Рішення

від 30.07.2014 по справі 228/2198/13-ц

ДОКУЧАЄВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/228/95/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 року м. Докучаєвськ

Докучаєвський міський суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Єпішина Ю.М.,

при секретарі - Кириченко О.О.,

За участі: позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Докучаєвську, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Докучаєвський міський центр зайнятості, Управління Пенсійного фонду України у місті Докучаєвську, Управління праці та соціального захисту населення міста Докучаєвська про захист трудових прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, де просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь не виплачену заробітну плату за 2011-2012 роки у розмірі 14911,00 грн.; не отриману субсидію за 2011-2013 роки у розмірі 5700,00 грн.; компенсацію за невикористану відпустку за 24 дні за 2011 рік у розмірі 1147,00 грн.; вимушений прогул з дня фактичного звільнення 17.05.2012 року по 17.12.2013 року у розмірі 21793,00 грн.; грошові кошти, внесені до ПФУ у розмірі 625,00 грн.; компенсацію за спецодяг у розмірі 600,00 грн.; компенсацію на відновлення втраченої трудової книжки у розмірі 20000,00 грн.; моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн. та зобов'язати відповідача сплатити встановлену судом суму протягом шести місяців. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебував у трудових правовідносинах з відповідачем, працював у СПД ОСОБА_2 на посаді плиточника у камінорізному цеху, що розташований по вулиці Блюхера у місті Докучаєвську в період з 2004 року по червень 2007 року. Починаючи з червня 2007 року по березень 2011 року працював за трудовим договором, який оформлювався щомісячно. Надалі перебував у трудових правовідносинах з відповідачем в період з 01.03.2011 року до 30.12.2011 року та 3 10.03.2012 року до 17.05.2012 року, але заробітна плата за зазначений період виплачена не була. Внаслідок порушення відповідачем трудових прав позивача прокурором міста Докучаєвська було заявлено позов. Рішенням Докучаєвського міського суду Донецької області від 26.11.2012 року встановлено існування трудових правовідносин позивача з відповідачем ОСОБА_2 в період з 01.03.2011 року до 30.12.2011 року та з 10.03.2012 року до 17.05.2012 року. Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Донецької області від 01 квітня 2012 року ОСОБА_2 відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Внаслідок порушення відповідачем трудових прав позивача ОСОБА_1, останній позбавлений можливості стати на облік до Докучаєвського міського центру зайнятості, отримувати субсидії. На відновлення записів у трудовій книжці, позивачу необхідно витратити 20000,00 грн., які на думку останнього підлягають стягненню з відповідача. Крім того, в порушення ст. 164 КЗпП України позивач не був забезпечений спецодягом, на придбання якого ним витрачені власні кошти у розмірі 600,00 грн. Неправомірними діями відповідача позивачу також завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, порушення життєвого укладу через брак грошових коштів, які не виплачені з вини відповідача. Позивачем надано письмову заяву про уточнення позовних вимоги, де він просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2011 року до 30.12.2011 року та 3 10.03.2012 року до 17.05.2012 року у розмірі 12168,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку за 20011-2012 року у розмірі 721,00 грн., середню заробітну плату за вимушений прогул у сумі 25843,00 грн., моральну шкоду у розмірі 15000,00 грн.; витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн. (а.с. 84-90)

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити та надав пояснення аналогічні тим що викладені у позовній заяві з урахуванням уточнень.

Прокурор Барановський В.В., який виступає на боці позивача, у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надавши письмову заяву про розгляд справи без його участі, частково підтримав заявлений позов, а саме: в частині заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.03.2011 року до 30.12.2011 року та з 10.03.2012 року до 17.05.2012 року у розмірі 12168,00 грн. та моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надавши письмову заяву про перенесення розгляду справи у зв'язку із його від'їздом на час нестабільної ситуації в регіоні. Виходячи з тих обставин, що подана заява не містить конкретних поважних причин неможливості явки до судового засідання, відсутності доданого належного документа, що підтверджував неможливість такої явки до суду у визначений день, а також те, що дата судового засідання заздалегідь узгоджувалася з відповідачем, розглянувши дане клопотання у передбаченому законом порядку, судом було визнано причину неявки відповідача неповажною та розглянуто справу за його відсутності. Відповідач ОСОБА_2 під час проведення судового засідання висловлював своє ставлення до поданого позову, який не визнав у повному обсязі, надавши письмові заперечення проти позову та заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 41-46, 96-102, 120).

Представник третьої особи - Докучаєвський міський центр зайнятості Соколов С.О. у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, рішення просив залишити на розсуд суду.

Представник третьої особи - Управління праці та соціального захисту населення міста Докучаєвська Михальченко Є.О. у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, рішення просив залишити на розсуд суду.

Представник третьої особи - Управління Пенсійного фонду України у місті Докучаєвську Альбрехт Н.В. у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надала до суду письмові пояснення (а.с. 47).

Суд, вислухавши пояснення позивача, враховуючи раніше надані пояснення відповідача та представників третіх осіб, перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази, вважає що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Рішенням Докучаєвського міського суду Донецької області від 26.11.2012 року по цивільній справі № 2/0515/597/2012 за позовом прокурора міста Докучаєвська в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Управління Пенсійного фонду України у місті Докучаєвську про визнання трудових правовідносин та зобов'язання внести запис до трудової книжки, встановлено існування трудових правовідносин позивача з відповідачем ОСОБА_2 в період з 01.03.2011 року до 30.12.2011 року та 3 10.03.2012 року до 17.05.2012 року (а.с. 6).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

В судовому засіданні встановлено і про це не заперечував відповідач, що за період роботи з 01.03.2011 року до 30.12.2011 року та з 10.03.2012 року до 17.05.2012 року заробітна плата позивачу не виплачувалась. Її розмір за домовленістю сторін визначався виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

Відповідно до ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Статтею 22 ЗУ "Про державний бюджет України на 2011 рік" на 2011 рік встановлено мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня - 5,66 гривні, з 1 квітня - 5,77 гривні, з 1 жовтня - 5,92 гривні, з 1 грудня - 6,04 гривні.

Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про державний бюджет України на 2012 рік" мінімальна заробітна плата становить: у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні; у погодинному розмірі: з 1 січня - 6,43 гривні, з 1 квітня - 6,56 гривні, з 1 липня - 6,61 гривні, з 1 жовтня - 6,7 гривні, з 1 грудня - 6,8 гривні.

Таким чином, розмір заробітної плати за період роботи з 01.03.2011 року до 30.12.2011 року становить 9675,00 грн. (березень 2011 року - 941,00 грн. + квітень 2011 року - 960,00 грн. + травень 2011 року - 960,00 грн. + червень 2011 року - 960,00 грн. + липень 2011 року - 960,00 грн. + серпень 2011 року - 960,00 грн. + вересень 2011 року - 960,00 грн. + жовтень 2011 року - 985,00 грн. + листопад 2011 року - 985,00 грн. + грудень 2011 року - 1004,00 грн. = 9675,00 грн.)

Визначаючи розмір заробітної плати за період з 10.03.2012 року до 17.05.2012 року суд виходить з наступного:

Кількість робочих днів у березні 2012 року становить 21 день. Розмір мінімальної заробітної плати у березні 2012 року складає 1073,00 грн. Розмір заробітної плати за один робочий день складає 51,10 грн. (1073,00 : 21 = 51,10)

Таким чином розмір заробітної плати у березні 2012 року (з 10.03.2012 року до 31.03.2012 року) становить 766,50 грн. (51,10 грн. х 15 роб. днів = 766,50 грн.)

Кількість робочих днів у травні 2012 року становить 20 днів. Розмір мінімальної заробітної плати у травні 2012 року складає 1094,00 грн. Розмір заробітної плати за один робочий день складає 54,70 грн. (1094,00 : 20 = 54,70)

Таким чином розмір заробітної плати у травні 2012 року (з 03.05.2012 року до 17.05.2012 року) становить 492,30 грн. (54,70 грн. х 9 роб. днів = 492,30 грн.)

Отже, розмір заробітної плати за період роботи з 10.03.2012 року до 17.05.2012 року становить 2352,80 грн. (березень 2012 року 766,50 грн. + квітень 2012 року 1094 грн. + травень 2012 року 492,30 грн. = 2352,80 грн.)

Таким чином, загальний розмір заробітної плати за період роботи позивача з 01.03.2011 року до 30.12.2011 року та з 10.03.2012 року до 17.05.2012 року становить 12027,80 грн. (9675,00 грн. + 2352,80 грн. = 12027,80 грн.), яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому суд не приймає доводи позивача щодо застосування строку позовної давності до виниклих правовідносин, оскільки згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Частиною 2 статті 233 цього ж кодексу передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до частини першої ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», регламентовано, що розмір відшкодування такої шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, духовних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. З матеріалів справи встановлено, що внаслідок дій відповідача були порушені законні права позивача на оплату праці, у зв'язку з чим, він зазнав душевних страждань. Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, час і зусилля, необхідні для відновлення його попереднього стану та виходить при цьому із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на викладені обставини на користь позивача повинна бути стягнуто моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул у сумі 25843,00 грн., з посиланням на положення ст.ст. 47, 116, 117 Кзпп України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем видано дублікат трудової книжки із внесеними записами про періоди роботи позивача, встановлені рішенням Докучаєвського міського суду Донецької області від 26.11.2012 року (а.с.12).

За змістом ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. ст. 27, 31 ЦПК України, позивач самостійно визначає предмет й підстави позову та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених правових норм вказує на обов'язок роботодавця виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки належних працівникові сум в день звільнення по день фактичного розрахунку, а не виплати середньої заробітної плати за вимушений прогул.

Проте, вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати позивачем не заявлено.

Виходячи зі змісту положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Щодо стягнення витрат за надання правової допомоги у розмірі 1500,00 грн., то в цій вимозі заявнику необхідно відмовити, виходячи з наступних підстав:

У частині 1 статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 79 ЦПК України, до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.

Згідно частини 1 статті 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

За частиною 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

Позивачем, у порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження укладання договору з адвокатом та сплати гонорару у визначеній сумі. Наданий до суду розрахунок суми гонорару не свідчить про сплату позивачем суми гонорару.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази, в їх сукупності, суд не виходячи за межі заявлених позовних вимог, дійшов до висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позову.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, враховуючи обсяг задоволених вимог, а також положення ст.ст.5, 6 Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 365,40 грн. (243,60 +121,80 = 365,40).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10-11, 57-61, 213-215, 218 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Докучаєвський міський центр зайнятості, Управління Пенсійного фонду України у місті Докучаєвську, Управління праці та соціального захисту населення міста докучаєвська про захист трудових прав - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період роботи з 01.03.2011 року до 30.12.2011 року та з 10.03.2012 року до 17.05.2012 року у розмірі 12027,80 грн. та 1000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 13027,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 365,40 на ім'я отримувача - УДКСУ в м. Докучаєвську, код ЄДРПОУ 38006339, розрахунковий рахунок - 31212206700039, МФО 834016 в ГУДКСУ у Донецькій області, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу - судовий збір, Державна судова адміністрація України, 050.

Вступна та резолютивна частина рішення складена і підписана у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 24 липня 2014 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області через Докучаєвський міський суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя