Рішення

від 20.05.2014 по справі 908/1472/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 1/13/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2014 Справа № 908/1472/14

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Запоріжжя" (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд.11)

про стягнення 28431 грн. 88 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2 довір. б/н від 19.05.2014 року;

від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Запоріжжя» 28 429 грн. 88 коп. заборгованості з яких: 27 456 грн. 67 коп. - основний борг, 200 грн. 85 коп. - 3% річних, 772 грн. 36 коп. - інфляційні втрати.

Позов заявлено на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 509,599, ч. 2 ст. 625, ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України та умов договору поставки № 050114 від 03.01.2014 року.

30.04.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 20.05.2014 р., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

20.05 2014 року до канцелярії господарського суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, у зв'язку з допущеною опискою в сумі стягнення, а саме помилкового зазначення по тексту позовної заяви та в позовних вимогах суми основного боргу за накладною № А-00000024 від 18.01.2014 року - 27 456,67 грн. при фактичній заборгованості 27 458,67. Судом прийняті до розгляду уточнення позивача до позовної заяви.

В судовому засіданні 20.05.2014 року представником позивача надані витребувані ухвалою від 30.04.2014 року докази. Надані докази, долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 20.05.2014 р. не з'явився.

Згідно із п.п. 3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2014 року між ФОП ОСОБА_1 (постачальником) та ТОВ «Вторма-Запоріжжя» (покупцем) було укладено договір № 050114 про поставку вторинної сировини.

За умовами, п.1.1 договору № 050114 від 03.01.2014 року, постачальник зобов'язується поставити покупцю вторинну сировину, а покупець відповідно до п. 1.3 договору зобов'язується прийняти та сплатити товар.

Відповідно до п. 3.2 договору передача товару від постачальника до покупця здійснюється за довіреністю та супроводжується оформленою видатковою накладною та податковою накладною.

На виконання укладеного договору та асортименту визначеного в додатку до нього ФОП ОСОБА_1 поставила ТОВ «Вторма-Запоріжжя» вторинну сировину згідно видаткової накладної А-00000024 від 18.01.2014 року на суму 27 458 грн. 67 коп.

Відповідно до п. 2.3 договору оплата здійснюється за фактично прийняту вагу та фактично прийнятої марки. Протягом 10 (десяти) банківських днів після дати приймання товару на складі покупця оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника на підставі рахунку-фактури.

Отже, відповідач - ТОВ «Вторма-Запоріжжя» зобов'язаний був оплатити отриманий товар до 31.01.2014 року, але свої зобов'язання по сплаті отриманого товару не виконав.

Претензією, отриманою відповідачем разом із актом звіряння 21.03.3014 р., позивач звернувся до відповідача із вимогою оплатити протягом 30 календрних днів спірну заборгованість.

Актом звіряння взаємних розрахунків, який підписаний позивачем та відповідачем та скріплений печатками, спірна заборгованість ТОВ «Вторма -Запоріжжя» перед ФОП ОСОБА_1 складає 27 458 грн. 67 коп.

Враховуючи не сплату відповідачем позивачу заборгованості за отриманий за видатковою накладною № А-00000024 від 18.01.2014 року товар на суму 27 458 грн. 67 коп., останній звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 28431 грн. 88 коп. заборгованості з яких: 27458 грн. 67 коп. - основний борг, 200 грн. 85 коп. - 3% річних, 772 грн. 36 коп. -. - інфляційні втрати, було предметом уточненого судового позову у цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом спірні правовідносини сторін виникли на підставі договору поставки № 050114, укладеної між сторонами 03.01.2014 р.

На виконання умов договору та додатку до договору, згідно виставленого рахунку на оплату та видаткової накладної А00000024 від 18.01.2014 року (копія яких містяться в матеріалах справи), позивач поставив відповідачу товар на суму 27 458 грн. 67 коп. Видаткова накладна містить всі необхідні реквізити, у т.ч. посилання на договір, рахунок та довіреність і скріплена підписами з боку обох сторін.

Відповідачем оплата поставленого позивачем товару у відповідності до вимог п. 2.3 договору здійснена не була.

Наявність у відповідача заявленої до стягнення основної простроченої заборгованості перед позивачем в сумі 27 458 грн. 67 коп. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем у справі.

Згідно вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Оскільки позивач довів факт порушення відповідачем свого права на отримання грошових коштів за поставлений товар, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 27 458 грн. 67 коп. основного боргу є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи здійснений судом перерахунок сум інфляційних втрат та 3% річних, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 200 грн. 85 коп. - 3% річних за період з 01.02.2014 р. по 30.04.2014 р. та 772 грн. 36 коп. - інфляційних втрат за лютий-березень 2014 р. підлягають задоволенню повністю. .

На підставі викладеного, суд визнав обґрунтованими та правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 27 458 грн. 67 коп. основного боргу, 200 грн. 85 коп. 3% річних та 772 грн. 36 коп. інфляційних втрат.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом відноситься на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторма-Запоріжжя» (69013, м. Запоріжжя, вул.. Базова, буд.11, код ЄДРПОУ 32408081, п/р №26002060079566 в Запорізькому РУ Приватбанк, МФО 313399) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1, п/р № НОМЕР_2 в «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005) 27 458 грн. (двадцять сім тисяч чотириста п'ятдесят вісім) грн. 67 коп. основного боргу, 200 (двісті) грн. 85 коп. 3% річних, 772 (сімсот сімдесят дві) грн. 36 коп. інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.05.2014 р.

Суддя О.І. Немченко