Рішення

від 28.08.2014 по справі 923/1155/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2014 р. Справа № 923/1155/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Черковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", м.Херсон

до: Херсонської філії Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІпроектреконструкція", м.Херсон

про стягнення 13 468 грн. 54 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Тальмайєр А.М., юрисконсульт за довіреністю № 3359-15 від 20.12.2013р.;

від відповідача: Рубан Т.Г., Корнєєв М.П. юрисконсульти за довіреністю від 26.01.2014р.;

Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Херсонської філії Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІпроектреконструкція" про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання у розмірі 13 468 грн. 54 коп., з яких сума основного боргу 8 000,00 грн., 3% річних - 299,84 грн., пеня - 3 648,00 грн., індекс інфляції - 960,70 грн. та 7% штрафу - 560,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланнями на умови договору № 706 від 16.10.2006 р. про постачання теплової енергії, положення ст.ст. 173, 230, 231 ГК України, ст.ст. 509, 526, 625, 629 ЦК України.

19.08.2014 р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.08.2014 р., після чого розгляд справи було продовжено.

26 серпня 2014 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 640,00 грн., 3% річних у розмірі 299,84 грн., індекс інфляції у сумі 960,70 грн. та 7% штрафу у сумі 560,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Матеріали справи свідчать, що 16.10.2006 року між МКП "Херсонтеплоенерго" (виробник) та Херсонською філією Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІпроектреконструкція" (споживач) укладено договір № 706 про постачання теплової енергії (далі - Договір) та додаткова угода № 5 від 23.01.2013 року.

Відповідно до п.1.1. договору, виробник приймає на себе зобов'язання виробити та поставити споживачеві теплову енергію в обумовлених договором обсягах, а споживач зобов'язується приймати теплову енергію і оплачувати її за встановленими тарифами у строки, передбачені цим договором.

На підставі п.6.6 договору, оплата за теплову енергію здійснюється споживачем протягом п'яти банківських днів після одержання рахунку на поточний рахунок 26004239 ХФ ВАТ "Мегабанк", МФО 352714, код ОКПО 31653320.

Відповідно до п. 6.6 додаткової угоди № 5 від 23 січня 2013 року оплата за теплову енергію здійснюється споживачем згідно з умовами цього Договору не пізніше 25 числа, що наступає за розрахунковим, на розрахунковий рахунок із спеціальним режимом використання ВАТ "Державний Ощадний банк України", МФО 352457, р/р 26034300012033, код ОКПО 31653320.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої договірні зобов'язання щодо постачання споживачу теплової енергії у період з березня 2013 року по квітень 2013 року виконав належним чином, що підтверджується актами здачі-приймання робіт № 1662 від 31.03.2013р. та № 2084 від 30.04.2013р. на загальну суму 20992,64 грн. та рахунками на оплату № 1166 від 31.03.2013р. на суму 15 512,74 грн. та № 1672 від 30.04.2013р. на суму 5 479,90 грн. Акти підписанні уповноваженими представниками виконавця та замовника без зауважень.

Відповідач, всупереч договірним зобов'язанням, за поставлену теплову енергію на суму 8000,00 грн. не розрахувався.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору, внаслідок чого за останнім утворилася заборгованість у розмірі 8000,00 грн.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

14 серпня 2014 року, представником відповідача подані суду докази сплати 8 000,00 грн. після звернення до суду в рахунок погашення боргу за постачання теплової енергії за договором № 706 від 16.10.2006р., що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 12.08.2014 р. на суму 8 000,00 грн. Тому, в частині позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості, суд припиняє провадження по справі за п. 1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 640,00 грн. та суми штрафу у розмірі 560,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3.3. договору, сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором термін, згідно ст. 231 ГК України, нараховується пеня в розмірі 0,1% вартості наданих послуг за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Статтею 232 (ч.6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№ 543/96-ВР від 22.11.1996 р.) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу, та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня (Стаття 3 Закону, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III (2921-14) від 10.01.2002 ).

За поданим позивачем розрахунком, розмір пені та штрафу становить 640,00 грн. та 560,00 грн. відповідно.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок та визнано його обґрунтованим.

Доказів погашення заявлених до стягнення сум пені у розмірі 640,00 грн. та штрафу у розмірі 560,00, відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення сум пені у розмірі 640,00 грн. та штрафу у розмірі 560,00 грн., є доведеними.

Також, через несвоєчасне виконання зобов'язань, відповідачу нараховано 3% річних у розмірі 299,84 грн. та інфляційні втрати у розмірі 960,70 грн. відповідно до розрахунку, у зв'язку з чим суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, приписами статей 534, 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України, а також статтями 229-234 Господарського кодексу України. З урахуванням приписів частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й серед іншого інфляційні нарахування, що обраховуються як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; відтак прострочення платежу за період часу, менший за місяць, не тягне за собою інфляційних нарахувань.

Поряд з цим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення сум 3% річних у розмірі 299,84 грн. та інфляційних втрат у розмірі 960,70 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, відносяться на відповідача.

Суд роз'яснює відповідачу, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, відповідач не позбавлений права на звернення до суду з заявою в порядку ст. 121 ГПК України про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про дату складення повного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити. Припинити провадження в частині стягнення 8 000 грн. 00 коп. основного боргу.

2. Стягнути з Херсонської філії Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІпроектреконструкція"(73024, м.Херсон, вул. Кременчуцька, 69, ідентифікаційний код 14113802, р/р 2600401695177 в філії АТ "Укрексімбанк", МФО 352639) на користь Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (73003, м.Херсон, Острівське шосе, 1, ідентифікаційний код 31653320, р/р 26007698461 в ПАТ "Марфінбанк", МФО 328168) пеню у розмірі 640 грн. 00 коп ., 3% річних у розмірі 299 грн. 84 коп. , інфляційних нарахувань у розмірі 960 грн. 70 коп. , 7% штрафу у розмірі 560 грн. 00 коп. , в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 827 грн. 00 коп .

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.09.2014р.

Суддя В.В.Литвинова