Постанова
від 04.12.2006 по справі 52/247-06
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

52/247-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2006 р.                                                           Справа № 52/247-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Сенчук І.В.

за участю:

прокурора - Бєлашова А.М.

позивача - Крашеніннікова В.В.

відповідача -  Козіної В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Влада-Промтекс", м. Харків (вх. № 3403 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 29.08.06 р. по справі № 52/247-06

за позовом Прокурора Фрунзенського району м. Харкова в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківської області, м. Харків

до Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Влада-Промтекс", м. Харків

про стягнення 22 670,35 грн., -

встановила:

У червні 2006 року Прокурор Фрунзенського району м. Харкова в інтересах держави в особі Управління Державної служби охорони при УМВС України в Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Влада-Промтекс" про стягнення боргу у розмірі 22670,00 грн., в тому числі 20130,00 грн. основної заборгованості, 1551,83 грн. пені, 764,94 грн. інфляційних та 223,58 грн. 3 % річних на підставі невиконання відповідачем умов договору охорони №18-1649 від 07.04.05р., укладеного між позивачем та відповідачем у справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.08.06р. по справі № 52/247-06 (суддя Білоусова Я.О.) позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 4620,00 грн. основної заборгованості, 1494,65 грн. пені, 206,01 грн. 3% річних та 322,08 грн. інфляційних. Крім того, стягнуто з відповідача на користь державного бюджету України 221,52 грн. державного мита та стягнуто з відповідача на користь ДП "СІЦ" 115,29 грн. В частині стягнення основного боргу у розмірі 15510,00 грн. провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення таким, що підлягає скасуванню в частині  задоволення вимог про стягнення основного боргу, пені, річних, інфляційних, держмита та судових витрат, оскільки, на його думку, рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені в рішенні господарського суду, не відповідають обставинам справи, а обставини, що мають значення для справи, і які місцевий господарський суд визнав встановленими, не доведені.  

Позивач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу вважає її безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає, просить рішення господарського суду  Харківської області  від 29.08.2006  по справі  №52/247-06 скасувати частково та стягнути з відповідача на користь позивача 1546,21 грн. пені, 322,08 грн. інфляційних та 223,58 грн. процентів річних за несвоєчасне здійснення розрахунків по договору охорони, а судові витрати по справі щодо сплати держмита у сумі 222,21 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача. В інший частині рішення суду першої інстанції позивач просить залишити без змін.

Прокурор Фрунзенського району м. Харкова пояснень або заперечень по апеляційній скарзі не надав.

06.11.06р. позивач звернувся до апеляційного господарського суду із заявою про зміну назви його підприємства в порядку ст. 25 Господарського процесуального кодексу України з Управління ДСО при УМВС України в Харківській області на Управління ДСО при ГУМВС України в Харківській області.

Колегія суддів, приймаючи до уваги зазначену заяву позивача, вважає необхідним змінити назву позивача на Управління ДСО при ГУМВС України в Харківській області.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши прокурора та уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених  матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що 07 квітня 2005 року між позивачем та відповідачем у справі укладений договір  № 18-1649 на надання охоронних послуг підрозділом державної служби охорони (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач ("Замовник") передає, а позивач ("Охорона") приймає на себе зобов'язання здійснювати заходи по припиненню правопорушень на об'єкті замовника (відповідно до додатку №1, м. Харків, вул. Сидоренківська, 58).

У відповідності до пункту 2.3. Договору вартість охоронних послуг на кожний місяць розраховується охороною на підставі дислокації, розрахунку та протоколу узгодження договірної ціни (додатки № №1, 2, 3 Договору), відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці їх вартості. Оплата за послуги охорони здійснюється замовником не пізніше 15 числа кожного поточного місяця, на підставі рахунків позивача на оплату, які надсилаються замовнику до 10 числа щомісячно.

Пунктом 6.2. Договору передбачено право замовника у випадку припинення необхідності в користуванні послугами охорони, достроково припинити Договір, письмово попередивши про це охорону не пізніше ніж за два місяці до моменту припинення його дії.

Господарський суд у своєму рішенні зазначив, що у п. 6.2. Договору  рукописним способом зроблено виправлення "15 днів" та підписано особою, посада та прізвище якої не зазначено.

З урахуванням цих обставин, господарський суд дійшов висновку про те, що оскільки зроблені виправлення не свідчать про те, що сторони договору досягли згоди з цього приводу, у тексті договору відсутні підписи їх посадових осіб на підтвердження зроблених виправлень з зазначенням посади та печатки юридичної особи, відсутні протоколи розбіжностей та додаткові угоди з цього приводу, тому у відповідності до пункту 6.2. Договору відповідач мав попередити позивача про намір розірвати договір у двохмісячний термін. З цих підстав суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача про розірвання останнім Договору з 18.04.2006 року     листом № 519 від 03.04.2006 року.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, позивач листом від 28.04.2006 року за № 48/1-2-1776/Др повідомив відповідача ("Замовника")  про припинення дії договору з 01.05.2006 року, що узгоджується зі строком встановленим п. 6.2. Договору, та припинив нарахування плати за надані послуги.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором належним чином не виконав, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами  Договору та вартість наданих послуг у визначений Договором строк, порядок та  розмірі не оплатив, внаслідок чого станом на червень 2006 року у відповідача утворилась заборгованість в сумі 20130,00 грн.

За загальними умовами виконання зобов'язань, встановленими ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а ст. 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач частково погасив суму  основної заборгованості в розмірі 15510,00 грн., а тому господарський суд з огляду на врегулювання даного господарського спору між сторонами в частині суми основної заборгованості, дійшов висновку про припинення провадження у справі в цій частині на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.   Решта частини основної заборгованості в сумі 4620,00 грн. залишилась відповідачем не погашеною, а тому господарський суд визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; сплата неустойки.

Пунктом 7.3. Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідачу була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недоїмки за кожний день прострочки.

Суд першої інстанції прийняв до уваги ту обставину, що рахунок за квітень 2006 року був пред'явлений позивачем в порушення пункту 2.3. Договору - 20.04.2006 року, а не 10.04.2006 року, як визначено умовами Договору. Однак  направлення рахунку через 10 днів після встановленого Договором строку не звільняє відповідача від обов'язку сплати на протязі 5 днів після його отримання. Разом з тим, позивач не позбавлений права нарахування штрафних санкцій при недотриманні обов'язку сплати, а тому суд дійшов висновку про часткове задоволення  заявленого прокурором позову щодо стягнення пені, інфляційних та трьох процентів річних.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання у повному обсязі по оплаті наданих позивачем послуг в термін, встановлений Договором, господарський суд   визнав позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1546,21 грн. з урахуванням прострочення надання рахунку позивачем за квітень 2006 р. правомірними та задовольнив їх в сумі 1494,65 грн.

Пунктом 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення трьох процентів річних від простроченої суми. Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений Договором позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 223,58 грн. з урахуванням прострочення надання рахунку позивачем за квітень 2006 р. визнані судом такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 206,01 грн.

Відповідно до вищевказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а тому позовні вимоги в сумі 322,08 грн. інфляційних визнані судом обґрунтованими та правомірними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки дані висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги виправлення, які були зроблені у тексті спірного Договору уповноваженим представником відповідача під час його підписання, тим самим порушив вимоги ст. ст. 642, 646 Цивільного кодексу України. На думку відповідача зміни до Договору, які стосувались строку попередження про дострокове припинення дії договору, мають юридичну силу, оскільки були внесені уповноваженими особами обох сторін.  

Однак вказані посилання не приймаються колегією суддів до уваги, з огляду на наступне.

Порядок укладення господарських договорів встановлений статтею 181 Господарського кодексу України, згідно з якою встановлений чіткий порядок внесення змін стороною до запропонованого іншою стороною проекту договору (шляхом складання протоколу розбіжностей).

Із матеріалів справи вбачається, що встановлений чинним законодавством порядок внесення змін до проекту Договору про охорону, відповідачем не вчинявся. Належних доказів в підтвердження цієї обставини відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Договір № 18-1649, укладений між позивачем та відповідачем у справі від 07 квітня 2005 року за своєю правовою природою є договором про надання послуг, до якого повинні застосовуватись положення глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

А відповідно до ст. 907 цього ж Кодексу договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Місцевим господарським судом належним чином досліджені обставини припинення між сторонами дії спірного Договору з 01.05.2006р. та надано належну  правову оцінку обставинам його розірвання. Матеріали справи не містять окремих письмових угод до Договору про його розірвання, підписаних позивачем та відповідачем у даній справі.

Так, позивач погодився на дострокове розірвання Договору з відповідачем своїм листом від 28.04.2006 №48/1-2-1776/Др (а.с. 40), що не суперечить чинному законодавству. Відповідно до цього листа позивач повідомив відповідача, а саме:  про згоду на дострокове зняття охорони ДСО з об'єктів, на умовах повного розрахунку підприємства з УДСО по Договору на момент зняття охорони (01 травня 2006 року) та про необхідність термінового погашення перед Управлінням ДСО заборгованості.

Посилання заявника апеляційної скарги на неякісне виконання позивачем своїх обов'язків по охороні Об'єкта за спірний період та/або взагалі ненадання таких послуг, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки належних доказів в підтвердження вказаних обставин відповідач як суду першої так і апеляційної інстанції не надав. Представлені відповідачем докази в підтвердження цих обставин не несуть ніякого правового навантаження, оскільки ці документи складені відповідачем в односторонньому порядку, а тому не беруться до уваги судом апеляційної інстанції.

Стосовно строку позовної давності нарахування штрафних санкцій колегія суддів вважає вимоги в цій частині правомірними, оскільки позивач до винесення господарським судом оскаржуваного рішення надав уточнений розрахунок пені, в якому вона нарахована з січня 2006 року по червень 2006 року, що в межах шестимісячного строку у відповідності до ст. 232 Господарського кодексу України.  

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Харківської області від 29.08.06 року по справі № 52/247-06 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи відповідача з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 29.08.06 року по справі № 52/247-06 залишити без змін.   

Апеляційну скаргу Українсько-американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Влада-Промтекс", м. Харків залишити без задоволення.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді                                                                      

                                                                                                                 

СудХарківський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення04.12.2006
Оприлюднено03.09.2007
Номер документу403013
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —52/247-06

Постанова від 04.12.2006

Господарське

Харківський апеляційний господарський суд

Барбашова С.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні