Постанова

від 14.08.2014 по справі 826/10828/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2014 року 14:36 № 826/10828/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Три О» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

за участю представників сторін:

від позивача - Вишневський Є.В.,

від відповідача - Стеценко М.В.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 серпня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Три О» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Три О») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08 квітня 2014 року №50226552209.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 06 серпня 2014 року.

У судовому засіданні 06 липня 2014 року судом оголошувалась перерва до 14 серпня 2014 року у зв'язку з викликом свідка та податкового інспектора, який проводив перевірку.

У судовому засіданні 14 серпня 2014 року представник позивача наполягав на задоволенні позову з викладених у ньому підстав. Представник відповідача проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 25 по 26 березня 2014 року працівником ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві згідно з наказом від 19 березня 2014 року №984, відповідно до пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Три О» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Пожежний профілактик» (код за ЄДРПОУ 31752093) за липень 2013 року.

За результатами перевірки складно Акт №274/26-55-22-09/23167814 від 26 березня 2014 року (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зазначено про порушення позивачем вимог статті 185, пунктів 198.3, 198.6. статті 198, пунктів 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за липень 2013 року у сумі 106024 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в Акті перевірки, суб'єктом господарювання до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 01 квітня 2014 року направлено заперечення на акт перевірки за вих. №196, за наслідками розгляду яких листом від 08 квітня 2014 року №1675/10/26-55-22-09 платника податків повідомлено про залишення висновків акту без змін.

Виявлення зазначених порушень стало підставою для винесення відповідачем 08 квітня 2014 року податкового повідомлення - рішення №50226552209, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 106024 грн. за липень 2013 року.

Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням, суб'єктом господарювання 18 квітня 2014 року подано скаргу до Головного управління Міндоходів у місті Києві, а 25 червня 2014 року - до Міністерства доходів і зборів України.

За результатами розгляду зазначених скарг рішеннями від 10 червня 2014 року №5148/10/26-15-10-06/15 та від 08 липня 2014 року №12380/6/99-99-10-01-15 відповідно у їх задоволенні відмовлено, а податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Посилаючись на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу, що стали підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2013 року, ТОВ «Три О» звернулось з відповідним позовом до суду.

В обґрунтування позовних вимог суб'єкт господарювання посилається на те, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Пожежний Профілактик», документально та нормативно не підтверджуються. Натомість, реальність спірних фінансово-господарських операцій підтверджується всіма необхідними та належним чином складеними первинними і розрахунковими документами, які безпосередньо пов'язанні із господарською діяльністю ТОВ «Три О». Крім того, в період укладення та виконання відповідних договорів, так само як і на момент звернення до суду з даним позовом, контрагент позивача зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість.

Також, позивач наголошує на тому, що під час перевірки жодним чином не було з'ясовано, яке відношення діяльність ТОВ «Сігма-Плюс», яке мало договірні відносини з ТОВ «Пожежний Профілактик», має до господарської діяльності ТОВ «Три О».

Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме акті ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №2063/26-56-22-01-03/31752093 від 21 листопада 2013 року «Про результати проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Пожежний Профілактик» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Сігма-Плюс» за період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року», в якому зазначено про порушення вимог частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 2015 та статті 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, внаслідок чого зроблено висновок про безпідставне завищення ТОВ «Пожежний Профілактик» податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Три О» на загальну суму 106024,00 грн. та безпідставно завищено податковий кредит по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Сігма-Плюс» на загальну суму 84700,00 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

У розумінні підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу пункту 198.2. названої статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (пункт 201.1. статті 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу пункту 201.4. статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункту 201.6. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Наступним пунктом названої статті встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Так, у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначається, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції, про що зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 16.07.1999р. №996-XIV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні названого Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частою 1 статті 9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної статті).

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 з наступними змінами та доповненнями в редакції на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Положення №88), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (пункт 2.2 названого Положення).

В силу пункту 2.4. Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (пункт 1.3. Положення №88).

Аналіз наведених норм свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.

В ході судового розгляду справи встановлено, що між ТОВ «Три О» (замовником) і ТОВ «Пожежний Профілактик» (підрядником) було укладено письмові договори підряду, а саме:

1) №141/ДП від 08 липня 2013 року, відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених у договорі, підрядник за завданням замовника зобов'язується на свій ризик і власними силами виконати роботи по влаштуванню вентиляційної труби по фасаду будівлі з відм. 0.000 до відм. +140.900 (надалі - роботи) відповідно до Специфікації та Графіку виконання робіт, що є додатками до договору, у торгово-офісному комплексі з об'єктами громадського призначення та паркінгом, що знаходиться за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1-а (надалі - об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх. Загальна вартість робіт з урахуванням вартості матеріалів погоджена сторонами та складає 626239,92 грн. Оплата робіт відповідно до пункту 2.2. договору здійснюється замовником шляхом перерахування підряднику протягом 10 банківських днів з дня підписання договору авансового платежу у розмірі 438367,92 грн., що відповідає 70% вартості матеріалів, необхідних для виконання робіт, за кожним етапом виконання робіт замовник сплачує підряднику платіж у розмірі вартості фактично виконаних робіт, а після завершення виконання підрядником всього обсягу робіт за договором та підписання сторонами загального акту приймання - передачі виконаних робіт (за формою КБ-2в) та загальної довідки про вартість виконаних робіт і витрат (за формою КБ-3), сторони підписують акт звірки взаєморозрахунків та здійснюють остаточний розрахунок протягом 10 календарних днів з моменту підписання останнього акта;

2) №150/ДП від 29 липня 2013 року, відповідно до пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених у договорі, підрядник за завданням замовника зобов'язується на свій ризик і власними силами виконати роботи по влаштуванню димових труб в кількості 3 штуки: з відм. +21.00 до відм. +49.00 - 1 штука та з відм. +26.00 до відм. +49.00 - 2 штуки (надалі - роботи) відповідно до Специфікації та Графіку виконання робіт, що є додатками до договору, у торгово-офісному комплексі з об'єктами громадського призначення та паркінгом, що знаходиться за адресою: м. Київ, площа Спортивна, 1-а (надалі - об'єкт), а замовник зобов'язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх. Загальна вартість робіт з урахуванням вартості матеріалів погоджена сторонами та складає 262473,65 грн. Оплата робіт відповідно до пункту 2.2. договору здійснюється замовником шляхом перерахування підряднику протягом 10 банківських днів з дня підписання договору авансового платежу у розмірі 197777,28 грн., що відповідає 70% вартості матеріалів, необхідних для виконання робіт, за кожним етапом виконання робіт замовник сплачує підряднику платіж у розмірі вартості фактично виконаних робіт, а після завершення виконання підрядником всього обсягу робіт за договором та підписання сторонами загального акту приймання - передачі виконаних робіт (за формою КБ-2в) та загальної довідки про вартість виконаних робіт і витрат (за формою КБ-3), сторони підписують акт звірки взаєморозрахунків та здійснюють остаточний розрахунок протягом 10 календарних днів з моменту підписання останнього акта.

На підтвердження фактів часткового виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (виконання робіт та відповідно оплати їх вартості) за вказаними договорами позивачем надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18 жовтня 2013 року;

- витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ТОВ «Три О» на торговельно-офісний комплекс з об'єктами громадського призначення та паркінгом;

- Додаток №1 до договору №150/ДП від 29 липня 2013р;

- Додаток №2 до договору №150/ДП від 29 липня 2013р;

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за листопад 2013р.;

- Акт приймання виконаних будівельних робіт за листопада 2013р.;

- Підсукову відомість ресурсів (витрати по факту);

- податкову накладну №43 від 30 липня 2013 року на суму 197777,28 грн. (у тому числі ПДВ 32962,88 грн.);

- Додаток №1 до договору №141/ДП від 08 липня 2013р;

- Додаток №2 до договору №141/ДП від 08 липня 2013р;

- ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України на здійснення громадської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, видану ТОВ «Пожежний Профілактик» на строк з 11 травня 2010 року по 11 травня 2015 року з переліком робіт;

- податкову накладну №43 від 30 липня 2013 року на суму 438367,92 грн. (у тому числі ПДВ 73061,32 грн.);

Додатково під час розгляду справи позивачем надано оригінали та належним чином завірені копії наступних документів:

- акту перевірки технічного стану від 03 липня 2014 року, в якому викладено висновок за результатами перевірки технічного стану обладнання, встановленого підрядником на виконання договору №150/ДП від 29 липня 2013 року;

- акту перевірку стану виконання робіт від 05 липня 2014 року, в якому зафіксовано часткове монтування частини вентиляційної труди з відм. 0.000 до відм. +35.850;

- фотознімків обладнання, що перевірялось;

- листа ТОВ «Пожежний Профілактик», в якому зазначено про неможливість виконання договору підряду №141/ДП від 08 липня 2013 року у зв'язку з технічними проблемами (складності із кріпленням труб) та фактами призупинення робіт з боку замовника, а також про намір закінчити виконання робіт до 31 серпня 2014 року;

- довідки з банку на підтвердження перерахування 10 та 30 липня 2013 року грошових коштів у розмірі 438367,92 грн. та 197777,28 грн. як аванс за будівельно-монтажні роботи згідно договорів №141/ДП від 08 липня 2013 року та №150/ДП від 29 липня 2013 року відповідно;

- оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631;

- заявок на допуск на територію об'єкту «Гулівер» працівників «Пожарный профилактик» з 07 по 10 серпня 2013 року, з 05 жовтня по 11 жовтня 2013 року та з 13 по 14 листопада 2013 року.

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення № 88. Також, наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані ТОВ «Пожежний Профілактик» на ім'я позивача за результатами проведення авансових розрахунків за договорами підряду, за своїм змістом цілком відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 ПК України.

Крім того, факт виконання договорів підряду у судовому засіданні підтвердив представник ТОВ «Пожежний Профілактик», який був допитаний судом в якості свідка.

Натомість, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платника податку на додану вартість була анульована в період виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим статтею 201 ПК України.

Крім того, як вбачається зі змісту Акту перевірки, підставою для зменшення податкового кредиту за липень 2013 року, задекларованого позивачем, стало виявлення податковим органом факту не підтвердження ТОВ «Сігма-Плюс» реальності проведених господарських операцій за липень - серпень 2013 року з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями, яке мало договірні відносини, зокрема, з контрагентом позивача - ТОВ «Пожежний Профілактик».

Однак, як вбачається з наведених вище норм податкового законодавства України така обставина не є підставою для позбавлення платника податків - покупця права на податковий кредит у розмірі, підтвердженому належним чином оформленою податковою накладною, яка складена продавцем - платником податку на додану вартість.

Крім того, в силу пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною 2 статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 26 березня 2014 року № 274/26-55-22-09/23167814 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (замовника) покладена відповідальність за не підтвердження реальності проведених господарських операцій за липень - серпень 2013 року з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями контрагентом контрагента позивача, шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Крім того, суд звертає увагу, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 січня 2014 року за наслідками розгляду справи №804/16589/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма-Плюс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, задоволено позовні вимоги суб'єкта господарювання та визнано протиправними дії відповідача щодо здійснення заходів з метою проведення зустрічних звірок Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігма-Плюс», за результатами яких складено акти № 258/223/30502561 від 15.10.2013р., № 318/223/30502561 від 07.11.2013р. про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Сігма-Плюс», щодо внесення коригувань до електронних баз даних, у тому числі до автоматизованої інформаційної системи «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», на підставі висновків, викладених у актах № 258/223/30502561 від 15.10.2013р., № 318/223/30502561 від 07.11.2013р. про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Сігма-Плюс» та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити в електронних базах даних, у тому числі у автоматизованій інформаційній системі «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» самостійно задекларовані товариством з обмеженою відповідальністю «Сігма-Плюс» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які були відкориговані податковим органом на підставі висновків, викладених у актах № 258/223/30502561 від 15.10.2013р., № 318/223/30502561 від 07.11.2013р. про неможливість проведення зустрічних звірок ТОВ «Сігма-Плюс».

З огляду на викладене, а також з урахуванням підтвердження позивачем здійснення перерахування грошових коштів ТОВ «Пожежний Профілактик» за придбані роботи, наявність за результатами такого придбання податкових накладних, оформлених відповідно до вимог податкового законодавства України, зареєстрованим платником податку на додану вартість, а також враховуючи встановлення судом реального здійснення господарської операції та її зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, суд приходить до висновку про помилковість висновків податкового органу щодо безпідставності віднесення платником податку - позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні послуг та зазначені в податкових накладних.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 08 квітня 2014 року №50226552209.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Три О» (01001, м. Київ, пл. Спортивна, 1-А, код ЄДРПОУ 23167814) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 212 (двісті дванадцять) грн. 05 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Кузьменко