Рішення

від 21.08.2014 по справі 911/3108/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2014 р. Справа № 911/3108/14

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІРО-ШОУ",

02068, м. Київ, Дарницький р-н, вул. Ахматової, буд. 4, кв. 264

02156, м. Київ, вул. Кіото, 27

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш продакшн Ю ЕЙ",

08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Жовтнева, буд. 77

про стягнення 3 107,55 грн.

за участю представників:

позивача - Макарук А.О. (довіреність від 01.07.2014, б/н) ;

відповідача - Гнатенко А.Г. (довіреність від 22.05.2014, б/н).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІРО-ШОУ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш продакшн Ю ЕЙ" (далі - відповідач) про стягнення 3 107,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання піротехнічних послуг від 14.10.2013 № 32/10, заборгованість за яким стягнуто рішенням господарського суду Київської області від 27.05.2014 у справі № 911/1373/14.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.2014 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.08.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15743/14 від 05.08.2014) позивачем подано до матеріалів справи документи на виконання вимог ухвали суду від 24.07.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 15939/14 від 07.08.2014) відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2014 розгляд справи відкладено на 21.08.2014.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 16867/14 від 19.08.2014) позивачем подано до матеріалів справи письмові пояснення.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 17161/14 від 21.08.2014) відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов заперечено повністю, з підстав, що викладені у відзиві.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №№ 17204/14, 17228/14 від 21.08.2014) відповідачем подано до матеріалів справи додаткові докази.

У судовому засіданні 21.08.2014 оголошено перерву до 21.08.2013 на 15 год. 00 хв., відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.08.2014 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, представник відповідача позов заперечив.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.08.2014 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІРО-ШОУ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фреш продакшн Ю ЕЙ" укладено договір про надання піротехнічних послуг від 14.10.2013 № 32/10 (далі - Договір).

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати послуг, що надані за Договором, позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 38 365,00 грн. основної заборгованості, 368,93 грн. пені та 85,14 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.05.2014 у справі № 911/1373/14 позов Товариством з обмеженою відповідальністю "ПІРО-ШОУ" задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 38 365,00 грн. основної заборгованості, 368,93 грн. пені та 85,14 грн. 3 % річних.

На виконання рішення господарського суду Київської області від 27.05.2014 у справі № 911/1373/14 господарським судом Київської області видано наказ про примусове виконання рішення суду від 16.06.2014.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Господарським судом Київської області при винесенні рішення у справі № 911/1373/14 встановлено факт заборгованості з оплати послуг за спірним Договором.

У даному провадженні суд розглядає питання про стягнення інфляційних втрат за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання з оплати послуг за Договором з моменту виникнення грошового зобов'язання до повного погашення заборгованості.

Рішенням господарського суду Київського суду від 27.05.2014 у справі № 911/1373/14 встановлено, що, оскільки умовами договору не визначено строк оплати наданих послуг, позивач, у порядку, який передбачений частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, 26.02.2014 надіслав на адресу відповідача вимогу про виконання обов'язків за договором, у якій вимагав від відповідача протягом 7 днів з моменту пред'явлення вимоги сплатити заборгованість.

Зазначену вимогу отримано відповідачем 07.03.2014. Станом на день прийняття рішення у справі № 911/1373/14 відповідач не виконав грошове зобов'язання за Договором.

Відповідно до тверджень позивача, на момент подання даного позову, рішення господарського суду Київської області від 27.05.2014 у справі № 911/1373/14 виконано повністю: 11.07.2014 сплачено 38 365,00 грн. основної заборгованості, 25.07.2014 - 888,17 грн. пені, 204,96 грн. 3 % річних та 1 827,00 грн. судового збору, що підтверджено довідкою від 04.08.2014 № К17-52/65 з банківської установи, в якій відкрито поточні банківські рахунки позивача, що засвідчена підписом уповноваженої особи банку та скріплена відбитком його печатки, за період з 03.03.2014 до 01.08.2014. Оригінал довідки додано до матеріалів справи.

Зважаючи на вказане, позивач звернувся з позовом про стягнення інфляційних втрат за період існування заборгованості за Договором - за квітень-червень 2014 року.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що чинне законодавство України не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін вказаного договору та не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Згідно з частиною 1 статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У відзиві на позовну заяву відповідач позов заперечив повністю у зв'язку з тим, що відповідачем з Державним агентством України з питань кіно укладено Договір фінансової підтримки виробництва фільму від 12.12.2012 № 6, під час зйомки якого позивачем надавалися послуги відповідачу за Договором. Фінансування виробництва фільму за відповідним Договором фінансової підтримки здійснюється частково за рахунок Державного бюджету України. Відтак, грошове зобов'язання за Договором не могло бути виконане до проведення аудиторської перевірки використання позивачем коштів на проведення підготовчо-знімального періоду виробництва та надходження відповідних коштів з Державного бюджету України. Відтак, за думку відповідача, нарахування інфляційних втрат є безпідставним.

З урахування доводів відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутність бюджетних коштів, у тому числі, неможливість їх використання, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446 та рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відтак, стягнення інфляційних втрат є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, що може реалізуватись шляхом подання окремого позову, не пов'язаного з позовом про стягнення боргу.

Також, суд зазначає, що після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки, кредитор грошові кошти фактично не отримав. Відтак, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру інфляційних втрат і з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірними, а тому, позовна вимога про стягнення 3 107,55 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 827,00 грн., відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фреш продакшн Ю ЕЙ" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Жовтнева, 77, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34902363) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІРО-ШОУ" (02068, м. Київ, Дарницький р-н, вул. Ахматової, буд. 4, кв. 264, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38473423) 3 107 (три тисячі сто сім) грн. 55 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 26.08.2014.

Суддя С.О. Саванчук