Рішення

від 18.08.2014 по справі 914/2208/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2014 р. Справа № 914/2208/14

За позовом:Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів; до відповідача:Львівського комунального підприємства «Каменяр-Центр», м. Львів; про:стягнення 14508,99 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача:Свідрик Г.Р. - представник (довіреність №502-5079/2 від 17.12.2013р.); від відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

23.06.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (надалі - Позивач) до Львівського комунального підприємства «Каменяр-Центр» (надалі - Відповідач) про стягнення 14550,04 грн.

Ухвалою господарського суду від 23.06.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 10.07.2014р. У зв'язку з тим, що станом на 10.07.2014р., в матеріалах справи були відсутні докази належного повідомлення відповідача про час, дату та місце судового розгляду, суд відклав розгляд справи на 18.08.2014р.

07.08.2014р. від позивача на адресу суду надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 13333,52 грн., 367,49 грн. пені, 723,17 грн. три відсотки річних та 84,81 грн. інфляційних втрат.

Ознайомившись з вказаною заявою, суд розцінює таку заяву, як заяву про зменшення розміру позовних вимог та приходить до висновку, що вона не суперечить законодавству, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, подана до прийняття рішення по справі, а відтак суд приймає заяву до розгляду.

Представник позивача в судове засідання 18.08.2014р. з'явився, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав, просив суд позов задоволити повністю.

Позовні вимоги мотивує тим, що 16.04.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір про постачання електричної енергії №63036, відповідно до якого позивач зобов'язувався продавати споживачу (відповідачу) електроенергію для забезпечення потреб електроустановок споживача. Відповідач в свою чергу зобов'язувався оплачувати постачальнику (позивачу) вартість електричної енергії згідно умов договору. Однак, всупереч умовам Договору, поставлена електроенергія у встановлені Договором строки відповідачем оплачена не була, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 13333,52 грн. Крім цього, у зв'язку з простроченням оплати за поставлену електроенергію, позивач просить суд стягнути з відповідача 367,49 грн. пені, 723,17 грн. три відсотки річних та 84,81 грн. інфляційних втрат.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 18.08.2014р. повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 23.06.2014р. та від 10.07.2014р. не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив. 29.07.2014р. на адресу суду повернувся конверт, яким відповідачу надсилалася ухвала про порушення провадження у справі від 23.06.2014р. з відміткою відділення зв'язку «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується відміткою на поштовому конверті, який знаходиться в матеріалах справи. Докази вручення відповідачу ухвали суду про відкладення розгляду справи від 10.07.2014р., в матеріалах справи відсутні. Ухвали суду надсилалися відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та витязі з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, роздрукованого з офіційного веб-сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр», а саме: 79016, м. Львів, вул. Шептицьких, 16.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Крім цього, суд відмічає, що згідно положень ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Позовна заява у даній справі поступила до господарського суду 23.06.2014р. Так як, ні позивачем, ні відповідачем клопотання про продовження строку розгляду спору не заявлялося, спір підлягає вирішенню в даному судовому засіданні, адже суд обмежений строком розгляду справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.04.2008р. між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго» (яке згідно п. 1.1. Статуту ПАТ «Львівобленерго» перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго») та відповідачем укладено Договір про постачання електричної енергії №63036 (надалі - Договір), відповідно до Розділу 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (п. 2.1. Договору).

За умовами пункту 7.1. Договору облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Згідно положень «Графіку зняття показів обліку електричної енергії» (Додаток №9 до Договору) покази розрахункових засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача знімаються візуально 17 числа кожного місяця о 24 годині представником споживача.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2014р. інспектором ПАТ «Львівобленерго» проведено огляд електричного лічильника відповідача та складено Акт контрольного огляду засобів обліку про використану електричну енергію №523903, згідно якого показник лічильника становив 076703,3.

11.03.2014р. працівниками ПАТ «Львівобленерго» проведено відключення електропостачання ЛКП «Каменяр-Центр» за адресою: м. Львів, вул. Шептицьких, 16 за Договором №63009. При цьому, станом на день відключення електропостачання, показники лічильника відповідача дорівнювали 078457, що підтверджується наявним в матеріалах справи Актом про закриття точки обліку №1266.

В пункті 1-4 «Порядку розрахунків» (Додатку №2 до Договору) сторони погодили, що розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії. Розрахунковим періодом вважається період з 18 числа попереднього місяця до 17 числа поточного місяця включно та прирівнюється до календарного. Величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, визначається постачальником електричної енергії як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Пунктом 6 «Порядку розрахунків» (Додатку №2 до Договору) визначено, що рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивач 16.01.2014р. направив відповідачу рахунок за електроенергію за січень місяць 2014р. (з врахуванням показників за Актом контрольного огляду №523903 від 13.01.2014р.) та 31.03.2014р. рахунок за березень місяць 2014р. (з врахуванням показників за Актом закриття точки обліку №1266 від 12.03.2014р.), що підтверджується наявними в матеріалах поштовими квитанціями.

Відповідно до пункту 6 «Порядку розрахунків» (Додатку №2 до Договору) тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Однак, судом встановлено, що виставлені позивачем рахунки відповідачем оплачені не були.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, жодних грошових коштів в якості погашення боргу відповідачем не перераховувалося, розмір заборгованості, станом на день слухання справи судом не змінився.

Отже, судом встановлено, що поставлена відповідачу електроенергія у встановлений Договором строк оплачена не була.

Станом на день розгляду справи судом, докази сплати заборгованості відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що підлягають до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником (ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про електроенергетику»).

Положеннями ч.ч. 1,2 ст. 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються Законами України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» та «Про електроенергетику».

Приписами ч.ч. 6,7 ст. 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно п.п. 6.1., 6.11. Постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. «Про затвердження Правил користування електричною енергією» розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору. Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, рахунки на оплату в строки, визначені п. 6 «Порядку розрахунків» (Додатку №2 до Договору) відповідачем оплачені не були.

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений в Договорі термін кошти за одержану електричну енергію сплачені не були, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 13333,52 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Нормами ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пп. 8 п. 8.1. Постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України №28 від 31.07.1996р. «Про затвердження Правил користування електричною енергією» постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії.

Пунктом 7 «Порядок розрахунків» (Додатку №2 до Договору) визначено, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним Договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Як вбачається з заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач, крім суми основного боргу, просить суд стягнути з відповідача 367,49 грн. пені, 723,17 грн. три відсотки річних та 84,81 грн. інфляційних втрат.

Суд, здійснивши перерахунок пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат прийшов до висновку, що розрахунки позивача проведені правильно, а тому пеня, три відсотки річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача повністю.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому, підлягають до задоволення повністю.

Судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача в розмірі 1827,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Каменяр-Центр» (79016, м. Львів, вул. Шептицьких, 16; код ЄДРПОУ 20826664) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3; код ЄДРПОУ 00131587) 13333,52 грн. боргу, 367,49 грн. пені, 723,17 грн. три відсотки річних, 84,81 грн. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Каменяр-Центр» (79016, м. Львів, вул. Шептицьких, 16; код ЄДРПОУ 20826664) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3; код ЄДРПОУ 00131587) 1827,00 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.