Постанова

від 27.08.2014 по справі 809/2531/14

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2014 р. Справа № 809/2531/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участю секретаря: Руміша В.Я.,

представника позивача: Саранчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області до приватного підприємства "Калина" про стягнення податкового боргу в розмірі 67290,08 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2014 року Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до приватного підприємства "Калина" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 67 290, 08 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач протиправно, в порушення податкового обов'язку встановленого підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, статтями 33, 49 Податкового кодексу України не сплатив податкові зобов'язання з сплати податку на прибуток в розмірі 16 354 гривні та з сплати податку на додану вартість в розмірі 44 666 гривень та пені в розмірі 6 270, 08, внаслідок чого утворено податковий борг в розмірі 67 290, 08 гривень, який ним не сплачено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча, у відповідності до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, вважається судом, про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином повідомленим. Правом подання письмового заперечення проти заявленого позову не скористався, а тому, у відповідності до положення частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу вирішено за відсутності відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, суд робить висновок, що даний адміністративний позов підставний та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 11.02.1999 року здійснено державну реєстрацію юридичної особи - приватного підприємства "Калина", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач перебуває на податковому обліку в Коломийській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України в Івано-Франківській області, є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Підприємством допущено утворення податкового боргу, визначеного контролюючим органом:

- податковими повідомленням-рішеннями за №0001222310 від 12.12.2011 року, прийнятого на підставі акта перевірки за №3164/231/13649038 від 05.12.2011 року за порушення відповідачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, за основним платежем в сумі 13 083 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3 217 гривень;

- податковими повідомленням-рішеннями за №0001232310 від 12.12.2011 року, прийнятого на підставі акта перевірки за №3164/231/13649038 від 05.12.2011 року за порушення відповідачем підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за основним платежем в сумі 10 467 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2 614 гривень;

- податковими повідомленням-рішеннями за №0000012310 від 03.01.2012 року, прийнятого на підставі акта перевірки за №3506/231/13649038 від 20.12.2011 року за порушення відповідачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за основним платежем в сумі 15 800 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 502 гривень;

- податковими повідомленням-рішеннями за №0001211600 від 17.12.2012 року, прийнятого на підставі акта перевірки за №1807/1600/13649038 від 21.11.2012 року за порушення відповідачем підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за платежем штрафні (фінансові) санкції в сумі 3060 гривень;

- податковими повідомленням-рішеннями за №0000332202 від 08.11.2013 року, прийнятого на підставі акта перевірки за №30/22-02//13649038 від 03.10.2013 року за порушення відповідачем підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за платежем штрафні (фінансові) санкції в сумі 4080 гривень;

- податковими повідомленням-рішеннями за №0000282204 від 03.03.2014 року, прийнятого на підставі акта перевірки за №31/22-02/13649038 від 28.01.2014 року за порушення відповідачем підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за платежем штрафні (фінансові) санкції в сумі 3060 гривень;

- податковими повідомленням-рішеннями за №0000292204 від 03.03.2014 року, прийнятого на підставі акта перевірки за №34/22-02//13649038 від 28.01.2014 року за порушення відповідачем підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за платежем штрафні (фінансові) санкції в сумі 4080 гривень.

Крім того, судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення за №№0001222310, 0001232310 від 12.12.2011 року та за №0000012310 від 03.01.2012 року оскаржувалися в судовому порядку, були предметом розгляду судом першої інстанції в справі за №2а-818/12/0970 та апеляційної інстанції, судовими рішенням, що набрали законної сили в задоволенні позовних вимог про їх скасування відмовлено, а податкові повідомлення-рішення визнані винесеними правомірно.

На момент звернення позивача до суду сума несплаченого податкового боргу відповідача становить 67 290, 08 гривень, а саме з сплати: податку на прибуток - 16 354 гривні, податку на додану вартість - 44 666 гривень, пені, визначеної контролюючим органом, - 6 270, 08 гривень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків та зборів віднесено податок на прибуток підприємств (підпункт 9.1.1), податок на додану вартість (підпункт 9.1.3).

Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1).

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Підпунктом 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Відповідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Відповідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Таким чином, виходячи із того, що податкові повідомлення-рішення за №№0001222310, 0001232310 від 12.12.2011 року та за №0000012310 від 03.01.2012 року були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, висновками суду апеляційної інстанції визнані правомірними, судове рішення набрало законної сили, то у відповідності до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, грошові зобов'язання, визначені цими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаються узгодженими з моменту набрання судовим рішенням законної сили, а грошові зобов'язання визначені податковими повідомленнями-рішенням за №0001211600 від 17.12.2012 року, за №0000332202 від 08.11.2013 року, за №0000282204 від 03.03.2014 року, за №0000292204 від 03.03.2014 року, які відповідачем в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалися, у відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України, є узгодженими з сплином терміну, визначений пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, який в даних правовідносинах минув.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України надіслано податкову вимогу №74 від 27.02.2014 року, яку відповідач залишив без реагування, а податковий борг за нею, на момент виникнення податкового зобов'язання, не сплатив.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідач в порушення вищевказаних норм Податкового кодексу України не виконав узгоджені податкові зобов'язання, визначені вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно підпункту 129.1.1. пункту 129.1. статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно пункту 129.4. цієї статті даного Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Як встановлено судом, позивачем, на суму невиконаних відповідачем податкових зобов'язань з сплати податку на додану вартість нарахована пеня в розмірі 6 270, 08 гривень, яка ним не сплачена.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Таким чином, 16 354 гривень грошових зобов'язань з сплати податку на прибуток, 44 666 гривень грошових зобов'язань з сплати податку на додану вартість та 6 270, 08 гривень пені, нарахованої контролюючим органом на суми невиконаних зобов'язань з податку на додану вартість утворюють податковий борг відповідача в розмірі 67 290, 08 гривень, який ним не сплачено.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового Кодексу передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податків вимоги.

Відповідно підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який нею не сплачено та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок готівки, що їй належить.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують приватне підприємство "Калина" (ідентифікаційний код 13649038) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід державного бюджету податковий борг з сплати податку на додану вартість та податку на прибуток в розмірі 67 290 (шістдесят сім тисяч двісті дев'яносто) гривень 08 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Остап'юк С.В.

Постанова складена в повному обсязі 29.08.2014 року.