Рішення

від 13.08.2014 по справі 910/14338/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14338/14 13.08.14

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доТовариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Україна ЛТД» простягнення 34 327,83 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Україна ЛТД» (надалі - ТОВ «Контракт Україна ЛТД») про стягнення 34 327,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.11.2013 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір транспортного експедирування №033, в порушення умов якого відповідач не належним чином виконав взяте на себе зобов'язання зі своєчасної та повної оплати послуг, у зв'язку із чим за ним виникла заборгованість у розмірі 18 899,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 2 078,89 грн., 3% річних у розмірі 313,78 грн., пені у розмірі 1 583,37 грн. та штрафних санкцій у розмірі 11 452,79 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.07.2014 р.

В судовому засіданні 30.07.2014 р. представником позивача було подано документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.07.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів розгляд справи відкладено до 13.08.2014 р.

Представники позивача та відповідача, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 13.08.2014 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 8 оф. 6, на яку було надіслано ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html.

Належне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи підтверджується розпискою про оголошення перерви (відкладення) від 30.07.2014 р.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.08.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013 р. р. між ФОП ОСОБА_1 (експедитор-1) та ТОВ «Контракт Україна ЛТД» (експедитор-2) було укладено Договір транспортного експедирування вантажів №033 (далі - "Договір 1").

Згідно п 1.1 Договору експедитор-1 зобов'язується за винагороду і за рахунок експедитора-2 організувати наступні транспортно-експедиційні послуги:

- забезпечити оптимальне транспортне обслуговування, а також організувати перевезення вантажів різними видами транспорту (крім трубопровідного) територією України й іноземних держав;

- передавати у встановленому законодавством порядку учасникам транспортно-експедиторської діяльності заявки на перевезення вантажів;

- страхувати вантаж;

- оптимізувати рух вантажів від відправника вантажу до вантажоодержувача з метою досягнення мінімального рівня витрат;

- надавати інші допоміжні і супровідні послуги для перевезення вантажів.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що ставки (сума витрат, пов'язаних з перевезенням, і експедиторська винагорода) по конкретних маршрутах обумовлюються в заявках, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до пп. 5.3.1 Договору експедитор-1 виставляє за допомогою факсимільного/електронного зв'язку рахунок експедитору-2 на оплату обумовленої в заявці ставки.

Підпунктом 5.3.2 Договору передбачено, що експедитор-2 оплачує виставлений експедитором-1 рахунок протягом 5 (п'яти) банківських днів.

Експедитор-1 зобов'язаний передати (надіслати) експедитору-2 оригінали документів (рахунок, акт виконаних робіт, податкову накладну, CMR) протягом 10 (десяти) робочих днів (пп. 5.3.3 Договору).

Відповідачем було надано, а позивачем прийнято до виконання заявку від 22.11.2013 р. (надалі - "Заявка"), відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 зобов'язувався надати автомобіль державний номер НОМЕР_2, причіп державний номер НОМЕР_3 для перевезення вантажів за маршрутом Італія-Україна, а ТОВ «Контракт Україна ЛТД» зобов'язаний сплатити суму фрахту, що становила: 1700 євро, 35 євро митне оформлення, 50,00 грн. печатки радіолог на кордоні, безготівковий розрахунок по курсу НБУ на дату відвантаження. Курс євро станом на 29.11.2013 р. становив 10,864086 грн. за одне євро. Загальна сума складає 18 899,00 грн. Згідно заявки оплата мала бути проведена протягом 5-6 днів після вивантаження автомобіля.

На виконання умов Заявки позивач надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом: Італія - Україна на загальну суму 18 899,00 грн., що підтверджується печаткою митної служби 29.11.2013 р., а також відміткою в графі 24 міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) серії РА №2050556, про одержання вантажу вантажоотримувачами без зауважень.

За наслідком здійсненого перевезення позивачем було складено та надано відповідачу оригінали наступних документів: рахунок №509 від 29.11.2013 р. на суму 18 899,00, акт надання послуг №534 від 29.11.2013 р., міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) серії РА №2050556.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на існування за відповідачем заборгованості у розмірі 18 899,00 грн.

Укладений між позивачем та відповідачем Договір є договором транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175, 316 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 929 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 316 Господарського кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Матеріалами справи (товарно-транспортна накладна (CMR), акт виконання робіт на надання транспортних послуг) підтверджується надання позивачем на підставі Договору та Заявки послуг по перевезенню вантажу та прийняття їх відповідачем.

Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунок №509 від 29.11.2013 р. на оплату наданих послуг у сумі 18 899,00 грн.

Підпунктом 5.3.2 Договору передбачено, що експедитор-2 оплачує виставлений експедитором-1 рахунок протягом 5 (п'яти) банківських днів.

Як вбачається з відмітки Житомирської митниці на вказаній товарно-транспортній накладній, перевізник прибув на митний термінал 29.11.2013 р. При цьому, за офіційним курсом Національного банку України 1,00 Євро дорівнювало 10,864086 грн., що підтверджується інформацією, яка міститься на офіційному веб-сайті Національного банку України за адресою: http://www.bank.gov.ua.

Відтак, за перерахунком суду, вартість наданих позивачем відповідачу послуг у гривні становить 18 899,00 грн.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов Договору та Заявки розрахунок за надані позивачем послуги по перевезенню вантажу проводиться відповідачем впродовж 5-6 днів після вивантаження автомобіля та протягом 5 банківських днів з дня виставлення рахунку.

З матеріалів справи вбачається, а відповідачем не доведено зворотного, що всі передбачені договором оригінали документів були передані позивачем відповідачу 06.12.2013 р., а рахунок на сплату коштів за надані послуги був виставлений 29.11.2013 р., а відтак відповідач повинен був перерахувати вартість наданих послуг з перевезення до 06.12.2013 р.

Отже, з огляду на викладене та враховуючи положення ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов'язання за Договором з 06.12.2013 р.

19.03.2014 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію з вимогою погасити існуючу заборгованість, проте відповіді на зазначену претензію відповідачем не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача коштів за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Контракт Україна ЛТД» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовна вимога ФОП ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Контракт Україна ЛТД» заборгованості у розмірі 18 899,00 грн. є правомірною та обґрунтованою.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 2 078,89 грн., 3% річних у розмірі 313,78 грн., пені у розмірі 1 583,37 грн. та штрафних санкцій у розмірі 11 452,79 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підпунктом 6.1.7 Договору визначено, що у випадку прострочення проведення розрахунків, винна сторона сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставку НБУ на день розрахунку за кожну добу прострочення та штрафні санкції в розмірі 0,3% вартості фрахту за кожну добу прострочення.

Позивач нараховує штраф з розрахунку 0,3% вартості фрахту від суми заборгованості.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 11 452,79 грн. визнаються судом обґрунтованими та задовольняються відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені суд відзначає.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені за прострочення по сплаті вартості наданих послуг, нарахованої за загальний період з 06.12.2013 р. по 25.06.2014 р., проте суд здійснює перерахунок виходячи з наступного.

Згідно із ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з 06.12.2013 р., а тому нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення по сплаті вартості наданих позивачем послуг з перевезення припиняється 05.06.2014 р. (6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано), а не 25.06.2014 р., як визначено позивачем в розрахунку.

За перерахунком суду, з огляду на викладене, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання, становить 1 386,62 грн. В іншій частині заявленої до стягнення пені (196,75 грн.) необхідно відмовити, оскільки вона обрахована позивачем невірно (за більший період).

Щодо можливості одночасного стягнення штрафу та пені суд відзначає.

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічне застосування наведених норм міститься в постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 р. у справі №20/246-08, що згідно ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим при розгляді інших справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок 3% річних та індексу інфляції на предмет правильності їх нарахування.

Суд погоджується з наданими позивачем розрахунками 3% річних, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 313,78 грн. підлягає задоволенню.

За перерахунком суду розмір індексу інфляції, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання, становить 2 003,29 грн.

В іншій частині інфляційні втрати (75,60 грн.) нараховані не вірно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Контракт Україна ЛТД» на користь ФОП ОСОБА_1 основної заборгованості у розмірі 18 899,00 грн., пені у розмірі 1 386,62 грн., 3% річних у розмірі 313,78 грн., індексу інфляції у розмірі 2 003,29 грн. та штрафу у розмірі 11 452,79 грн.

У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 196,75 грн. та індексу інфляції у розмірі 75,60 грн. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контракт Україна ЛТД» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 8, оф. 6, ідентифікаційний код 38746327) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04210, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму основного боргу у розмірі 18 899 (вісімнадцять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп., інфляційні витрати у розмірі 2 003 (дві тисячі три) грн. 29 коп., 3% річних у розмірі 313 (триста тринадцять) грн. 78 коп., пеню у розмірі 1 386 (одна тисяча триста вісімдесят шість) грн. 62 коп., штрафні санкції у розмірі 11 452 (одинадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 79 коп. та судовий збір у розмірі 1 812 (одна тисяча вісімсот дванадцять) грн. 50 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 18.08.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко