Постанова

від 27.08.2014 по справі 904/3465/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2014 року Справа № 904/3465/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Березкіної О.В. ( доповідач)

Суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.

При секретарі: Сусла Я.Б.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 26.06.98;

від позивача: ОСОБА_2 представник, договір про надання правової допомоги №б/н від 26.08.14;

від відповідача: Єпіфанова Ю.О. представник, довіреність №б/н від 31.07.14;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Правове підприємство «Кодекс безпеки» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2014 року у справі №904/3465/14

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Камя'нське Нікопольський район Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Правове підприємство «Кодекс безпеки», м. Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості за договором про надання транспортних послуг в сумі 183 510 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2014 року (суддя Ліпинський О.В.) позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Правове підприємство «Кодекс безпеки» про стягнення заборгованості за договором про надання транспортних послуг в сумі 183 510 грн. - задоволені.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Правове підприємство «Кодекс безпеки» на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання транспортних послуг в сумі 183 510 грн.

Не погодившись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, оскільки не взяв до уваги факт не надання позивачем рахунків на оплату, що свідчить про те, що строк оплати за договором не настав.

Крім того, суд порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу без участі відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.08.2014 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 27.08.2014 року.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись із позовом, позивач посилався на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором про надання транспортних послуг в частині оплати за надані послуги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт надання послуг з перевезення пасажирів за період з 28 вересня 2013 року по 18 лютого 2014 року на суму 200 400 грн. підтверджується актами виконаних робіт, підписаних сторонами, тому сума боргу у розмірі 183 510 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою статті 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.2.4 договору, надані виконавцем послуги сплачуються замовником протягом 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця або готівкою.

Таким чином, положення статті 903 ГПК України пов'язують обов'язок з оплати послуги замовником з обов'язковим наданням йому такої послуги. З цим приписом кореспондується й положення договору, за яким оплаті підлягають надані та прийняті за актами приймання-передачі згідно з цим договором послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 вересня 2013 року між сторонами був укладений договір про надання транспортних послуг, за умовами якого розрахунки за перевозку пасажирів здійснюються на підставі акту виконаних робіт.

Підписання відповідачем актів приймання виконаних робіт з перевезення пасажирів свідчить про фактичне виконання та прийняття наданих послуг, і як слідство, настання строку виконання зобов'язання з їх оплати, оскільки за договором грошові кошти перераховуються на розрахунковий рахунок виконавця або передаються готівкою.

Оскільки сторони підписали акти виконаних робіт на суму 200 400 грн., з яких відповідач не сплатив 183 510 грн., суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про зобов'язання відповідача сплатити означену суму боргу за договором.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 1 квітня 2014 року по справі №905/4139/13, оскільки по означеній справі спір стосується не надання рахунків за комунальні послуги за фактичними даними приладів обліку або розрахунковим шляхом пропорційно орендованої площі.

Не є обґрунтованими і доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду справи без участі відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвала про відкладення розгляду справи на 10.07. 2014 року була направлена відповідачу на юридичну адресу згідно витягу з ЄДР, проте була повернута до суду за закінченням терміну зберігання (а.с. 65)

Надана відповідачем до апеляційної скарги копія рекомендованого повідомлення зі штрих кодом № 49945 18694600, не відповідає штрих-коду на конверті, який повернувся до суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 103 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 101,103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Правове підприємство «Кодекс безпеки» - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2014 року у справі № 904/3465/14 - залишити без змін .

Постанова набирає чинності з дня її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дати її прийняття.

Повний текст виготовлено 01.09.2014 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.В.Чус