Постанова

від 28.08.2014 по справі 815/3037/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" серпня 2014 р. м. Київ К/800/53294/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Швеця В.В., Штульман І.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Іллічівську Одеської області про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року,

встановив:

У квітні 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області (далі - управління ПФУ) пред'явило позов до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Іллічівську Одеської області (далі - відділення Фонду) про стягнення витрат на виплату основного розміру пенсії та щомісячної цільової допомоги на прожиття ОСОБА_4 за період з січня по березень 2013 року в сумі 275,40 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року, позов задоволено частково: стягнуто з відділення Фонду на користь управління ПФУ витрати на виплату основного розміру пенсії ОСОБА_4 за період з січня по березень 2013 року в сумі 196,41 грн.

У касаційній скарзі управління ПФУ, посилаючись на неправильну оцінку судами обставин справи, що стосуються, зокрема, стягнення витрат на виплату цільової допомоги на прожиття, а не державної адресної допомоги, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позов.

В запереченні на касаційну скаргу відділення Фонду, вказуючи на відсутність підстав для відшкодування ПФУ витрат на виплату пенсій по інвалідності громадянам країн-учасниць СНД, які отримали каліцтво в країнах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, просить залишити касаційну скаргу ПФУ без задоволення, скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 знаходиться на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався з ним у м. Белгородськ 28.01.1983 р.

За період з січня по березень 2013 року включно відділенням Фонду не прийнято до заліку витрати управління ПФУ на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_4 в сумі по 91,80 грн щомісяця, всього - 275,40 грн.

Згідно з пунктом 4 статті 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Основи) пенсія по інвалідності є одним із видів матеріального забезпечення, що надається за загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

В силу статті 6 Основ, статті 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і статті 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховиками є цільові страхові фонди, зокрема з пенсійного страхування та страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а саме - Пенсійний фонд України та Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплено пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків, встановлений статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та пунктом 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. № 5-4/4 (далі - Порядок).

До вказаного переліку входять: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття; допомога на поховання; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

13 березня 1992 року між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав (в тому числі між Російською Федерацією і Україною) підписано Угоду про гарантії прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, в преамбулі якої визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до умов Угоди пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1); всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення (стаття 3); призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання; для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою (стаття 6); при переселенні пенсіонера в межах держав-учасниць Угоди виплата пенсії за попереднім місцем проживання припиняється, якщо пенсія того ж виду передбачена законодавством держави за новим місцем проживання пенсіонера (стаття 7).

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався на території будь-якої з держав-учасниць СНД або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР, виплачується особі за законодавством тієї держави-учасниці Співдружності, на території якої вона проживає.

У зв'язку з цим правильним є висновок судів про обов'язок Фонду як належного страховика від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відшкодувати понесені ПФУ витрати на виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_4

Водночас, задовольняючи позов лише в сумі 196,41 грн, суди помилково виходили з того, що решту заявленої суми становлять витрати на виплату державної адресної допомоги, тоді як зі встановлених судами обставин справи вбачається, що сума позову включає основний розмір пенсії та щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття, яка також підлягає відшкодуванню за рахунок коштів Фонду.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки часткове скасування судових рішень зробить нечітким висновок про суму задоволених позовних вимог і ускладнить виконання судового рішення, то рішення судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню в повному обсязі з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області задовольнити.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити: стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Іллічівську Одеської області на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівську Одеської області витрати на виплату щомісячної цільової допомоги на прожиття ОСОБА_4 за період з січня по березень 2013 року в сумі 78,99 грн.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Швець В.В. Штульман І.В.