Постанова

від 30.01.2007 по справі 28/293-06-6832а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

28/293-06-6832А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" січня 2007 р. Справа № 28/293-06-6832А

             Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О.О.

за участю представників сторін:

від позивача –Крижанівської сільради: Косміна М.І. –за дорученням

від 3-ої особи на стороні позивача –ПП „Союз”: Сизов О.С. –за дорученням

від відповідача –Одеської міськради: не з'явився

від 3-ої особи на стороні відповідача –ТОВ „ВВЮГ”: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційні скарги Товариства  з обмеженою відповідальністю ”ВВЮГ”, м. Одеса та Одеської міської ради, м. Одеса

на постанову господарського суду Одеської області

від 16 жовтня 2006 року

у справі  № 28/293-06-6832А

за позовом  Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, с. Крижанівка, Комінтернівського району, Одеської області

третьої особи на стороні позивача: Підприємство „Союз” у вигляді Приватного підприємства, м. Одеса

до Одеської міської ради, м. Одеса

третьої особи на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю ”ВВЮГ”, м. Одеса

про скасування рішення Одеської міської ради від 23.12.2005 р. № 5123-ІV  

   Склад колегії суддів змінений згідно розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду № 137 від 06.11.2006 року.

В С Т А Н О В И Л А:

   17.07.2006 р. Крижанівська сільська рада Комінтернівського району Одеської області (далі позивач) звернулась до господарського суду Одеської області з адміністративним позовом до Одеської міської ради (далі відповідач) з залученням до участі в розгляді справи в якості третіх осіб: на стороні позивача –Підприємства „Союз” у вигляді Приватного підприємства (далі Підприємство) та на стороні відповідача –Товариства  з обмеженою відповідальністю ”ВВЮГ” (далі ТОВ) –про визнання нечинним рішення Одеської міської ради від 23.12.2005 р. № 5123-ІV на бланку Одеської міської ради № 015272 „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання ТОВ „ВВЮГ” в оренду земельних ділянок, загальною площею 0,4095 га, за адресою: м. Одеса Дніпропетровська дорога ріг вул. Генерала Бочарова, для будівництва, експлуатації та обслуговування молодіжного-розважального центру з магазином” та скасування цього рішення відповідача.

   Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка належить до земель Крижанівської сільської ради, не входить до меж м. Одеси, а тому відповідач не мав правових підстав для затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання ТОВ в оренду зазначеної земельної ділянки, у зв'язку з чим позивач просить оскаржене рішення відповідача скасувати як таке, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

   Підприємство позовні вимоги підтримало у повному обсязі.

   Відповідач та ТОВ позовні вимоги вважали необґрунтованими та безпідставними, оскільки спірна земельна ділянка входить до земель м. Одеси, а тому відповідач ухвалив оскаржене рішення правомірно та в межах своєї компетенції.     

   Постановою господарського суду Одеської області від 16.10.2006 р. (суддя Гуляк Г. І.) позов задоволений повністю та рішення Одеської міськради від 23.12.2005 р. № 5123-ІV реєстраційний номер бланку № 015272 „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання ТОВ „ВВЮГ” в оренду земельних ділянок, загальною площею 0,4095 га, за адресою: м. Одеса Дніпропетровська дорога ріг вул. Ген. Бочарова, для будівництва, експлуатації та обслуговування молодіжного-розважального центру з магазином” –скасовано.

   Постанова мотивована тим, що оскаржуване рішення відповідача є незаконним, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель Крижанівської сільської ради, не входить до меж м. Одеси, а тому відповідач не мав правових підстав для затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання ТОВ в оренду зазначеної земельної ділянки, у зв'язку з чим це рішення підлягає скасуванню

   В апеляційних скаргах відповідач та ТОВ просять постанову місцевого суду скасувати, оскільки вона прийнята без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог позивача.

   Заперечення на апеляційні скарги від позивача та Підприємства не надходили.

   Відповідач та ТОВ, будучи належним чином повідомленими про день, час і місце розгляду справи апеляційним судом 16 та 30 січня 2007 р. в судові засідання двічі не з'явилися, а 30.01.2007 р. від їх представників надійшли клопотання про перенесення судового засідання, у зв'язку з зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі господарського суду Одеської області, а представника ТОВ –у зв'язку з відрядженням до м. Києва для надання правової допомоги ТОВ „Струмендсофт”.

   Названі клопотання визнані колегією суддів необґрунтованими та відхилені, з огляду на те, що до клопотання представника відповідача не надано доказів того, що він приймає участь в іншому судовому процесі, а крім того, зазначені у клопотаннях причини про перенесення судового засідання не є достатніми, оскільки представництво інтересів позивача та ТОВ може здійснюватись також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною такого перенесення може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких причин, у даному випадку –немає.

   Також, відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

   Так як, представники відповідача і ТОВ в судові засідання не з'явилися двічі, то колегія суддів, відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, дійшла до висновку про розгляд справи за їх відсутністю, оскільки останні по надуманими причинам намагаються затягнути розгляд справи по-суті.

   В судовому засіданні представники позивача і Підприємства просили постанову місцевого суду залишити без змін, а апеляційні скарги відповідача та ТОВ –без задоволення.  

   Обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги необґрунтовані і не підлягають  задоволенню з наступних підстав.

   У відповідності до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

   Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм матеріального і процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

   На думку відповідача прийняті міською Радою рішення від 20.07.2001 р. № 2655-ХХІІІ, обласною Радою від 07.08.2001 р. № 347-ХХІІІ та Верховною Радою України Постанова від 07.02.02 р. № 3064-ІІІ –підтверджують належність спірної земельної ділянки Одеській міській раді та вилучення її з земель Крижанівської сільської Ради, у зв'язку з чим оскаржене рішення прийнято відповідачем правомірно та в межах його компетенції   

   Але, приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

   Відповідно до ст. ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

   Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права  власності  та права  користування  земельними  ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням  органів  виконавчої  влади  або органів місцевого самоврядування в  межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

   В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних  ділянок, що  перебувають  у державній  або  комунальній  власності,  здійснюється  на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

   Стаття 173 ЗК України визначає межу адміністративно-територіального утворення як умовну замкнену лінію на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. У межах конкретного адміністративно-територіального утворення здійснюється повноваження компетентних органів, як-то, органів місцевого самоврядування.

   Технічними вказівками по складанню проектів встановлення меж сільських населених пунктів, затвердженими Держкомземом України від 30.10.1991р., передбачено, що проекти встановлення меж сільських населених пунктів розробляються на підставі завдання на проектування.

   Межі   району,   села,   селища,  міста,  району  у  місті не тільки встановлюються, але й  змінюються за проектами землеустрою, які розробляються державними та іншими землевпорядними організаціями відповідно до техніко-економічного обґрунтування  розвитку адміністративно  - територіальних утворень та  генеральних планів населених пунктів.

   Межа адміністративно-територіальних утворень не є постійною. Сам факт включення нових земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не припиняє права власності і права користування цими земельними ділянками. Правовий режим вказаних земельних ділянок може бути змінений лише у випадку їх вилучення (викупу) у відповідних суб'єктів з відшкодуванням збитків в повному об'ємі згідно вимог чинного законодавства.

   Як встановлено господарським судом, Одеська міська Рада 20.07.2001 р. прийняла рішення № 2655-ХХІІІ „Про погодження межі м. Одеси”, додатком № 2 до якого передбачено збільшення площі міста за рахунок Крижанівської сільської Ради –на 361 га.

   Рішенням Одеської обласної Ради від 07.08.2001 р. № 347-ХХІІІ „Про межі м. Одеси” затверджено межі м. Одеси загальною площею 16242 га. з включенням у межі міста земель області, в т.ч., Крижанівської сільської Ради –площею 361 га та передбачено передати матеріали по встановленню зовнішніх меж м. Одеси на зміну меж, в т.ч., Комінтернівського району, на розгляд та затвердження до Верховної Ради України.

  Постановою Верховної Ради України від 07.02.2002 р. № 3064- III „Про зміну меж міста Одеси Одеської області" включено у межі міста Одеси, в т.ч. 361 га земель Крижанівської сільської ради Комінтернівського району і затверджено межі міста загальною площею 16242 га.

   Чинний Земельний Кодекс України закріпив Положення щодо встановлення меж адміністративно –територіальних утворень в певному порядку та відповідно до закону.

   Проекти землеустрою щодо встановлення та зміні меж адміністративно –територіальних утворень розглядаються і затверджуються в установленому порядку відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

   Як вбачається із листа Одеської обласної ради від 30.11.2005 р. № 31/Р-27-1104/928 на виконання Постанови Верховної Ради України від 07.02.2002 р. № 3064-ІІІ було складено Акт про встановлення в натурі межі м. Одеси по суміжності з Комінтернівським районом Одеської області та передачу на зберігання межових знаків від 30.12.2002 р.

   Однак, станом на 01.01.2005 р. та 01.01.2006 р. зазначені землі фактично залишаються на території Комінтернівського району, про що свідчать дані державної статистичної звітності (форма 6-зем) по Комінтернівському районі та м. Одесі.

   Листом від 14.12.2005 р. за № 03-30/132 міський голова підтвердив, що на даний час межі м. Одеси в натурі (на місцевості) не встановлені, направлений до Держкомзему України технічний звіт по встановленню межі м. Одеси не пройшов державну  землевпорядну експертизу і направлений на доопрацювання, оскільки при обрахуванні площі міста за результатами геодезичної зйомки виявлено розбіжності між обчисленою фактичною площею міста та межами міста, затвердженими Постановою Верховної Ради України.

   Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування” виключно на прилюдних засіданнях сільської, селищної, міської ради розглядаються питання про вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

   Відповідно до ст. 12 ЗК до повноважень  сільських,  селищних,  міських  рад  у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить зокрема: розпорядження землями територіальних громад; передача  земельних  ділянок   комунальної   власності   у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання   земельних   ділянок  у  користування  із  земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

   Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України встановлено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.

   Згідно з п. 1 прикінцевих Положень Закону України „Про розмежування земель державної та комунальної власності” від 05.02.2004 р. № 1457-ІV, у разі якщо межі сіл, селищ, міст не встановлені відповідно до вимог ст. ст. 174, 175 та 176 ЗК України, розмежування земель державної та комунальної власності проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до меж, прийнятих для обліку земель у складі державного земельного кадастру.

   Ретельно дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що до сьогоднішнього часу 361 га земель Крижанівської сільської ради, в установленому Законом порядку, у останньої не вилучені та до меж земель м. Одеси не включені.

   Ці висновки місцевого суду підтверджуються і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.01.2007 р. у справі № 28/176-06-4621А, що набрала законної сили з моменту її прийняття та має преюдиціальне значення.

   При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідач не мав правових підстав для розпорядження цією земельною ділянкою та прийняття рішення № 5123-ІV від 23.12.2005 р., а тому підставне, відповідно до вимог ст. 162 КАС України, скасував це рішення Одеської міської ради.  

   Таким чином, доводи викладені скаржниками в апеляційних скаргах, не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що постанова місцевого суду прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. ст. 201, 202 КАС України, для її зміни чи скасування –відсутні.

                           Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу

                              адміністративного судочинства України, колегія суддів –  

У Х В А Л  И Л А:

   Апеляційні скарги Товариства  з обмеженою відповідальністю ”ВВЮГ”, м. Одеса та Одеської міської ради, м. Одеса –залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 16.10.2006 року у справі №  28/293-06-6832А  –без змін.

   Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.                                                        

           Головуючий суддя                                                         В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко