Рішення

від 18.08.2014 по справі 911/2158/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р. Справа № 911/2158/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Колективного підприємства «Білоцерківбуд» до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Унісон» про стягнення 36 702, 25 грн. за участю представників:

від позивача: Козачков В.Л.

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 36 702, 25 грн. заборгованості за договором № 4 купівлі-продажу брухту чорних металів від 10.01.2012 р., з яких: 31 500, 00 грн. - основного боргу, 2 550, 21 грн. - пені, 510, 04 грн. - 3 % річних та 2 142, 00 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за переданий товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.06.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 10.07.2014 р.

10.07.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист б/н від 10.07.2014 р. (вх. № 13467/14 від 10.07.2014 р.), до якого додано документи по справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2014 р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк вирішення спору у справі № 911/2158/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 18.08.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та невиконанням ним вимог суду.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 18.08.2014 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

10.01.2013 р. між сторонами було укладено договір № 4 купівлі-продажу брухту чорних металів, за умовами якого позивач до 31.12.2012 р. зобов'язався продати брухт чорних металів (надалі - металобрухт), який по якості повинен відповідати ДСТУ 4121-2002, в кількості 150 тон, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити його.

Відповідно до п. 2.1 договору за невиконання умов цього договору сторони керуються Положенням про постачання продукції виробничо-технічного призначення.

Згідно з п. 2.2 договору за невиконання умов даного договору сторони несуть майнову відповідальність передбачену Положенням про постачання товару виробничо-технічного призначення.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу вартість реалізованого товару з урахуванням послуг, наданих відповідачем, з розрахунку «договірна» грн. за тону (з ПДВ).

Відповідно до п. 3.2 договору оплата здійснюється через розрахунковий рахунок.

Згідно з п. 3.4 договору кінцевий розрахунок проводиться на основі приймально-здавальних актів пред'явлених відповідачу позивачем згідно з встановленим порядком обліку і звітності для організацій, які проводять операції з металобрухту на Україні.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що цей договір вступає в дію з дати підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором, але не менше, ніж до дати повного взаєморозрахунку.

На виконання умов договору № 4 купівлі-продажу брухту чорних металів від 10.01.2012 р. позивач по накладних № 8 від 22.03.2012 р. на суму 51 391, 20 грн., № 21 від 28.05.2012 р. на суму 20 790, 00 грн., № 22 від 01.06.2012 р. на суму 41 769, 00 грн. та по актах приймання металів чорних (вторинних) № 9 від 22.03.2012 р., № 24 від 28.05.2012 р., № 25 від 01.06.2012 р., передав відповідачу товар на загальну суму 113 950, 20 грн., а відповідач, на підставі довіреностей № 2 від 22.03.2012 р., № 3 від 25.05.2012 р., вказаний товар отримав. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, а саме у розмірі 82 450, 20 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, прибутковим касовим ордером № 12 від 19.03.2012 р. та банківськими виписками, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 31 500, 00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частино 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за отриманий товар не спростував, у судове засідання не з'явився, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за договором № 4 купівлі-продажу брухту чорних металів від 10.01.2012 р. суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 31 500, 00 грн. основного боргу за договором № 4 купівлі-продажу брухту чорних металів від 10.01.2012 р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені від несплаченої суми за період з 28.11.2013 р. по 02.06.2014 р., яка за розрахунком позивача складає - 2 550, 21 грн.

Згідно з п. 2.2 договору за невиконання умов даного договору сторони несуть майнову відповідальність передбачену Положенням про постачання товару виробничо-технічного призначення.

Пунктом 66 Положення про постачання товару виробничо-технічного призначення передбачено, що при несвоєчасній оплаті поставленої продукції покупець (платник) сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04 відсотка суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з п. 3.4 договору кінцевий розрахунок проводиться на основі приймально-здавальних актів пред'явлених відповідачу позивачем згідно з встановленим порядком обліку і звітності для організацій, які проводять операції з металобрухту на Україні.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищезазначені положення чинного законодавства та п. 3.4 договору, право на нарахування пені за порушення відповідачем строків сплати за отриманий товар за актом приймання металів чорних (вторинних) № 9 від 22.03.2012 р. виникає з 23.03.2012 р., за актом приймання металів чорних (вторинних) № 24 від 28.05.2012 р. - з 29.05.2012 р., за актом приймання металів чорних (вторинних) № 25 від 01.06.2012 р. - 02.06.2012 р., а відтак враховуючи строки та порядок сплати за отриманий товар, положення ст. 253 Цивільного кодексу України і ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а також заявлений позивачем період нарахування пені та положення ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 2 550, 21 грн. за період з 28.11.2013 р. по 02.06.2014 р.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних та інфляційні втрати з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 28.11.2013 р. по 02.06.2014 р. складають - 510, 04 грн., а інфляційні втрати з простроченої суми за період з грудня 2013 року по травень 2014 року (включно) складають - 2 142, 00 грн.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, зроблений позивачем і встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем невірно визначено кількість днів прострочення за заявлений ним період.

Таким чином, за розрахунком суду, зробленим за зазначений позивачем період сума 3 % річних підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 484, 15 грн.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що їх сума за заявлений позивачем період є більшою, ніж зазначена позивачем.

Таким чином, враховуючи вимоги п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі, що заявлено позивачем, а саме 2 142, 00 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд частково задовольняє вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за договором № 4 купівлі-продажу брухту чорних металів від 10.01.2012 р., а саме у розмірі 34 126, 15 грн., з яких: 31 500, 00 грн. - основного боргу, 484, 15 грн. - 3 % річних та 2 142, 00 грн. - інфляційних втрат.

Судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Колективного підприємства «Білоцерківбуд» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Унісон» (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Петра Запорожця, будинок 359, ідентифікаційний код - 13711375) на користь Колективного підприємства «Білоцерківбуд» (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Молодіжна, будинок 25, ідентифікаційний код - 19408519) 31 500 (тридцять одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 15 коп. - 3 % річних, 2 142 (дві тисячі сто сорок дві) грн. 00 коп. - інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 27.08.2014 р.

Суддя Т.В. Лутак