Рішення

від 26.08.2014 по справі 910/15295/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15295/14 26.08.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ГАНЗА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДБІЗНЕС"

про стягнення 72 749,26 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Лукашук В.В. (дов. б/н від 22.08.2014)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 26.08.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю " НВФ ГАНЗА " (далі за текстом - Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 18.07.2014 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДБІЗНЕС" (далі за текстом - Відповідач) про стягнення 72 749,26 грн. заборгованості за договором поставки № 8 від 10.09.2013, з яких 71 130,00 грн. основного боргу, 1 619,26 грн. 3% річних та просить покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/15295/14, розгляд справи призначено на 26.08.2014.

26.08.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів на вимогу ухвали про порушення справи (з додатками).

В судове засідання 26.08.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення про отримання відповідачем кореспонденції суду 30.07.2014 року, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Представник позивача надав пояснення щодо обставин справи, в яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Судом встановлено, що позивач в позовній заяві зазначає ціну позову у розмірі 78304,21 грн. ( з урахуванням суми основного боргу, 3% річних та інфляційних витрат), проте, як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 71 130,20 грн. основного боргу та 1 619,26 грн. 3% річних, що разом складає 72 749,26 грн. (в судовому засіданні подано розрахунок тільки щодо 3% річних).

За таких обставин, суд розглядає позовні вимоги, які вказані у прохальній частині позовної заяви щодо стягнення основної суми боргу та 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки № 8 від 10.09.2013, в частині оплати за поставлений товар.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2013 року між позивачем в якості постачальника за умовами договору та відповідачем в якості покупця, було укладено договір поставки № 8 (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у обумовлені строки у власність покупцю зварювальні електроди (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар відповідно до умов договору.

Пунктом 3.1.договору встановлено, що асортимент та кількість товару передбачаються в рахунках-фактурах.

Згідно п. 4.1. договору постачальник гарантує якість та надійність товару, що постачається протягом терміну, який передбачено нормативними документами на даний товар, або терміну передбаченого підприємством-виробником, якщо він більший, ніж передбачено нормативними документами, але не менше 6 місяців.

Датою поставки товару згідно п.5.4. договору вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Сторони погодили, що покупець сплачує 100% коштів за товар по передплаті (п.7.2.договору).

Пунктом 8.3. договору передбачено, що покупець має право пред'явити постачальнику претензії по кількості на підставі видаткової накладної і по якості протягом гарантійного терміну, згідно п.4.1.договору.

У випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.11.1. договору).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору, згідно рахунків-фактур № СФ-0000059 від 17.09.2013 і № СФ- 0000077 від 05.11.2013 та видаткових накладних № РН-000056 від 18.09.2013 і № РН-000073 від 05.11.2013 позивачем було продано та відвантажено, а відповідачем було отримано товар на загальну суму - 102 130,00 грн.

Жодних претензій від покупця щодо якості або кількості відвантаженого товару не заявлялося, докази іншого в матеріалах справи відсутні та відповідачем не заявлені.

За твердженням позивача, відповідачем було погашено заборгованість за поставлений по видатковій накладній № РН-000056 від 18.09.2013 року товар частково на суму 31000,00 грн. за період з 25.11.2013 року по 29.05.2014 року.

29.04.2014 на адресу відповідача було направлено претензію про погашення заборгованості за поставлену продукцію (вих. №60 від 28.04.2014) на загальну суму 72130,00 грн.

У відповіді на претензію ( вих. № 01-28/05 від 28.05.2014) відповідач визнав зазначену суму боргу в повному обсязі. Проте зазначив, що у зв'язку з серйозними фінансовими труднощами підприємства та фінансовою кризою в країні не має можливості задовольнити виставлену претензію. За твердженням позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату за отриманий товар в розмірі 31000,00 грн., зокрема 1000,00 грн., було сплачено після надсилання претензії та отримання відповіді на неї.

Сума боргу за відвантажений товар складає 71 130,20 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Матеріали справи доказів повної оплати відвантаженого товару не містять.

Позивач, також, просить суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми в розмірі 1 619,26 грн. та просить покласти судові витрати на відповідача.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ГАНЗА" підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 8 від 10.09.2013 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що позивачем на виконання пункту 7 договору було виставлено відповідачеві рахунки фактури № СФ-0000059 від 17.09.2013 року та № СФ-0000077 від 05.11.2013 року, які згідно п. 7.2 повинні були бути оплачені відповідачем по передплаті, однак встановленого договором зобов`язання відповідач не виконав.

Не зважаючи на невиконання відповідачем своїх зобов`язань по здійсненню передплати, позивачем було виконано свої договірні зобов`язання та поставлено товар відповідачу на загальну суму 102130,00 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних № РН-000056 від 18.09.2013 та № РН-000073 від 05.11.2013. (оригінали яких було оглянуто в судовому засіданні).

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують вищевказані накладні підписані уповноваженими особами двох сторін, на загальну суму 102 130,00 грн. Товар по вказаним накладним було прийнято відповідачем, про що свідчить підпис з боку відповідача та печатка юридичної особи на видаткових накладних.

Позивачем вимоги договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Як встановлено частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Оскільки сторонами договору було передбачено здійснення передплати за товар, однак не виконано даного зобов`язання по договору, то суд виходить з того, що сторонами своїми фактичними дійми було змінено умови договору, а отже договором не встановлено строку оплати поставленого товару, а отже суд виходить з того, що такий обов`язок виник у відповідача на підставі норм ст. 692 ЦК України.

Відповідачем не було сплачено за поставлений товар в повному обсязі. Доказів іншого матеріали справи не містять та сторонами не надано. Основний борг відповідача перед позивачем складає на момент вирішення спору 71 130,20 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 71 130,20 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 71 130,20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 7.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 71 130,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних за період з 18.09.2013 по 06.06.2014 (по накладній № РН-0000056) та з 05.11.2013 року по 06.06.2014 року (по накладній № РН-0000073 від 05.11.2013 року) в розмірі 1619,26 грн. підлягають повному задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в матеріалах справи розрахунку.

При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що позивачем вірно визначено період нарахування 3% річних по кожному рахунку окремо з наступного дня після виставлення рахунку та поставки товару, а отже позивачем вірно визначено суму 3% річних, яка складає за вказаних період 1619,26 грн. 3% річних з простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ГАНЗА" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДБІЗНЕС" (03061, м. Київ, просп. Відрадний, буд.95 літ. Г, код ЄДРПОУ - 32420884; в порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ ГАНЗА" (50106, Дніпропетровська обл., м. Кривий ріг, вул. Електрозаводська, буд.34, код ЄДРПОУ - 38255479) 71130 (сімдесят одну тисячу сто тридцять) грн. 20 коп. основного боргу, 1619 (одну тисячу шістсот дев'ятнадцять) грн. 26 коп. 3 % річних та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.09.2014.

Суддя Г.П. Бондаренко