Ухвала

від 19.08.2014 по справі 825/881/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/881/14 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Романчук О.М., Шелест С.Б.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

представника позивача - Таран М.І.,

представника відповідача - Полегешко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, за апеляційною скаргою Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Агрікор Холдинг» звернулося у суд із позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.11.2013 року № № 0001482201/159, 0000032201/160, якими товариству визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на необґрунтованість встановлення відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам останнього з ПП «АФ Приват Агро».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ПП «АФ Приват Агро» за лютий, квітень 2013 року, за підсумками якої складено акт від 23.10.2013 року №283/22/36279482 та виявлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4 ст. 201, п. 209.18 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за лютий 2013 року на суму 45716 грн. та завищено залишок від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2013 року на суму 64635 грн.

У зв'язку із наведеними порушеннями відповідачем 06.11.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0001482201/159, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі на 68574 грн., в т. ч. 45716 грн. - за основним платежем, 22858 грн. - за штрафними санкціями, №0000032201/160, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ в загальному розмірі на 64635 грн.

Не погоджуючись із такими рішеннями податкового органу, а також результатами їх адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у Чернігівській області та Міністерства доходів і зборів України, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення ним до податкового кредиту ПДВ, сплаченого у складі вартості придбаних у ПП «АФ Приват Агро» товарів. Таких висновків податковий орган дійшов на основі результатів зустрічних звірок контрагента позивача з іншими підприємствами, що викладені в актах ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів №5/22.5-08/38432303 від 18.07.2013 року та №309/202-02/38432303 від 21.08.2013 року, відповідно до яких контролюючому органу не вдалося провести звірки. У вказаних актах працівниками податкової інспекції зазначено, що господарські операції ПП «АФ Приват Агро» не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які є необхідними для здійснення господарської діяльності. Тобто, податкові органи стверджують відсутність у названого підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності у задекларованих обсягах з контрагентами, зокрема, позивачем.

Крім того, відповідач звертає увагу на недостатню деталізацію умов договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ПП «АФ Приват Агро», а також на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних й відсутність доказів розрахунків з перевізниками.

На спростування приведених доводів, позивачем надано до перевірки первинні документи, що опосередковували його взаємовідносини із вищевказаним контрагентом, проте, контролюючим органом не взято їх до уваги з огляду на вищевикладене.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегією суддів установлено, що між позивачем (покупець) та ПП «АФ Приват Агро» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 04.12.2012 року № 04/12-8, за умовами якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність позивача макуху/шрот соняшниковий та кормові добавки. У договорі зазначено, що кількість товару, що поставляється, обмовляється в додатках, які є невід'ємною його частиною. Якість товару, що поставляється, повинна підтверджуватись з боку продавця сертифікатом якості (протоколом випробування, якісним посвідченням). Ціна товару узгоджується між сторонами договору та позначається у додатку до нього. Поставка товару здійснюється постачальником на умовах СРТ (склад покупця розташований за адресою, яка зазначена у додатку), згідно вимог «Інкотермс-2000», за виключенням застережень прямо передбачених цим договором. Така поставка підтверджується накладною, яка підписується представниками сторін. При цьому, прийом товару і розвантажувально-вантажні роботи забезпечує покупець за свій рахунок.

Відповідно до умов договору, між позивачем та його контрагентом було укладено ряд додатків до нього, якими визначено ціну за товар, який придбавався (шрот соняшниковий).

Поставка товару підтверджується видатковими накладними, розрахунки - платіжними дорученнями. Видаткові накладні відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

За фактом поставки продавцем виписано позивачу податкові накладні, які за змістом відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Транспортування товару, відповідно до умов договору, здійснювалось перевізниками за усною домовленістю між контрагентом позивача та ПП Скачко, ПП Козачок, ПП Рябошапка, Автокар 777, ПП Савченко, Мацак, ПП Коляда, ПП Макаров, ПП Манаріта, що підтверджується наданими позивачем товарно-транспортними накладними.

На підтвердження якості товару, ПП «АФ Приват Агро» було надано сертифікати (паспорти якості) виробника товару.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що господарські операції між позивачем та ПП «АФ Приват Агро» за договором купівлі-продажу від 04.12.2012 року № 04/12-8 підтверджуються належними первинними документами.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні названим контрагентом, колегія суддів приходить до наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 названого Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія зазначає, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, відповідність зазначених податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 ПК України стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем не заперечується.

Оцінюючи зміст вищезазначених господарських операцій з точки зору пов'язаності їх із господарською діяльністю позивача, колегія суддів зауважує, що згідно акту перевірки позивача, видами діяльності останнього за КВЕД є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення великої рогатої худоби молочних порід, іншої великої рогатої худоби, свиней та буйволів, змішане сільське господарство та неспеціалізована оптова торгівля.

Враховуючи наведені обставини, судова колегія доходить висновку, що придбання позивачем у ПП «АФ Приват Агро» соняшникового шроту узгоджується із звичайною господарською діяльністю товариства та безпосередньо із нею пов'язане.

На підтвердження використання приданого товару у власній господарській діяльності позивачем надано акти на виготовлення із такого комбікорму, який використовувався підприємством для відгодівлі власного стада сільськогосподарських тварин, наявність яких підтверджується статистичними даними про стан тваринництва за 2013 рік та відомостями витрат кормів по відділенням ТОВ «Агрікор Холдинг».

Колегія суддів не враховує покликання апелянта на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних (відсутність посилань на номери подорожніх листів, не зазначення часу прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження й розвантаження та ін.), виходячи з того, що такі документи як товарно-транспортна накладна й дорожні листи, складання яких передбачено Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а лише відображають господарську операцію з перевезення товару.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що матеріали зустрічної звірки контрагента позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, укладених між позивачем та цим контрагентом, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення. До того ж дії податкового органу щодо проведення зустрічних звірок, за результатами яких складено акти №5/22.5-08/38432303 від 18.07.2013 року та №309/202-02/38432303 від 21.08.2013 року, покладені в основу висновків відповідача, визнано протиправними постановами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2013 № 804/10434/13-а та від 15.10.2013 № 804/11993/13-а у справах за позовами ПП «АФ Приват Агро» до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Зважаючи на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між останнім та ПП «АФ Приват Агро» за період, що був предметом податкової перевірки, а тому не доведено належним чином правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих на основі недостатньо обґрунтованих висновків про відсутність реального характеру вищеописаних господарських взаємовідносин.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для їх скасування.

Таким чином, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення .

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 березня 2014 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Романчук суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складено 26 серпня 2014 року.)

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Романчук О.М

Шелест С.Б.