Рішення

від 20.08.2014 по справі 910/14266/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14266/14 20.08.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне виробниче підприємство "Біоресурс" простягнення 56 595,88 грн. Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Орлова О.Г. - юрисконсульт від відповідача:не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (надалі - ТОВ "Український лізинговий фонд") звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне виробниче підприємство "Біоресурс" (надалі - ТОВ "НДВП "Біоресурс") про стягнення 56 595,88 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу №103/05/12 від 17.05.2012 р. взяті на себе зобов'язання з оплати лізингових платежів належним чином не виконував, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 32 629,51 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано пеню у розмірі 2 670,91 грн., 3% річних у розмірі 274,92 грн. та індекс інфляції у розмірі 1 980,22 грн. Також, позивачем у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором понесені збитки, а саме упущена вигода у розмірі 15 391,23 грн. та реальні збитки у розмірі 3 649,09 грн., такі як витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса 1 984,80 грн. та витрати на відновлення предмета лізингу у розмірі 1 664,29 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.07.2014 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 30.07.2014 р.

30.07.2014 р. представником позивача через загальний відділ суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено до 20.08.2014 р.

В судове засідання 20.08.2014 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, надав усні пояснення по суті спору, позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 20.08.2014 р. не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04205, м. Київ, пр-т. Оболонський, 18, на яку було надіслано ухвали суду, підтверджується наявними в матеріалах справи документами та інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаційно-ресурсний центр" за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом .

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.08.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.05.2012 р. між ТОВ "Український лізинговий фонд" (лізингодавець) та ТОВ "НДВП "Біоресурс" (лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №103/05/12 (надалі - "Договір").

Положеннями п. 1.1 Договору встановлено, що лізингодавець зобов'язується придбати у власність майно, відповідно до встановленої лізингоодержувачем специфікації (додаток № 2 до договору) і передати це майно в платне володіння і користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу, для його господарських цілей на визначений строк, за умови оплати останнім лізінгових платежів.

Предметом лізингу за договором є транспортний засіб ГАЗ 3302-388С, 2011 року випуску.

Відповідно до п. 1.4 Договору загальна вартість предмету лізингу на момент укладення договору складає: без ПДВ 137 833,33., крім того ПДВ 20% - 27 566,67 грн., всього з ПДВ - 165 400,00 грн.

Згідно із п. 2.1 Договору термін користування предметом лізингу лізингоодержувачем становить 36 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу відповідно до пункту 4.3 дачного договору при умові належного користування предметом лізингу та належної оплати лізінгових платежів за даним договором. У разі дострокового розірвання даного договору та в інших випадках дострокового повернення предмету лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю, якщо інше не передбачено договором (пункт 2.2 Договору).

Лізингоодержувач оплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіка внесення лізингових платежів, викладених у додатку №1 до договору і нормами статті 3 даного договору. (п. 3.1 Договору).

Положеннями п. 3.2 Договору передбачено, що лізингові платежі включають винагороду (комісію) лізингодавця та платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу.

У відповідності до п.п. 3.5, 3.5.1, 3.5.2 Договору лізингоодержувач зобов'язаний вносити (оплачувати) авансовий лізинговий платіж не пізніше дати, встановленої для його оплати відповідно до графи 2 графіка платежів в сумі, зазначеній у графі 6 графіка платежів та не пізніше дати, встановленої для їх оплата, зазначеної в графі 2 графіка платежів, вносити (оплачувати) поточні лізингові платежі.

Положеннями п. 3.5.3 Договору встановлено, що всі платежі здійснюються шляхом перерахування (внесення) грошових коштів на банківський рахунок лізингодавця у строки зазначені в Графіку платежів. Виконання грошових зобов'язань лізингоотримувачем за письмовою згодою лізингодавця може бути здійснено будь-яким іншим законним способом.

Згідно п. 3.5.4 Договору якщо дата нарахування та оплати будь-якого лізингового платежу припадають на неробочий (вихідний, святковий або інший) день, то датою нарахування і оплати такого лізингового платежу вважається дата останнього робочого дня, після якого настає такий неробочий (вихідний/святковий або інший) день.

Згідно з пунктом 4.1 Договору передача лізингодавцем лізінгоодержувачу у володіння і користування предмета лізингу, зазначеного у специфікації, здійснюється на протязі 5 (п'яти) робочих днів з моменту фактичного отримання лізингодавцем предмету лізингу у продавця за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21.

Додатками №1 та №2 до Договору сторонами було погоджено графік лізингових платежів та специфікацію предмету лізингу.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач отримав наступне майно, яке становить предмет лізингу: транспортний засіб ГАЗ 3302-388С, 2011 року випуску, реєстраційний номер АА 1683 МС, що підтверджується Актом приймання-передачі предмета лізингу від 31.05.2012 р.

19.02.2013 р. у зв'язку із наявністю за відповідачем заборгованості по сплаті лізингових платежів позивач, звернувся до відповідача з претензією №918-02/2013 в якій просив в найкоротший строк погасити існуючу заборгованість за Договором.

Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, існуючої заборгованості не погасив.

Пунктами 13.4, 13.4.1 Договору визначено, що лізингодавець має право відмовитися від даного договору в односторонньому порядку у разі, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або повністю) і прострочка оплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів.

Відповідно до п. 13.5 Договору у разі виникнення будь-яких підстав, передбачених у пунктах 13.4.1-13.4.13 даного договору, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення (рекомендований лист, спрямоване на юридичну адресу лізингоодержувача) про відмову від даного договору з одночасним зазначенням терміну повернення предмету лізингу та місця прийому-передачі. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, протягом 7 (семи) робочих днів (якщо інше не передбачено в повідомленні) з моменту направлення лізингодавцем за адресою лізингоодержувача відповідного повідомлення, повернути предмет лізингу лізингодавцю за адресою, вказаною у повідомленні.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором фінансового лізингу №103/05/12 від 17.05.2012 р. з оплати лізингових платежів, 24.03.2014 р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення №4273-3/2014 від 21.03.2014 р. про відмову (розірвання) від договору фінансового лізингу.

Згідно з ч. 2 та 3 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до п. 13.10 Договору у разі відмови лізингоодержувача від передачі предмета лізингу лізингодавцю, лізингодавець має право вилучити предмет лізингу (в тому числі, але не виключно, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса та/або іншими не забороненими чинним законодавством способами). Вилучення оформляється Актом вилучення, що підписується уповноваженими особами лізингодавця. Лізингодавець відображає в обліку суму викупу на дату повернення або вилучення як дебіторську заборгованість лізингоодержувача.

Судом встановлено, що транспортний засіб ГАЗ 3302-388С, 2011 року випуску, реєстраційний номер АА 1683 МС (предмет лізингу) було вилучено у відповідача в примусовому порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса від 29.08.2013 р., що підтверджується актом повернення майна з фінансового лізингу за Договором фінансового лізингу №103/05/12 від 17.05.2012 р., у зв'язку з відмовою (розірванням) за ініціативою лізингодавця від 20.06.2014 р.

У відповідності до п. 13.8 Договору датою розірвання договору являється дата фактичної передачі предмета лізингу лізингоодержувачем лізингодавцю.

Згідно п. 5 Акту повернення майна з фінансового лізингу сторони підтвердили, що з дати підписання цього акту Договір фінансового лізингу №103/05/12 від 17.05.2012 р., вважається розірваним.

Проте, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, відповідач взятого на себе грошового зобов'язання зі сплати лізингових належним чином не виконав, у зв'язку із чим вказує на існування за відповідачем заборгованості у розмірі 32 629,51 грн., яка утворилась за період з 24.12.2013 р. по 20.06.2014 р.

Спір у даній справі виник у зв'язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем грошових зобов'язань за Договором.

Договір №103/05/12 від 17.05.2012 р. є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Положеннями п. 3.5.3 Договору встановлено, що всі платежі здійснюються шляхом перерахування (внесення) грошових коштів на банківський рахунок лізингодавця у строки зазначені в Графіку платежів. Виконання грошових зобов'язань лізингоотримувачем за письмовою згодою лізингодавця може бути здійснено будь-яким іншим законним способом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно графіку внесення лізингових платежів та з урахуванням вимог п. 3.5.3 Договору відповідач у період з 24.12.2013 р. по 20.06.2014 р. зобов'язаний був сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 32 629,51 грн.

Відповідачем доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення не надано.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів у період з 24.12.2013 р. по 20.06.2014 р. у розмірі 32 629,51 грн. на підставі Договору.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Український лізинговий фонд" про стягнення з ТОВ "НДВП "Біоресурс" заборгованості у розмірі 32 629,51 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 670,91 грн., 3% річних у розмірі 274,92 грн. та індекс інфляції у розмірі 1 980,22 грн. за загальний період з 25.07.2013 р. по 04.07.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

В частині 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 9.7.1 Договору за несвоєчасну сплату лізингових платежів та інших платежів, передбачених даним договором та/або графіком платежів лізингоодержувач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 2 670,91 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та індексу інфляції, вважає такі вимоги обґрунтованими та правомірними, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 274,92 грн. та індексу інфляції у розмірі 1 980,22 грн. підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 15 391,23 грн. та реальних збитків у розмірі 3 649,09 грн., такі як витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса 1 984,80 грн. та витрати на відновлення предмета лізингу у розмірі 1 664,29 грн.

У відповідності до п. 9.5 Договору якщо в результаті невиконання або неналежного виконання лізингоодержувачем умов даного договору або порушення ним встановлених правил ведення господарської діяльності лізингодавцю (у тому числі його репутації) завдано збитків, лізингоодержувач зобов'язується компенсувати його в грошовій формі як збиток. Під збитками розуміють понесені чи передбачувані витрати, для відновлення прав та інтересів лізингодавцем, в тому числі на відновлення (компенсування вартості) предмета лізингу, його приладдя, документації (реальний збиток), а також не отриманий лізингодавцем прибуток, який він отримав би за звичайних умов діяльності, якби його права та інтереси не були порушені (упущена вигода).

Згідно з абз. 3 п. 13.13 Договору у разі розірвання даного договору, за рахунок лізингоодержувача здійснюється всі, пов'язані з цим витрати, у тому числі але не виключено, що пов'язані з вилученням предмета лізингу на підставі статті 13 даного договору.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 15 391,23 грн.

Проте, вимога позивача щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 2 п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з пунктом 1 статті 224 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

З указаних норм законодавства України випливає, що особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою.

Твердження позивача, про те, що в результаті невиконання відповідачем своїх господарських зобов'язань позивачем була упущена вигода, яку позивач мав отримати у вигляді винагороди (комісії) від відповідача за Договором фінансового лізингу не є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, який підтверджує неотриманий позивачем прибуток (упущену вигоду), оскільки вимоги позивача ґрунтуються на припущеннях, що позивач зміг би отримати прибуток в сумі 15 391,23 грн.

Стосовно вимог про стягнення реальних збитків, таких як витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса 1 984,80 грн. та витрати на відновлення предмета лізингу у розмірі 1 664,29 грн. суд відзначає наступне.

Судом встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивачем понесені витрати, що пов'язані з примусовим вилученням предмета лізингу, а саме витрати на вчинення виконавчого напису нотаріуса від 29.08.2013 р. у розмірі 1 654,00 грн., що підтверджуються рахунком №104 від 29.08.2013 р., виставленим Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, та платіжним дорученням №619 від 04.09.2013 р.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса у розмірі 1 984,80 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до умов п. 13.6 Договору лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу, з усіма його складовими частинами, обладнанням, документами та іншим приладдям, в тому числі отриманому згідно акту прийому-передачі. Предмет лізингу повинен бути повернутий в справному стані, а по ступеню зносу повинен відповідати його зносу за час використання при нормальних умовах експлуатації.

У разі, якщо технічний стан предмету лізингу після повернення (вилучення) не дозволяє його подальшу експлуатацію, лізингоодержувач компенсує лізингодавцю витрати, які поніс останній на відновлення технічного стану предмета лізингу (п. 13.12 Договору).

Отже, після вилучення (повернення), позивач надав предмет лізингу для діагностики в ТОВ «Росавто», в результаті проведення якої було виявлено та виправлено пошкодження, ТОВ «Росавто» (СТО) було виставлено рахунок № РАСС086619 від 24.06.2014 р. на загальну суму 1 664,29 грн., оплата якого підтверджується платіжним дорученням №15594 від 27.06.2014 р.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, що витрати на відновлення предмета лізингу складають суму в розмірі 1 664,29 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "НДВП "Біоресурс" на користь ТОВ "Український лізинговий фонд" заборгованості по сплаті лізингових платежів у розмірі 32 629,51 грн., пені у розмірі 2 670,91 грн., 3% річних у розмірі 274,92 грн., індексу інфляції у розмірі 1 980,22 грн., збитків у вигляді витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса 1 984,80 грн. та збитків у вигляді витрат на відновлення предмета лізингу у розмірі 1 664,29 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 15 391,23 грн. необхідно відмовити.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне виробниче підприємство "Біоресурс" (04205, м. Київ, просп. Оболонський, 18; ідентифікаційний код 34542477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" (04205 м. Київ, просп. Оболонський, буд. 35-А, офіс 301; ідентифікаційний код 37859096) заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 32 629 (тридцять дві тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн. 51 коп., пеню у розмірі 2 670 (дві тисячі шістсот сімдесят) грн. 91 коп., 3% річних у розмірі 274 (двісті сімдесят чотири) грн. 92 коп., індекс інфляції у розмірі 1 980 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят) грн. 22 коп., збитки у вигляді витрат на вчинення виконавчого напису нотаріуса 1 984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 80 коп., збитки у вигляді витрат на відновлення предмета лізингу у розмірі 1 664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) грн. 29 коп. та судовий збір у розмірі 1 330 (одна тисяча триста тридцять) грн. 15 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 27.08.2014 р.

Суддя Ю.О. Підченко