Рішення

від 29.04.2014 по справі 908/1007/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 1/7/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2014 Справа № 908/1007/14

за позовом: Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпром-компані" (69063, м. Запоріжжя, вул. Анголенка, б. 22)

про стягнення 447 016 грн. 70 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - Ковальська Я.М. - довіреність № 1202/20-19 від 04.03.2014 р.

від відповідача - не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення 447 016 грн. 70 коп. основного боргу за поставку товару на підставі договору купівлі-продажу № 664 від 18.09.2012 року з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метром-компані».

Позов заявлено на підставі ст. 16, 526, 610, 611, 625, 655, 662, 666, 692 Цивільного кодексу України, ст. 20, 173, 174, 193, 198 Господарського кодексу України та наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 31. 10 2011 року № 183 та умовами договору № 664 від 18.09.2012 року і обґрунтовано посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару.

27.03.2014 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 15.04.2014 р., про що сторони були повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

11.04.2014 року до канцелярії господарського суду Запорізької області від позивача надійшло письмове пояснення до позову та клопотання про залучення доказів до матеріалів справи. Пояснення та документи були залучені до матеріалів справи.

Представники сторін в судове засідання 15.04.2014р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Відповідач витребувані ухвалою суду від 27.03.2014 року документи не надав. Варто зауважити, що повідомлення сторін про час та місце судового засідання здійснювалося відповідно до норми статті 64 ГПК України та п.3.9.1 постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи неявку представників сторін у судове засідання та неподання витребуваних доказів, для встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги та правильного вирішення господарського спору, відповідно до ст. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 29.04.2014 на 16 год.00 хв., про що сторони були повідомлені належним чином.

28.04.2014 р. від позивача до суду надійшло клопотання № 2304/20 від 28.04.2014 р. про залучення доказів до матеріалів справи, зокрема, проекту акту звірки та докази його направлення відповідачу у справі. Документи були залучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 29.04.2014 р. представник позивача в повному обсязі підтримав позовні вимоги та додаткові письмові пояснення.

Представник відповідача в судове засідання 29.04.2014 р. також не з'явився.

Згідно із п.п. 3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач належним чином, за належною адресою, був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору. До того ж, відповідач знав про слухання справи, як свідчить повернуте поштове повідомлення, однак правом на надання відповідних заперечень та доказів в підтвердження своїх заперечень не скористався.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

По закінченні судового засідання судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Запорізької міської ради № 80 від 05.10.2011 р. було затверджене Положення про порядок списання майна, яке належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Запоріжжя.

У відповідності до цього Положення (в редакції з урахуванням рішення Запорізької міської ради № 70 від 24.12.2012 р.), Комунальне підприємство Концерн «Міські теплові мережі» здійснювало списання майна, належного до основних засобів (копії актів списання містяться в матеріалах справи).

18.09.2012 року між Концерном «Міські теплові мережі» (продавцем, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Метпром-компані» (покупцем, відповідачем) був укладений договір № 664 купівлі-продажу (надалі - договір).

Згідно п. 1.1 договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача належний позивачу товар, а відповідач зобов'язався прийняти товар згідно з умовами цього

договору.

Пунктом 1.2.1 договору передбачено, що товаром є лом чорних та кольорових металів.

Розділом другим договору сторони визначили умови передачі товару та розрахунки.

Відповідно до п. 2.3 договору, фактом передачі товару є видаткова накладна, завірена печатками та підписана сторонами.

Пунктом 2.4 договору передбачений строк оплати - до 5 банківських днів з моменту поставки кожної партії товару при наявності документів, визначених у п. 2.2 договору (видаткової накладної, рахунка на оплату, акту списання та податкової накладної).

Договір підписаний та скріплений печатками з боку обох сторін.

Сторонами були також підписані додаткові угоди до договору, протокол та специфікації.

За період з 31.07.2013 року по 13.12.2013 року позивач передав відповідачеві товар на загальну суму 455 954 грн. 20 коп.

За вказаний період сторонами були погоджені акти приймання металів (вторинних), а саме: № 31/07-3 від 31.07.2013 року на суму 22440,90 грн., № 29/08 від 29.08.2013 року на суму 2797,75 грн., №29/08-1 від 29.08.2013 року на суму 18936,35 грн., № 16/10 від 16.10.2013 року на суму 9306,20 грн., № 16/10-1 від 16.10.2013 року на суму 3386,75 грн., № 16/10-2 від 16.10.2013 року на суму 8039,85 грн., № 16/10-3 від 16.10.2013 року на суму 3622,35 грн., № 18/10 від 18.10.2013 року на суму 3357,30 грн., № 18/10-1 від 18.10.2013 року на суму 6066,70 грн., № 18/10-2 від 18.10.2013 року на суму 10336,95 грн., № 18/10-3 від 18.10.2013 року на суму 2098,70 грн., № 22/10 від 22.10.2013 року на суму 6714,60 грн., № 22/10-1 від 22.10.2013 року на суму 23206,60 грн., № 22/10-2 від 22.10.2013 року на суму 5948,90 грн., №22/10-3 від 22.10.2013 року на суму 14165,45 грн., №25/10 від 25.10.2013 року на суму 9630,15 грн., № 25/10-1 від 25.10.2013 року на суму 22868,70 грн., № 25/10-2 від 25.10.2013 року на суму 22116,95 грн., №28/10 від 28.10.2013 року на суму 15961,90 грн., № 28/10-1 від 28.10.2013 року на суму 9365,10 грн., № 28/10-2 від 28.10.2013 року на суму 13046,35 грн., № 28/10-3 від 28.10.2013 року на суму 20438,30 грн., № 29/10 від 29.10.2013 року на суму 10631,45 грн., № 29/10-1 від 29.10.2013 року на суму 7539,20 грн., № 29/10-2 від 29.10.2013 року на суму 3997,45 грн., № 29/10-3 від 29.10.2013 року на суму 19437,00 грн., № 30/10 від 30.10.2013 року на суму 11043,75 грн., № 30/10-1 від 30.10.2013 року на суму 17139,90 грн., № 30/10-2 від 30.10.2013 року на суму 10719,80 грн., № 30/10-3 від 30.10.2013 року на суму 19216,90 грн., № 31/10 від 31.10.2013 року на суму 7892,60 грн., № 31/10-1 від 31.10.2013 року на суму 8952,80 грн., № 31/10-2 від 31.10.2013 року на суму 9335,65 грн., № 01/11 від 01.11.2013 року на суму 19105,30 грн., №01/11-1 від 01.11.2013 року на суму 13739,20 грн., № 13/12 від 13.12.2013 року на суму 14783,90 грн., № 13/12-1 від 13.12.2013 року на суму 5006,50 грн., № 13/12-2 від 13.12.2013 року на суму 23560,00 грн.

На підставі п. 2.3 договору, фактом передачі товару є видаткова накладна, завірена печатками та підписана сторонами.

Відповідно до п. 2.3 договору сторонами були підписані в установленому порядку видаткові накладні: № 12432 від 31.07.2013 року на суму 22440,90 грн., № 14392 від 29.08.2013 року на суму 2797,75 грн., № 14393 від 29.08.2013 року на суму 18936,35 грн., № 18052 від 16.10.2013 року на суму 9306,20 грн., № 18340 від 16.10.2013 року на суму 3386,75 грн., № 18339 від 16.10.2013 року на суму 8039,85 грн., № 18341 від 16.10.2013 року на суму 3622,35 грн., № 18345 від 18.10.2013 року на суму 3357,30 грн., № 18346 від 18.10.2013 року на суму 6066,70 грн., № 18347 від 18.10.2013 року на суму 10336,95 грн., № 18320 від 18.10.2013 року на суму 2098,70 грн., № 18355 від 22.10.2013 року на суму 6714,60 грн., № 18357 від 22.10.2013 року на суму 23206,60 грн., № 18356 від 22.10.2013 року на суму 5948,90 грн., № 18437 від 22.10.2013 року на суму 14165,45 грн., № 18365 від 25.10.2013 року на суму 9630,15 грн., № 18256 від 25.10.2013 року на суму 22868,70 грн., № 18257 від 25.10.2013 року на суму 22116,95 грн., № 18269 від 28.10.2013 року на суму 15961,90 грн., № 18369 від 28.10.2013 року на суму 9365,10 грн., № 18370 від 28.10.2013 року на суму 13046,35 грн., № 18324 від 28.10.2013 року на суму 20438,30 грн., № 18382 від 29.10.2013 року на суму 10631,45 грн., № 18379 від 29.10.2013 року на суму 7539,20 грн., № 18380 від 29.10.2013 року на суму 3997,45 грн., № 18326 від 29.10.2013 року на суму 19437,00 грн., № 18390 від 30.10.2013 року на суму 11043,75 грн., № 18393 від 30.10.2013 року на суму 17139,90 грн., № 18388 від 30.10.2013 року на суму 10719,80 грн., № 18333 від 30.10.2013 року на суму 19216,90 грн., № 18402 від 31.10.2013 року на суму 7892,60 грн., № 18405 від 31.10.2013 року на суму 8952,80 грн., № 18409 від 31.10.2013 року на суму 9335,65 грн., №19884 від 01.11.2013 року на суму 19105,30 грн., № 19886 від 01.11.2013 року на суму 13739,20 грн., № 20597 від 13.12.2013 року на суму 14783,90 грн., № 20593 від 13.12.2013 року на суму 5006,50 грн., № 20606 від 13.12.2013 року на суму 23560,00 грн.

Як зазначає позивач, позивачем відповідачу були надані всі перелічені в п. 2.2 договору документи. В свою чергу, відповідач товар не повертав, від договору не відмовлявся.

Відповідач оплату за наданий йому позивачем товар здійснив частково, а саме в сумі 8 937,50 грн., згідно платіжного доручення № 150 від 16.10.2013 року на загальну суму 23 265,50 грн. з призначенням платежу «сплата за металобрухт згідно договору №664 від 18.09.2012 року». Даний платіж був зарахований позивачем наступним чином: 8 937,50 грн. - за спірний період (акт приймання металів № 31/07-3 від 31.07.2013 року, видаткова накладна № 12432 від 31.07.2013 року), а решту 14 328,00 грн. - за більш ранній період, що не є спірним.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 9048/20 від 27.12.2013 року про сплату заборгованості. Однак, відповідачем заборгованість сплачена не була.

Листом від 14.03.2014 року позивач повторно направив на адресу відповідача рахунки на оплату, акти списання та податкові накладні за спірний період з вимогою сплатити існуючу заборгованість за договором. Лист із документами отриманий з боку відповідача 24.03.2014 р., що підтверджується поштовим повідомленням.

Враховуючи, що строк сплати за зобов'язаннями у відповідача наступив, але оплати у повному обсязі за наданий відповідачу товар, відповідач не здійснив, за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в сумі 447 016 грн. 70 коп.

Враховуючи не сплату відповідачем позивачу вартості отриманого товару у повному обсязі, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 447 016 грн. 70 коп. основного боргу за поставку товару на підставі договору купівлі-продажу № 664 від 18.09.2012 року було предметом судового позову у цій справі.

Суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з урахуванням наступного:

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром

відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом правовідносини сторін було врегульовано договором купівлі-продажу № 664 від 18.09.2012 р.

На виконання умов цього договору, згідно погоджених сторонами актів приймання металів (вторинних), видаткових накладних (копії яких містяться в матеріалах справи), у період з 31.07.2013 р. по 13.12. 2013 р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 455 954 грн. 20 коп.

Відповідачем, у відповідності із п. 2.4 договору, отриманий від позивача товар у повному обсязі сплачений не був.

Як свідчать матеріали справи, відповідач оплату за наданий йому позивачем товар здійснив частково, а саме в сумі 8 937,50 грн., згідно платіжного доручення № 150 від 16.10.2013 року на загальну суму 23 265,50 грн. з призначенням платежу «сплата за металобрухт згідно договору №664 від 18.09.2012 року».

Враховуючи положення п. 3.8 Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», беручи до уваги, що відповідач в призначенні платежу не зазначив, за який конкретно період він здійснив оплату чи за яку партію товару, за якою видатковою накладною, тощо), позивач розподілив вказаний платіж за той період, в якому існувала заборгованість на час оплати, і даний платіж був зарахований позивачем наступним чином: 8 937,50 грн. - за спірний період (акт приймання металів № 31/07-3 від 31.07.2013 року, видаткова накладна № 12432 від 31.07.2013 року), а решту 14 328,00 грн. - за більш ранній період, що не є спірним.

На підставі вищевикладеного, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в сумі 447 016 грн. 70 коп. (455 954 грн. 20 коп. - 8 937 грн. 50 коп.).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в заявленій до стягнення сумі 447 016 грн. 70 коп. підтверджений матеріалами справи, зокрема, погодженими сторонами актами приймання металів (вторинних), видатковими накладними, підписаними з боку обох сторін, довіреностями, рахунками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідачем доказів не отримання від позивача товару чи відповідних документів не надано. Не надано відповідачем доказів повернення товару чи відмови від договору. Доказів сплати спірної суми заборгованості, заявленої позивачем до стягнення, відповідачем також не надано.

Отже, суд вважає, що позивачем доведено наданими до матеріалів справи доказами правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 447 016 грн. 70 коп. основного боргу за поставку товару на підставі договору купівлі-продажу № 664 від 18.09.2012 року.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за позовом покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22,33, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпром-компані" (69063, м. Запоріжжя, вул. Анголенка, б. 22, код ЄДРПОУ 32341462, р/р № 26001016196980 у Філії ЗРУ АТ «Банк Фінанси та Кредит», МФО 313731) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р № 26030301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України, код МФО 313957) 447 016 (чотириста сорок сім тисяч шістнадцять) грн. 70 коп. основного боргу та 8 940 (вісім тисяч дев'ятсот сорок) грн. 33 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.04.2014 р.

Суддя О.І. Немченко