Постанова

від 01.08.2014 по справі 826/6565/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 серпня 2014 року 10 год. 25 хв. № 826/6565/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Станкоремонтний завод» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 січня 2014 року № 0000502203, № 0000512203 та від 03 квітня 2014 року № 0004552203, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Станкоремонтний завод» (далі - позивач, ТОВ «Станкоремонтний завод») з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 січня 2014 року № 0000502203, № 0000512203 та від 03 квітня 2014 року № 0004552203.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 18.12.2013р. № 840/26-54-22-03/31287394, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Станкоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» (ідентифікаційний код 35507370) за період з 01.06.2012р. по 30.09.2012р., документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що сформована в позасудовому порядку позиція контролюючого органу щодо нереальності (нікчемності) господарського правочину, укладеного між ТОВ «Станкоремонтний завод» і ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» (договір від 27.06.2012р. № 23/06 щодо виконання робіт з ремонту обладнання) фактично ґрунтується лише на висновках акта ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів в у м. Києві від 27.05.2013р. № 347/22-509/35507330 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., а тому суперечить безпосередньо нормі ст. 228 Цивільного кодексу України. Натомість реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами, та безпосередньо пов'язанні із господарською діяльністю ТОВ «Станкоремонтний завод» (а саме: виконання аналогічних робіт на замовлення Філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» ПрАТ «Кримський Титан» на підставі договору від 20.06.2012р.).

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/н і б/д, та додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Станкоремонтний завод» (ідентифікаційний код 31287394) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» (ідентифікаційний код 35507370) за період з 01.06.2012р. по 30.09.2012р., за результатами якої складений Акт від 18.12.2013р. № 840/26-54-22-03/31287394. Згідно висновків цього Акта перевірки ТОВ «Станкоремонтний завод» допустило порушення наступних норм податкового законодавства України: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 і п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток підприємства за 3-ій квартал 2012 року на суму 9 625, 00 грн. та заниження податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 9 167, 00 грн. внаслідок формування валових витрат і податкового кредиту за рахунок контрагента-постачальника послуг (ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології»). При цьому за висновками іншого Акта ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів в у м. Києві від 27.05.2013р. № 347/22-509/35507330 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., не була підтверджена як реальна можливість здійснення зазначеним контрагентом позивача господарських операцій з останнім. За наслідками проведення вказаної документальної перевірки позивача ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що повністю відповідає вимогам чинного податкового законодавства.

В судових засіданнях призначених у даній справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в призначених судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

25 червня 2014 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 05.12.2013р. по 11.12.2013р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 04.12.2013р. № 1197, працівником ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Станкоремонтний завод» (ідентифікаційний код 31287394) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» (ідентифікаційний код 35507370) за період з 01.06.2012р. по 30.09.2012р., за результатами якої складений Акт від 18.12.2013р. № 840/26-54-22-03/31287394 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та найменувань автоматизованих баз даних, що були використанні під час проведення зазначеної документальної перевірки позивача наведені на стор. 3 цього Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «Станкоремонтний завод» мало фінансово-господарські взаємовідносини з суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» (ідентифікаційний код 35507370) на підставі договору від 27.06.2012р. № 23/06, за умовами якого названий контрагент мав виконати на користь перевіряємого підприємства роботи «капітальний ремонт передньої бабки до верстата мод. 1К625 в кількості 1 шт.» і «мехобробка направляючих станини до верстата мод. 1К625 в кількості 1 шт.». Всього відповідно до наданих до перевірки первинних документів (акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.06.2012р. № ОУ-0000112 та податкової накладної від 27.06.2012р. № 74) ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» виконало робіт на суму 55 000, 35 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 166, 67 грн.).

За результатами вказаних господарських операцій ТОВ «Станкоремонтний завод» сформувало податковий кредит за звітний період червень 2012 року на суму податку на додану вартість 9 166, 67 грн., та віднесло до складу собівартості реалізованих товарів (послуг) в 3-му кварталі 2012 року витрати в сумі 45 833, 33 грн.

При цьому перевіряючим з'ясовано, що згідно даних підсистеми «Аналітична система» інтегрованої автоматизованої інформаційної системи «Податковий Блок» ТОВ «Консалтингова Група «Стратегії і Технології» наразі має стан - припинено, але не знято з обліку, а свідоцтво платника ПДВ від 15.11.2007р. № 100077679 анульоване 14.06.2013р.

Також до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов Акт ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів в у м. Києві від 27.05.2013р. № 347/22-509/35507330 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. Згідно висновків цього Акта перевірки контрагента позивача контролюючим органом встановлені наступні порушення: 1) не підтверджено реальність проведення господарських операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) за перевіряємий період, в тому числі з підстав відсутності підприємства та його первинної документації за адресою місцезнаходження, відсутності інформації про задекларовані підприємством основні засоби; 2) порушення норм п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у зв'язку з чим, на думку працівників ДПІ задекларовані ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» податкові зобов'язання в сумі 5 317 360, 0грн. і податковий кредит в сумі 5 048 249, 0 грн. (ряд. 9 і 17 Декларації з ПДВ за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р.) за результатами цієї перевірки підлягають зменшенню до 0. Крім того, в тексті цього Акта від 27.05.2013р. № 347/22-509/35507330 містяться посилання на наявність в провадженні СВ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС матеріалів кримінального провадження № 32012110090000029, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, за фактами фіктивного створення (придбання) невстановленими слідством особами ряду підприємств, в тому числі ТОВ «Консалтингова Група «Стратегії і Технології», з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненими повторно, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

З урахуванням вищевикладеного працівник відповідача, в свою чергу, дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Станкоремонтний завод» правових підстав для формування ним сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний період червень 2012 року на підставі первинних документів, підписаних від імені ТОВ «Консалтингова Група «Стратегії і Технології».

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 18.12.2013р. № 840/26-54-22-03/31287394 перевіряючий встановив порушення ТОВ «Станкоремонтний завод» наступних норм законодавства України: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 і п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток підприємства за 3-ій квартал 2012 року на суму 9 625, 00 грн. та заниження податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 9 167, 00 грн.

10 січня 2014 року ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 18.12.2013р. № 840/26-54-22-03/31287394 прийняла наступні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0000152203 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Станкоремонтний завод» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13 750, 50 грн., в т.ч. 9 167, 00 грн. - основний платіж, 4 583, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000142203 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Станкоремонтний завод» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12 031, 25 грн., в т.ч. 9 625, 00 грн. - основний платіж, 2 406, 25 грн. - штрафні (фінансові) санкції, які били відкликані контролюючим органом згідно листа від 14.01.2014р. № 524/10/26-54/22-03-19 як передчасно сформовані до розгляду заперечень підприємства від 27.12.2013р. № 149/12 (вх. № 408/10 від 10.01.2014р.).

Відповідно до листа ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 17.01.2014р. № 727/10/22-03 вказані заперечення ТОВ «Станкоремонтний завод» були залишені без задоволення, а висновки Акта перевірки - без змін.

22 січня 2014 року ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 18.12.2013р. № 840/26-54-22-03/31287394 та з урахування результатів розгляду заперечень підприємства на висновки акта перевірки прийняла аналогічні за змістом податкові повідомлення-рішення, що є предметом розгляду даної справи:

- за № 0000502203 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Станкоремонтний завод» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 13 750, 50 грн., в т.ч. 9 167, 00 грн. - основний платіж, 4 583, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000512203 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «Станкоремонтний завод» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12 031, 25 грн., в т.ч. 9 625, 00 грн. - основний платіж, 2 406, 25 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26.03.2014р. № 2802/10/26-15-10-06-15, винесеним за результатом розгляду первинної скарги ТОВ «Станкоремонтний завод» на вказані вище податкові повідомлення-рішення від 22.01.2014р., дана скарга позивача була залишена без задоволення, оскаржувані податкові повідомлення-рішення - залишені без змін, та збільшено суму штрафної санкції з податку на прибуток у податковому повідомленні-рішенні від 22.01.2014р. № 0000512203 на 2 406, 25 грн. на підставі норм абз. 3 і 4 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

03 квітня 2014 року ДПІ в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 18.12.2013р. № 840/26-54-22-03/31287394 та з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.03.2014р. № 2802/10/26-15-10-06-15 прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за № 0004552203, яким визначило ТОВ «Станкоремонтний завод» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 406, 25 грн. (тобто, додаткові штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25% від суми основного платежу). В своїх письмових запереченнях відповідач посилається на факт визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток за аналогічний перевіряємий період, але по взаємовідносинам з іншими контрагентами, на підставі іншого акта документальної перевірки від 01.02.2013р. №103/22-2/31287394. Однак оригіналів та/або копій зазначеного Акта перевірки та винесених на його підставі податкових повідомлень-рішень по податку на прибуток відносно ТОВ «Станкоремонтний завод» відповідач суду не пред'явив.

Надалі рішенням Міністерства доходів і зборів України від 17.04.2014р. № 6983/6/99-99-10-01-15, винесеним за результатом розгляду скарги позивача на вказані вище податкові повідомлення-рішення від 22.01.2014р., дана скарга підприємства була залишена без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідно - без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України.

Відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім того, розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та втратив чинність 01 березня 2014 року).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів .

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення) яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 27 червня 2012 року між ТОВ «Станкоремонтний завод» (Замовник), в особі директора Кравченко В.Б., і ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» (Виконавець), в особі директора Мироненка О.С., був укладений договір за № 23/06. За умовами цього Договору Виконавець за дорученням Замовника зобов'язується виконати на користь останнього наступні роботи: капітальний ремонт передньої бабки до станка мод. 1К625 в кількості 1 шт.; мехобробку направляючої станіни станка мод. 1К625 в кількості 1 шт. Загальна вартість робіт становить 55 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 166, 67 грн.), в тому числі за капітальний ремонт - 31 750, 00 грн., крім того ПДВ 6 350, 00 грн., та за мехобробку - 14 083, 33 грн., крім того ПДВ 2 816, 67 грн. Термін виконання робіт - протягом 30 робочих з дня отримання переоплати.

Відповідно до п. 2.4 цього Договору доставка обладнання на виробничі площі Підрядника, а також доставка обладнання після проведення ремонту на виробничі площі Замовника, здійснює безпосередньо Підрядник своїми силами та за власний рахунок.

Оплата за вказані роботи здійснюється на умовах 100% передоплати (п. 2.3 зазначеного Договору).

Строк дії Договору - з моменту підписання та до 31 серпня 2012 року, але з урахуванням повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за даним Договором (п. 6.2 цього Договору).

Відповідно до пояснень позивача викладених в тексті поданої позовної заяви, та письмових пояснень від 25.06.2014р. б/н, результати ремонтних робіт за спірним договором від 27.06.2012р. № 23/06 були використанні ТОВ «Станкоремонтний завод» безпосередньо у своїй господарській діяльності. А саме відповідно до договору 20.06.2012р., укладеного позивачем з Філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат», що діяла від імені ПрАТ «Кримський Титан», ТОВ «Станкоремонтний завод» взяло на себе зобов'язання по проведенню на платній основі капітального ремонту певних верстатів Замовника. У зв'язку з браком фізичних ресурсів для виконання договірних зобов'язань по зазначеному договору, позивач залучив до виконання робіт третіх осіб. Зокрема, для виконання ремонтних робіт щодо певних вузлів та агрегатів станка моделі 1К625 заводський № 12733 було залучено ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології». Для виконання робіт із верстата, переданого Філією «Іршанський ГОК» ПрАТ «Кримський Тітан», було знято передню бабку та станину та передано ці вузли для виконання ремонту ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології». Тривали ремонтні роботи 1 робочий день (повну зміну). При цьому в первинних документах, які були оформлені між ТОВ «Станкоремонтний завод» та ТОВ «Консалтингова група «Стратегії та технології» не зазначені інвентарні номери вузлів які передавалися на ремонт, оскільки інвентарний номер (заводський номер) містить лише станок, а вузли та його агрегати не містять інвентарних номерів.

На підтвердження факту виконання ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» ремонтних робіт надав суду оригінали та копії наступних первинних документів: акта від 27.06.2012р. № ОУ-0000112 на предмет капітального ремонту передньої бабки та мехобробки направляючої станіни до станка мод. 1К625. При цьому згідно письмових пояснень позивача від 25.06.2014р. акти приймання передачі вузлів верстатів на ремонт між ТОВ «Станкоремонтний завод» та ТОВ «Консалтингова група «Стратегії та Технології» не оформлялися так само, як у випадку із Замовником робіт (Філією «Іршанський ГОК» ПрАТ «Кримський Тітан»); податкової накладної від 27.06.2012р. № 74 на суму 55 000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 166, 67 грн.), виписаної ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» на користь ТОВ «Станкоремонтний завод», яка підписана Мироненком О.С. та скріплена печаткою підприємства ; виписки по особовому рахунку позивача у Відділенні АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) за 12.07.2012р.; бухгалтерської довідки щодо результатів проведених розрахунків між зазначеними підприємствами.

Також позивач надав суду відомість валових затрат по взаємовідносинах з ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» за підписом керівника ТОВ «Станкоремонтний завод», згідно якої сума витрат у розмірі 45 833, 33 грн. за договором від 27.06.2012р. № 23/06 була включена позивачем до складу витрат за 4-ий квартал 2012 року.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявна в матеріалах справи податкова накладна, що були виписана ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» на адресу позивача за результатами виконання робіт, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Станкоремонтний завод» надало суду наступні документи, що підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії свого статуту, довідки органу статистики відносно ТОВ «Станкоремонтний завод» станом 20.12.2012р.; копії договору про закупівлю послуг з монтажу, технічного обслуговування і ремонту верстатів (капітальний ремонт токарно-гвинторізних та зубофрезерних станків) від 20.06.2012р. № 20/06-12, укладеного між позивачем (як Виконавцем) та Філією «Іршанський ГОК» ПрАТ «Кримський Тітан» (як Замовником) щодо придбання послуг з капітального ремонту 5 верстатів, та первинних документів оформлених на виконання цього Договору; реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2013 року; копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2012 року; копії договору суборенди від 10.02.2011р. № 49-11, укладеного між позивачем (як Суборендарем) і ВАТ СКТБ «Комплекс» (Орендарем) щодо платного строкового користування нежилими приміщеннями для розміщення офісу, та додаткових угод нього, актів прийому-передачі об'єкту суборенди; довідку про кваліфікацію та склад штатних робітників; перелік основних фондів Товариства станом на 01.07.2013р.; копії податкової звітності позивача з податку на додану вартість за періоди дії договору від 20.06.2012р. № 20/06-12; виписок по особовому рахунку позивача у банку з відомостями про отримання коштів від Замовника та здійснення оплати орендних платежів, та ін.

Натомість відповідачем не було надано суду доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного правочину. Відтак, наявна в матеріалах справи копія податкової накладної, на підставі якої позивач сформував податковий кредит за звітний період червень 2012 року, відповідає вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 18.12.2013р. № 840/26-54-22-03/31287394 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит і валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Так, з тексту Акта перевірки позивача не вбачається факту недекларування та сплати як ТОВ «Станкоремонтний завод», так і його контрагентом-постачальником (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій (тобто за червень 2012 року).

Також, в ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Станкоремонтний завод» і ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження факту підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В Акті перевірки відповідача від 18.12.2013р. № 840/26-54-22-03/31287394 та Акті ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів в у м. Києві від 27.05.2013р. № 347/22-509/35507330 відсутні посилання безпосередньо на випадки ухиляння ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам цього підприємства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення сторонами угод з метою неправомірного отримання податкових вигод, а не створення реальних правових наслідків за такими правочинами.

Крім того, відповідачем під час розгляду судового розгляду даної справи не було надано суду жодних достовірних відомостей з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Станкоремонтний завод» (Кравченко В.Б.) або його контрагента - ТОВ «Консалтингова група «Стратегії і Технології» (Мироненка О.С.), безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірного правочину, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкової накладної, виданої зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на додану вартість і податку на прибуток, та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним і скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 182, 70 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкоремонтний завод» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 22 січня 2014 року № 0000502203 і № 0000512203 та від 03 квітня 2014 року № 0004552203.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкоремонтний завод» (місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 34, ідентифікаційний код 31287394) 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова