Постанова

від 07.12.2006 по справі 10/170-2922

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/170-2922

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

07.12.06                                                                                           Справа  № 10/170-2922

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії :

головуючого судді                                                   Духа Я.В.

суддів:                                                                     Краєвської М.В.

                                                                      Скрутовського П.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, м. Тернопіль

на рішення господарського суду Тернопільської області від 09.08.2006 р.

у справі № 10/170-2922

за позовом Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, м. Тернопіль,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-плюс», м. Тернопіль

про стягнення 5975,00 грн. вартості частини майна товариства, яка пропорційна частці (25%) ВДСО у статутному фонді.

за участю представників сторін:

від позивача: Шевченко В.М. –юрисконсульт;

від відповідача: Груб М.І.  –директор.

ВСТАНОВИВ:

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Розгляд справи відкладався з причин, зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2006р.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.11.2006 р. у склад колегії суддів замість судді Кордюк Г.Т. введено суддю Скрутовського П.Д.

Рішенням  господарського  суду  Тернопільської  області  від  09.08.2006 р.  у справі  №10/170-2922 у задоволенні позовних вимог Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона плюс»про  стягнення 5975,00 грн.  вартості частини майна товариства, яка пропорційна частці (25%) ВДСО у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона плюс», відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відділом Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області подано апеляційну скаргу № 17/1-2-1209/КЛ від 17.08.2006 р., в якій просить скасувати у  повному  обсязі рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.08.2006 р., у зв'язку з неналежною правовою оцінкою зібраним по справі доказам та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Зокрема в апеляційній скарзі Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області покликається на те, що суд першої інстанції допустив порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України щодо основних принципів оцінки доказів, а також ст. 41 ГПК України та ст. 7 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»щодо призначення експертизи, проведення якої у випадку виходу учасника зі складу господарського товариства з державною часткою є обов'язковим.

ТзОВ «Охорона плюс»у відзиві  №112 від 06.12.2006 р.  на апеляційну скаргу  просить у задоволенні апеляційної скарги ВДСО при УМВС України в Тернопільській області  відмовити  за  її  безпідставністю. Окрім  того,  Відповідач  зазначає  про те,  що  по бухгалтерських  документах  неможливо  оцінити  майно  станом  на  10.05.2005 р.  (момент  державної  реєстрації   виходу   позивача зі складу учасників Товариства),  а станом на 01.01.2006 р. залишкова вартість основних засобів ТзОВ «Охорона плюс»становила 17927,51 грн.  Тобто  частка  позивача  у статутному фонді  Товариства  у  розмірі 25 % становить 4482,00 грн.  Так-як під майном розуміють сукупність майнових прав і зобов'язань суб'єкта, права, сукупність речей та прав вимоги, то при визначенні спірної суми слід враховувавти збитки, розмір яких складає 18000, 00 гривень.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив  на неї,  заслухавши пояснення  представників сторін в судовому засіданні,  перевіривши  юридичну оцінку  обставин  справи  та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування  місцевим господарським судом при винесенні  рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що  апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав:   

Відповідно  до  вимог  ст.  4-7  ГПК  України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної  істини,  тобто  відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.  43 ГПК України,  згідно  з  якою господарський  суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному,  повному і об'єктивному  розгляді  в судовому  процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  керуючись законом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними у справі матеріалами, відповідно до установчого договору від 15.10.2002 р., що зареєстрований Управлінням у справах торгівлі, побуту та реєстрації Тернопільської міської ради за № 26197425Ю0020216 21.10.2002р., створено Товариство з обмеженою відповідальністю «Охорона - плюс» (а.с.6-8).

Відповідно до п. 12 даного Установчого договору, внесок Відділу Державної служби охорони при УМВС України у Тернопільській області у статутний капітал ТзОВ «Охорона-плюс»складає 4125,00 грн., що становить 25 % Статутного фонду Товариства.

Згідно платіжних доручень №, № 3009 від 16.10.2002 р.та 3451 від 10.12.2002 р. позивачем внесено у статутний капітал ТзОВ «Технічна охорона»4125,00 грн., що становить 100 % від частки ВДСО при УМВС України у Тернопільській області у статутному фонді Товариства (а.с.18, 19).

На загальних зборах учасників ТзОВ «Охорона - плюс», що відбувалися 08.04.2005 р., вирішено задовольнити заяву ВДСО при УМВС України у Тернопільській області про вихід зі складу учасників ТзОВ «Охорона-плюс»(а.с.11).

10.05.2005 р. державним реєстратором Виконавчого комітету Тернопільської міської ради проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ «Технічна охорона»і відповідно зареєстрований факт виходу ВДСО при УМВС України у Тернопільській області зі складу учасників Товариства.(а.с.27).

Позивач в липні 2006 року звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з ТзОВ “Охорона-плюс” 5 975,00 грн. вартості частини майна товариства, яка пропорційна частці (25%) Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області у статутному фонді, виходячи з того, що станом на 01.04.2005р. залишкова вартість основних засобів ТзОВ “Охорона-плюс” становила 23 900,00 грн., що відповідно до частки позивача становить 5 975,00 грн.

Статтею 50 Закону України “Про господарські товариства” визначено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Статтею 51 вказаного Закону передбачено, що установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Порядок оплати вартості майна при виході учасника з ТОВ встановлено статтею 54 вказаного вище Закону. Стосовно порядку визначення вартості частини майна, яка належна до виплати учаснику, який виходить з товариства, статтями 55 та 56 зазначеного вище Закону встановлено порядок оплати вартості майна при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю та порядок розрахунків із правонаступниками учасника.

Крім того, розрахунки товариства з його учасниками проводяться відповідно до вимог законодавства, що встановлює та регулює порядок бухгалтерського обліку господарських операцій суб'єктів господарювання, в тому числі і розрахунки товариства з його учасниками, які виключені (вийшли) із складу учасників товариства.

Зокрема згідно ч. 2 ст. 148 ЦК України учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного фонду був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Також стаття 54 Закону України “Про господарські товариства”  визначає, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Аналогічне положення міститься у п. 20 Установчого договору ТзОВ «Охорона - плюс»від 15.10.2002р. (а.с.7)

Стаття 12 вказаного Закону визначає, що належить до майна товариства, власником якого є це товариство.

Так, товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

При цьому стосовно порядку оцінки вкладів засновників господарського товариства Закон України “Про господарські товариства” у частині другій статті 13 передбачає, що вклад, оцінений у карбованцях, становить частку учасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.

Частиною другою статті 4 Закону України “Про господарські товариства” передбачено, що установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Відповідно до статті 51 цього Закону установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Інформація про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства міститься у фінансовій звітності підприємства.

Визначення вартості майна товариства можливе і шляхом проведення його оцінки. Відповідно до статті 3 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” оцінка майна, майнових прав —це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Статтею 7 цього Закону визначено випадки проведення оцінки майна.

Так, оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін. Законом передбачено випадки, в яких проведення оцінки майна є обов'язковим, і серед них не передбачено проведення оцінки майна у разі виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю.

Таким чином, при виплаті вартості частини майна товариства учаснику, який виходить з товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційної його частці у статутному фонді,  оцінка вартості майна товариства відбувається за результатами звіту за рік, в якому він (учасник) вийшов з товариства.

При цьому врахуванню підлягає відображене на балансі товариства майно, так як відповідно до частини 1статті 10 Закону України від 27.03.91 р. N 887-XII “Про підприємства в Україні”, що діяв на момент створення товариства, майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Стосовно дня виходу учасника з товариства, колегія суддів зазначає, що статтею 202 ЦК України встановлено визначення правочину, згідно з яким правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 210 цього ж Кодексу встановлено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Оскільки, відповідно до статті 6 вказаного вище Закону України “Про господарські товариства”, товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації, а статтею 7 визначено, зокрема, що зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства, а отже зміни до установчих документів набувають чинності з дати їх реєстрації.

Тобто днем виходу учасника з товариства є день державної реєстрації відповідних змін до установчих документів товариства, в даному випадку 10.05.2005 року.

По бухгалтерських документах оцінити майно ТзОВ «Охорона - плюс»станом на 10.05.2005 р. неможливо, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства в контексті з вимогами ст. 54 Закону України “Про господарські товариства” такі дані формуються та вносяться до відповідної податкової та статистичної звітності за результатами фінансового року, тобто станом на 01.01.2006 року.

Разом з цим відповідно до фінансового звіту за 2005 рік, поданого відповідачем, станом на 01.01.2006 р. балансова вартість основних засобів Товариства становила 23 900,00 грн., що сторонами не заперечується.

Так, відповідно до Акту звірки вартості частки ВДСО при УМВСУ в Тернопільській області, проведеного на вимогу суду апеляційної інстанції, станом на 01.01.2006 року сума активів згідно фінансового звіту Товариства (залишкова вартість) складала 39 700,00 грн., збитки –18100,00 грн., і таким чином чисті активи Товариства становили 21700,00  грн., а відтак сума вартості частини майна товариства, яка пропорційна частці (25%) ВДСО у статутному фонді при УМВС України в Тернопільській області у статутному фонді ТзОВ «Охорона плюс» і підлягає поверненю позивачу, становить 5400,00 грн.

Акт звірки розрахунків між сторонами станом на 01.04.2005 року, наданий позивачем, судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, так як станом на 01.04.2005р. не могли бути узагальнені фінансові показники товариства за результатами господарської діяльності поточного фінансового року, такі показники відображені у фінансовому звіті товариства за 2005 рік станом на 01.01.2006р.

Крім того, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що ВДСО при УМВС України у Тернопільській області в обґрунтування заявлених вимог повинен надати суду оцінку майна ТзОВ «Охорона-плюс», оскільки такий висновок господарського суду не відповідає вимогам Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.

Так, як зазначено в абзаці 6 листа Міністерства Юстиції України № Х-11-19 від 28.07.2004 року “Щодо  визначення вартості майна товариства з обмеженою відповідальністю в разі виходу з його складу учасників”, стаття  7 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” визначає випадки проведення оцінки майна, зокрема, оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін. Законом передбачено випадки, в яких проведення оцінки майна є обов'язковими, і серед них не передбачено проведення оцінки майна у разі виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю.

Зазначене вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що ВДСО при УМВС України у Тернопільській області в обґрунтування заявлених вимог повинен надати суду оцінку майна ТзОВ «Охорона-сервіс», адже сторони вправі самостійно визначити розмір частки позивача в майні Товариства, що ними і було проведено на вимогу ухвали Львівського апеляційного господарського суду.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зазначене свідчить, що внаслідок неповного з'ясування обставин справи, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про недоведеність вимог позивачем, неправильно застосував закон, який підлягав застосуванню до даних правовідносин, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід частково задоволити та рішення місцевого господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задоволити частково та стягнути з відповідча 5400,00 грн. вартості частки ВДСО у статутному капіталі ТзОВ «Охорона-плюс», в задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги та за розгляд справи в місцевому господарському суді віднести на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

               Керуючись ст. 99, 101-105  Господарського процесуального кодексу України,-

Львівський апеляційний господарський суд  ПОСТАНОВИВ :

1.          Апеляційну скаргу задоволити частково.

2.          Рішення Господарського суду Тернопільської області від 09.08.2006 р. у справі № 10/170-2922 скасувати. Прийняти нове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона- плюс»на користь Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Тернопільській області, - 5400,00 грн. вартості частки ВДСО у статутному капіталі ТзОВ «Охорона-плюс». В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3.          Судові витрати за розгляд апеляційної скарги та за розгляд справи в місцевому господарському суді віднести на сторони пропорційно задоволених вимог.

4.          Доручити господарському суду Тернопільської області видати відповідний наказ.

5.          Постанова може бути оскаржена в судовому порядку.

6.          Справу  № 10/170-2922  повернути до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий суддя                                                  Дух Я.В.

Суддя                                                                      Краєвська М.В.

          Суддя                                                                      Скрутовський П.Д.