Рішення

від 26.08.2014 по справі 926/981/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Справа № 926/981/14

За позовом прокурора м. Чернівці

до : 1.Чернівецької міської ради (відповідач-1);

2.Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач-2)

про визнання частково незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання договору недійсним та повернення земельної ділянки площею 0,0190 га

Суддя Паскарь А. Д.

представники сторін:

від позивача - Коцюба Т. С.;

від відповідача-1 - Юзьків М. І., довіреність від 02.06.2014 № 01/02-18/603; від відповідача-2 - ОСОБА_2

СУТЬ СПОРУ: Прокурор м. Чернівці звернувся з позовом до Чернівецької міської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування пункту 1 рішення 30 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 29.11.2012 № 687, яким ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на розміщення тимчасової споруди (літнього торгового майданчика) та на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0190 га, для укладення договору встановлення платного земельного сервітуту терміном на 5 років для обслуговування літнього майданчика, розташованого на АДРЕСА_1, пункту 6 рішення 38 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 25.07.2013 № 932, яким затверджено названий проект відведення земельної ділянки, а також про визнання недійсним укладеного відповідачами договору встановлення земельного сервітуту від 21.08.2013 № 104 та повернення відповідачеві-1 земельної ділянки.

До початку розгляду справи по суті прокурор, змінивши частково предмет спору, викладену у позовній заяві четверту вимогу виклав у нову редакцію, а саме замість повернення відповідачеві-1 земельної ділянки просив зобов'язати ОСОБА_1 звільнити та повернути в комунальну власність спірну земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що право користування на земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства підлягає продажу на аукціоні, а не надається без конкурсу на умовах сервітуту. Крім того, на думку прокурора, Чернівецька міська рада, приймаючи вищевказані рішення, порушила вимоги статей 3, 5 та 15 Закону України «Про звернення громадян», оскільки розглянуто заяву ФОП ОСОБА_1 не по суті клопотань, вказаних в її заяві.

Відповідачі позовні вимоги відхилили, посилаючись на законність оспорюваних рішень та договору.

У судових засіданнях, які відбулися у ході розгляду справи, прокурори, які приймали участь у розгляді справи, позов підтримали, а представники відповідачів проти задоволення позову заперечували з підстав, викладених відповідно у позовній заяві та у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обгрунтованість позову з наступних підстав.

Проведеною прокуратурою м. Чернівці перевірки на предмет законності прийняття рішень Чернівецькою міською радою встановлено, що пунктом 1 рішення 30 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 29.11.2012 № 687 надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на розміщення тимчасової споруди (літній торговий майданчик) та на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0190 га, для укладання договору земельного сервітуту терміном на п'ять років, для обслуговування літнього майданчика на АДРЕСА_1.

25 липня 2013 року 38 сесією Чернівецької міської ради VI скликання прийнято рішення № 932 «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки, визнання такими, що втратили чинність окремих пунктів рішень і внесення змін до окремих рішень з цих питань», пунктом 6 якого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0190 га для укладення договору встановлення платного земельного сервітуту терміном на 5 років для обслуговування літнього майданчика на АДРЕСА_1.

21 серпня 2013 року на виконання пункту 6 рішення 38 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 25.07.2013 № 932 відповідачі у справі уклали між собою договір встановлення земельного сервітуту № 104, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.09.2013 за № 167010873101, відповідно до умов якого відносно земельної ділянки, площею 0,0190 га, що розташована в АДРЕСА_1, кадастровий номер 7310136300:25:002:1038, яка відноситься до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, в інтересах ФОП ОСОБА_1 був встановлений сервітут на право обслуговування літнього майданчика, згідно додатку № 5 до договору, строком до 21.08.2018.

В пункті 3.1 договору сторони передбачили, що річна плата за земельний сервітут розраховано відповідно до чинного законодавства у вигляді орендної плати за рік в розмірі 8629,29 грн.

Наведені пункти зазначених рішень Чернівецької міськради прийнято з порушенням вимог чинного законодавства з наступних підстав.

Згідно із статтею 98 Земельного кодексу України, право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Статтею 401 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до статті 404 ЦК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

Викладене достеменно свідчить про те, що право подавати вимогу на платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) наділений лише власник або землекористувач земельної ділянки для задоволення своїх потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Отже, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

Однак, як випливає з оскаржених рішень та заяв суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 від 14.06.2011 та 18.06.2011 про розміщення малої архітектурної форми для провадження підприємницької діяльності та виготовлення приватним підприємством «Терра Буковина» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах договору встановлення земельного сервітуту, остання звернулась до Чернівецької міської ради не з метою усунення недоліків нерухомого майна або земельної ділянки, що перебувають у її власності або користуванні, а з метою укладення договору встановлення платного земельного сервітуту для обслуговування літнього торгового майданчика, тобто для здійснення комерційної діяльності на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді м. Чернівці. Дана обставина підтверджується також й доданими прокуратурою м. Чернівці до позовної заяви висновками відділу охорони культурної спадщини та департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради, головного управління Держземагенства України у Чернівецькій області та довідкою цієї же установи.

Окрім того, згідно з нотаріально посвідченим договором дарування від 29.12.2010, зареєстрованого Чернівецьким обласним бюро технічної інвентаризації 04.01.2011 за № 32242989, ФОП ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - магазину з кафе, що знаходиться на АДРЕСА_1, загальною площею 239,0 кв. м, - яке розташоване на земельній ділянці площею 0,0126 га, кадастровий номер 7310136300:25:002:0206, цільове призначення: для обслуговування будівлі магазину з кафе, а земельна ділянка, яка передана їй на умовах сервітуту відповідно до оспорюваних рішень не межує з її майном і відповідно не може виправити його недоліки, внаслідок чого виключає можливість встановлення земельного сервітуту.

Згідно з пунктом в) статті 12 ЗК України, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільські, селищні, міські ради здійснюють надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до ЗК України.

Статтею 134 ЗК України встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В контексті викладеного суд дійшов висновку, що в даному випадку право користування оспорюваною земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства підлягає продажу на аукціоні та не може надаватися в користуванні без конкурсу на умовах сервітуту.

Частиною другою статті 123 ЗК України встановлено, що особа зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Проведеною прокуратурою м. Чернівці перевіркою та розглядом справи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 із заявою щодо надання земельної ділянки в користування на умовах сервітуту до Чернівецької міської ради не зверталась, нею лише було подано 14.06.2011 року заяву про розміщення малої архітектурної форми для провадження підприємницької діяльності.

Разом з тим суд не погоджується з викладеним в позовній заяві твердженням прокурора м. Чернівці про те, що, приймаючи вищевказані рішення, Чернівецька міська рада порушила вимоги Закону України «Про звернення громадян», оскільки права та охоронювані законом інтереси відповідача-2 в ході розгляду її заяви жодним чином не були порушені.

Згідно ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, ухвалені відповідачем-1 рішення, які оскаржуються, суперечать вищевказаним вимогам законодавства та порушують інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

За приписом статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а незаконна передача у користування спірних земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів в числі інших є також й відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Таким чином, ухвалені відповідачем-1 рішення про надання відповідачеві-2 земельної ділянки на підставі земельного сервітуту суперечать вищевказаним вимогам законодавства та порушують інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

В цьому аспекті суд вважає, що з урахуванням усіх обставин справи, пред'являючи даний позов, прокурор м. Чернівці правильно визначив свій процесуальний статус позивача, у зв'язку з чим твердження відповідачів про відсутність порушення інтересів держави суд визнає хибними.

Частиною третьою статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У частині десятій статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Крім того, частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Одними із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункти 2, 10 частини другій статті 16 ЦК України).

При ухваленні спірних пунктів зазначених рішень та укладеного договору встановлення земельного сервітуту Чернівецька міська рада діяла з порушенням зазначених норм чинного законодавства та всупереч інтересам територіальної громади.

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки оскаржений договір, укладений на підставі ухвалених Чернівецькою міською радою оспорюваних незаконних рішень, не відповідає наведеним вимогам Цивільного та Земельного кодексів України, він також підлягає визнанню недійсним.

Викладене у відзиві на позові посилання відповідача-1 на те, що розміщення тимчасової споруди сезонного використування (літнього майданчика) можливе тільки шляхом укладення договору встановлення сервітуту між Чернівецькою міською радою та суб'єктом господарської діяльності, оскільки на території м. Чернівці на момент звернення ФОП ОСОБА_1 та прийняття спірних рішень діяли Порядок встановлення земельного сервітуту на земельні ділянки, які перебувають у розпорядження Чернівецької міської ради, на яких розташовані або планується розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затверджений рішенням міської ради від 25.02.2010 № 1257 та Порядок розміщення і функціонування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Чернівці, затверджений рішенням міської ради від 25.04.2013 № 848, не спростовують твердження позивача про те що рішення та договір, які є предметом даного позову, ухвалено та укладено з порушенням цивільного та земельного законодавства, та не можуть бути підставою для задоволення обґрунтованого позову.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір з урахуванням ступеня вини кожного відповідача у виникнення спору, суд вважає за необхідне стягнути наступним чином: за часткове скасування оскаржених рішень судовий збір стягнути з Чернівецької міської ради; за вимогу про визнання недійсним договору встановлення земельного сервітуту судовий збір стягнути з відповідачів рівними частинами; за звільнення та повернення земельної ділянки територіальної громаді м. Чернівці судовий збір стягнути з ФОП ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати незаконним та скасувати пункт 1 рішення 30 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 29 листопада 2012 року № 687, яким надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 на розміщення тимчасової споруди та на складання проекту відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0190 га для укладання договору земельного сервітуту на АДРЕСА_1.

3.Визнати незаконним та скасувати пункт 6 рішення 38 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 25 липня 2013 року № 932 «Про встановлення земельних сервітутів на земельні ділянки, визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень і внесення змін до окремих рішень з цих питань», яким ФОП ОСОБА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 0,0190 га для укладення договору встановлення платного земельного сервітуту терміном на 5 років для обслуговування літнього майданчика за адресою: АДРЕСА_1.

4.Визнати недійсним договір встановлення земельного сервітуту від 21.08.2013 № 104, укладений між Чернівецькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 26.09.2013 за № 167010873101.

5.Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання даного рішення законної сили звільнити та повернути територіальній громаді м. Чернівці земельну ділянку площею 0,0190 га, розташовану на АДРЕСА_1, вартістю 287643 грн., кадастровій номер 7310136300:25:002:1038.

6.Стягнути з Чернівецької міської ради (м. Чернівці, площа Центральна, 1, ідентифікаційний код 04062216) в доход державного бюджету судовий збір в сумі 3045,00 грн.

7.Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) в доход державного бюджету судовий збір в сумі 1827 грн.

Суддя А. Паскарь