Рішення

від 27.08.2014 по справі 916/2267/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2014 р.Справа № 916/2267/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Грушко В.В. за довіреністю від 10.02.2014р.

Розглянув справу за позовом : Приватного підприємства "Дистрибуторська фірма "Ритм" (м. Кременчук, Полтавської обл.)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Вікторія" (смт. Великодолинське, Овідіопольського району, Одеської обл.)

про стягнення 7295,99грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.06.14. було передано позовну заяву Приватного підприємства "Дистрибуторська фірма "Ритм" до Приватного акціонерного товариства "Вікторія" про стягнення 7295,99грн. за підсутністю до Господарського суду Одеської області.

Зазначена позовна заява надійшла до господарського суду Одеської області 12.06.14. і згідно автоматичного розподілу справ була розподілена судді Брагіній Я.В., яка ухвалою суду від 12.06.14. порушила провадження у справі №916/2267/14 та прийняла позовну заяву Приватного підприємства "Дистрибуторська фірма "Ритм" до Приватного акціонерного товариства "Вікторія" про стягнення 7295,99грн. до свого провадження.

21.07.2014р. позивач Приватне підприємство "Дистрибуторська фірма "Ритм" надіслав до суду заяву про уточнення позовних вимог (збільшення позовних вимог), згідно якої просить стягнути із відповідача 1516,01грн. пені, 825,44 грн. - інфляційних втрат, 338,40грн. 3% річних (а.с.56-57), а також заяву про розгляд справи за наявними матеріалами у справі без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 28.07.14. зазначену заяву суд прийняв до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

Представник відповідача у засіданні суду та у відзиві позов у частині заявлених вимог в уточнення позовних вимог не визнав. Зазначав, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заявленої суми, хоча пояснив, що основний борг сплатив під час розгляду справи в суді.

Отже, справа розглядається за наявними матеріалами в справі на підставі ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.2012р. між Приватним підприємством "Дистрибуторська фірма "Ритм" (позивач, постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Вікторія" (відповідач, покупець) укладено договір №9-КП, згідно якого позивач зобов'язувався передати у власність своїм транспортом морозиво та заморожені напівфабрикати (товар) відповідачу, а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його вартість на умовах, визначених договором.

За умовами п.4.2 договору, відповідач здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахунку коштів на поточний розрахунок постачальника з відстрочкою платежу 21 календарний день, з дати отримання товару.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що позивач належно виконав умови договору, зокрема й те, що відповідач оплатив вартість боргу під час рогляду справи в суді, тобто поставив товар відповідачеві.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, бо не сплатив позивачу вартість отриманого товару по накладних в повному обсязі станом на час звернення з позовом до суду 4711,46грн., які відповідач сплатив під час розгляду справи в суді, про що свідчить заява позивача про зменшення позовних вимог і не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як суд зазначав вище, відповідачем оплата вартості товару за договором своєчасно проведена не була, що є порушенням зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Дійсно, пунктом 5.1 договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасну оплату вартості товару відповідачем в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму простроченого зобов'язання за кожний день прострочки.

Позивач просить стягнути із відповідача пеню на підставі договору з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог в сумі 1516,01грн.

Відповідач заперечує проти позову у цій частині, посилаючись на пропуск позовної давності позивачем для звернення з позовом до суду про стягнення пені.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами ст. 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Позовна давність застосовується судом лише за заявою стопрони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч.3 ст.266 ЦК України).

Як суд зазначав вище, відповідач письмово заявив у відзиві про пропуск позивачем строку позовної давності в частині стягнення пені.

Згідно ч.4 ст.267 ЦК україни, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову у частині стягнення пені в сумі 1516,01грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 338,40грн. - 3% річних та 825,44грн. інфляційних втрат.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, індекс інфляції та 3% річних, якщо інше не передбачено договором.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд вважає, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат на заявлену суму відповідає вимогам чинного законодавства, бо позивач сплатив основний борг, тобто визнав основний борг згідно розрахунків позивача, і тому задовольняє позов у частині стягнення 3% річних в сумі 338,40грн. та інфляційних втрат в сумі 825,44грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач позовні вимоги не спростува у повному обсязі, сплатив основний борг після подачі позову до суду.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 338,40грн. - 3% річних та інфляційних втрат в сумі 825,44грн., оскільки в цій частині позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи. А відмовляє в позові у частині стягнення пені в сумі 1516,01грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути із Приватного акціонерного товариства "Вікторія" (67832, смт. Великодолинське, вул. Кооперативна, 5, Овідіопольський район, Одеська область, код ЄДРПОУ 23867078) на користь Приватного підприємства "Дистрибуторська фірма "Ритм" (39600, м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, буд. 54-а, Полтавської обл., код ЄДРПОУ 35939513):

- 338,40 грн. - 3% річних,

- 825,44грн. - інфляційних втрат,

- 793,43грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 1516,01грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано: 29 серпня 2014 року

Суддя Брагіна Я.В.