Постанова

від 30.07.2014 по справі 43/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2014 р. Справа№ 43/20

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Копитової О.С.

Пантелієнка В.О.

за участю представників:

ліквідатор: арбітражний керуючий Сніжко О.І.;

від товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг": Михайловський І.В. (довіреність б/н від 31.10.2013);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

на ухвалу господарського суду міста Києва від 03.06.2014

у справі № 43/20 (суддя Пасько М.В.)

за заявою товариства з обмеженою "Виробничо-комерційне

товариство "СД"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 43/20 за заявою товариства з обмеженою "Виробничо-комерційне товариство "СД" про визнання його банкрутом товариству з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" відмовлено у визнанні кредитором товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "СД" на суму 676 157,51 грн., що забезпечені заставою.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, визнати забезпечені заставою безспірні вимоги кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" до боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "СД" на загальну суму 676 157,51 грн., зобов'язати арбітражного керуючого ліквідатора Сніжка Олександра Юрійовича внести окремо до реєстру вимоги кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" до боржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство "СД" на загальну суму 676 157,51 грн.

Скаргу мотивовано порушенням і неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 14, 31, 41 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"

В судовому засіданні представник товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" висловився за задоволення апеляційної скарги, ліквідатор банкрута висловився за відхилення апеляційної скарги.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового провадження про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів, доданих до заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" про визнання грошових вимог до боржника в сумі 676 157,51 грн., його кредиторські вимоги підтверджуються рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2010 у справі № 34/330, залишеним без змін постановою Київскього апеляційного господарського суду від 01.12.2010, згідно якого:

- для погашення заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство СД" за лізинговими платежами в сумі 622 788,72 грн., пені 12754,50 грн., 3% річних 1866,50 грн., інфляційних витрат 4429,49 грн., що разом складає 669 229, 21 грн., за договором фінансового лізингу № 091211-07/ФЛ-Ю-С від 11.12.2009 перед товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернуто стягнення на заставлене майно товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство СД", а саме: сідловий тягач МАN ТGА 26.440, номер шасі (кузова, рами) - VIN WMAH24ZZ98W111776, реєстраційний номер АІ0462ВН, 2008 року випуску.

- стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне товариство СД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" 6 692,30 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано виникненням у товариства з обмеженою "Виробничо-комерційне товариство "СД" простроченої заборгованості за лізинговими платежами в сумі 622 788,72 грн., а також 12 754,50 грн. пені, 4 429,49 грн. інфляційних втрат та 1 866,50 грн. 3% річних згідно договору лізингу від 11.12.2009, укладеного ним з товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", а також виникненням у останнього у цьому зв'язку права звернути стягнення на майно, заставлене згідно договору застави майна від 11.12.2009 № 091211-57/3, відповідно до умов якого товариством з обмеженою "Виробничо-комерційне товариство "СД" передано у заставу товариству з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" сідловий тягач МАN ТGА 26.440, номер шасі (кузова, рами) - VIN WMAH24ZZ98W111776, реєстраційний номер АІ0462ВН, 2008 року випуску, вартість 420500 грн.

Рішення набрало законної сили в порядку статті 85 ГПК України та не виконано дотепер.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В даному випадку підлягають застосуванню норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 N 2343-XII в редакції, що діяла до 19.01.2013 (далі - Закон).

Згідно частини 1 статті 5 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до приписів Закону, зокрема статей 14, 15, правомірність та обґрунтованість грошових вимог кредитора до боржника визначає суд незалежно від того чи визнані ці вимоги боржником разом з розпорядником майна, чи ні. При цьому, обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом. В силу положень статті 14 названого Закону конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. Отже, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Якщо боржник не визнає вимоги кредитора або визнає частково, він зобов'язаний письмово обґрунтувати свої заперечення з посиланням на відповідні докази і норми закону, та подати ці докази і заперечення до господарського суду. Якщо господарський суд дійде висновку, що спірні вимоги кредитора обґрунтовані та підтверджені відповідними документами, такі вимоги визнаються судом; в іншому випадку у задоволенні таких вимог суд відмовляє повністю або частково.

Згідно статті 1 Закону кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч. 2 п. 6 ст. 14 названого Закону розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. Відповідно до пп. "а" п.п. 1 п. 1 ст. 31 Закону вимоги кредиторів, забезпечені заставою, задовольняються в першу чергу.

Отже, вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника, які за своїми ознаками (моментом виникнення) також можуть відноситися до вимог конкурсних кредиторів, вносяться окремо до реєстру вимог кредиторів незалежно від подання ними заяв із вимогами та на будь-якій стадії процедури банкрутства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для обґрунтованості вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг".

При таких обставинах оскаржена ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" та визнання грошових вимог останнього з віднесенням їх до першої черги задоволення як забезпечених заставою майна боржника на підставі частини 1 статті 31 Закону.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" задовольнити.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 43/20 скасувати.

Визнати та зобов'язати розпорядника майна боржника включити до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" в сумі 676 157,51 грн. з віднесенням їх до першої черги задоволення як забезпечених заставою майна боржника.

Справу № 43/20 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Л.Л. Гарник

Судді О.С. Копитова

В.О. Пантелієнко