Рішення

від 06.08.2014 по справі 910/11165/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11165/14 06.08.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший термометровий завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтинг Україна»

про стягнення 7 752,10 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача: Дідківський О.Л., Гловацький О.С. - представники за довіреностями;

від відповідача: не з'явився

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.08.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 92 758,90 грн. за договором поставки №2-2 від 25.01.2012, 7 397,63 грн. пені, 5 780,00 грн. адвокатських витрат, а також відшкодування судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2014 було порушено провадження у справі №910/11165/14, розгляд справи було призначено на 16.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2014 розгляд справи відкладено до 06.08.2014.

В судовому засіданні 06.08.2014 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача щодо стягнення 92 758,90 грн. основного боргу мотивована тим, що відповідачем всупереч умов договору поставки не було здійснено у повному обсязі оплату на вказану суму поставленого за видатковими накладними товару. Крім того, за прострочення оплати поставленого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 7 397,63 грн. пені з посиланням на пункт 8.3 договору поставки.

Відповідач в судове засідання 06.08.2014 представників не направив, причин неявки представника суд не повідомив про розгляд справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання повідомлявся належним чином за адресою юридичного місцезнаходження, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений в своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд, з метою дотримання строку вирішення спору, визначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача в судове засідання, не перешкоджає вирішенню справи по суті в даному судовому засіданні.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2012 між відповідачем - ТОВ «Рейтинг Україна», як покупцем, та позивачем - ТОВ «Перший термометровий завод», як постачальником, укладено договір поставки № 2-2, (далі - договір № 2-2 від 25.01.2012), який підписано представниками обох сторін та посвідчено печатками обох сторін, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти та передати у власність покупцю в узгодженій кількості, якості за цінами, визначеними в накладних або рахунках-фактурах (п.1.1).

Умовами договору № 2-2 від 25.01.2012 сторони погодили, що асортимент і ціни товару, що поставляється за цим договором, визначаються сторонами в специфікації (п. 2.1), оплата вартості отриманих партій товару здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника , зазначений у договорі, на умовах, зазначених в додатку № 1 (п. 6.6), у випадку несвоєчасної оплати товару, постачальник має вимагати , а покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу (п. 8.3).

Відповідно до специфікації товару до договору № 2-2 від 25.01.2012, узгодженої обома сторонами, сторони визначили ціну товару, форму оплати - відстрочка платежу; перше відвантаження - 60 календарних днів, надалі - 60 календарних днів.

Також, між відповідачем - ТОВ «Рейтинг Україна», як покупцем, та позивачем - ТОВ «Перший термометровий завод», як постачальником, укладено додаткові угоди договору № 2-2 від 25.01.2012, а саме:

- № 1 від 30.07.2013, якою сторони узгодили внесення змін щодо реквізитів сторін;

- № 2 від 25.12.2013, якою сторони узгодили, що заборгованість покупця перед продавцем за договором становить 101 798,20 грн. згідно з Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2013 по 25.12.2013 (п. 1); сторони домовились, що заборгованість буде сплачена постачальнику у повному обсязі у строк до 28.02.2014.

Відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних до договору № 2-2 від 25.01.2012 за період з 07.02.2012 по 13.11.2013, які підписані представниками сторін та посвідчені печатками обох сторін, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 454 413,56 грн.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем було здійснено часткову оплату отриманого товару за договором № 2-2 від 25.01.2012, а саме: сплачено 355 615,36 грн., а також повернуто товару на суму 6 039,30 грн., у зв'язку з чим непогашена заборгованість відповідача перед позивачем на даний час складає 92 758,90 грн., що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать обставини справи, позивачем на виконання умов договору № 2-2 від 25.01.2012 було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 454 413,56 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Проте, відповідачем всупереч умов п. 6.6 договору поставки № 2-2 від 25.01.2012 та специфікації до нього, не було оплачено у повному обсязі та у визначений строк (протягом 60 календарних днів з моменту отримання товару за кожною видатковою накладною) поставлений товар загалом на суму 454 413,56 грн., а здійснено лише часткову оплату в сумі 355 615,36 грн., а також здійснено повернення товару на суму 6 309,30 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 92 758,90 грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення виконання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 2-2 від 25.01.2012 щодо своєчасного виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що матеріалами справі підтверджується наявність у відповідача непогашеної заборгованості перед позивачем в сумі 92 758,90 грн., а тому вимога позивача про стягнення такої заборгованості підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, за прострочення оплати поставленого товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 7 397,63 грн. пені з посиланням на пункт 8.3 договору поставки № 2-2 від 25.01.2012.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Оскільки у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість 92 758,90 грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення, що згідно вимог ст. 549, 611, 610, 612 Цивільного кодексу України, п. 8.3 договору поставки № 2-2 від 25.01.2012 є підставою для стягнення штрафної санкції (пені), вимога позивача про стягнення з відповідача пені є законною, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Суд, перевіривши наведений позивачем у позові розрахунок пені, погоджується з останнім щодо строків, сум, ставок нарахувань, які проведені позивачем з урахуванням заборгованості за кожною видатковою накладною та з урахуванням часткових оплат, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача 7 97,63 грн. пені.

Судовий збір згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв'язку із задоволенням позову..

Крім того, позивач просив суд відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати на оплату послуг адвоката в сумі 5 780,00 грн. В обґрунтування підстав покладення на відповідача витрат в цій частині, позивач надав укладений договір №2014/17 від 25.04.2014 з Адвокатським об'єднанням «Адвокатська фірма «Александров і партнери», банківську виписку на суму 5780,00 грн. з призначенням платежу «оплата за надання правової допомоги згідно виставленого рахунку».

Частиною 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача , адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частина 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що понесені позивачем витрати не є витратами на послуги адвоката, а є витратами на оплату правових послуг, які не входять до складу судових витрат у розумінні ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, а отже, не підлягають і відшкодуванню в порядку, визначеному наведеною статтею.

З огляду на викладене, суд відмовляє позивачу у покладенні на відповідача понесених витрат на оплату правових послуг в сумі 5 780,00 грн.

Також, позивачем разом з позовом було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просив накласти арешт на нерухоме та рухоме майно, що належить відповідачу, а також на рахунки в банку останнього.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва дослідивши наявні у справі матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що позивачем окрім самої заяви, не надано суду доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, суд приходить до висновку, що достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі - відсутні.

З огляду на викладене, заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Судовий збір за подачу заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейтинг Україна» (код ЄДРПОУ 37242432; місцезнаходження:01015 м. Київ, вул. Цитадельна, 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший термометровий завод» (ЄДРПОУ 37782102, місцезнаходження: 03680 м. Київ, вул. Смольна, 9) 92 758 (дев'яносто дві тисячі сімсот п'ятдесят вісім) грн. 90 коп. основного боргу, 7 397 (сім тисяч триста дев'яносто сім) грн. 63 коп. пені, а також 2 003 (дві тисячі три) грн. 23 коп. судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення - 22.08.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова