Постанова

від 30.01.2007 по справі 15/344-06-9356а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/344-06-9356А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" січня 2007 р. Справа № 15/344-06-9356А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді :  Л. І.Бандури

суддів : Л. В.Поліщук, В.Б.Туренко                           

при секретарі судового засідання : Г.В. Селіховій

за участю представників сторін:

від позивача –С.Є. Матвєєв

від відповідача –В.І. Дабіжа

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у м. Іллічівську

на постанову господарського суду Одеської області від 08.11.06 р.

у справі № 15/344-06-9356 А

за позовом ТОВ „Трансбункер -Іллічівськ”

до ДПІ у м. Іллічівську

про скасування податкового повідомлення-рішення

                                         встановив:

ТОВ „Трансбункер–Іллічівськ” звернулось до господарського суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Іллічівську від 04.09.06 р. №00000342350/2 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на 94009 грн., з тих підстав, що отримання покупцем податкових накладних, які складені з дотриманням вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, дає право на податковий кредит і це не було враховано податковою службою прийнятті названого податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Одеської області від 08.11.06 р. (суддя В.С.Петров) позов задоволено, вищеназване податкове повідомлення-рішення скасовано, оскільки позивачем правомірно визначено суму бюджетного відшкодування за листопад 2003 року. Постанова суду обґрунтована тим, що сума податкового кредиту позивача за листопад 2003 року підтверджена податковими накладними, виписаними платником податку на додану вартість, вартість придбаних паливно –мастильних матеріалів віднесена до складу валових витрат, сума ПДВ фактично сплачена позивачем у складі ціни придбаних матеріалів.

ДПІ у м. Іллічівську не погодившись з постановою суду, після подання заяви про апеляційне оскарження, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, прийняти нову постанову про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши доводи представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

22.06.06 р. ДПІ у м. Іллічівську здійснила невиїзну документальну перевірку ТОВ „Трансбункер Іллічівськ” з питання взаємовідносин з ПП „Спецсервіс-1” за листопад 2003 року і за її результатами склала акт №1713/23-101/5-31683528.

Актом документальної перевірки виявлено порушення п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість”, яке полягало в тому, що підприємством неправомірно заявлена до відшкодування частка суми податку на додану вартість в листопаді 2003 року, яка фактично не сплачена до бюджету постачальником паливно-мастильних матеріалів ТОВ „Спецсервіс-1”, оскільки, рішенням господарського суду м. Києва від 24.12.2003 р. у справі №24/85 державна реєстрація ТОВ „Спецсервіс-1” скасована,  а 23.03.2004 року ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, внаслідок чого була завищена сума бюджетного відшкодування на 94009 грн.

На підставі акту перевірки, 27.06.06 р. ДПІ у м. Іллічівську прийняла податкове повідомлення-рішення №00000342350/0 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на 94009 грн. за листопад 2003 року, яке було оскаржено в адміністративному порядку до ДПІ у м. Іллічівську, ДПА в Одеській області і рішенням від 18.08.06 р. залишено без змін.

За результатами адміністративного оскарження, ДПІ у м. Іллічівську 04.09.06 р. прийняла податкове повідомлення-рішення № 00000342350/2 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 94009 грн. за листопад 2003 року.

Відповідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1). Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7). Не дозволяється включення до податкового кредиту будь –яких витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, не підтверджених податковими накладними (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про ПДВ” датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 названого Закону).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 названого Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції проаналізував вищеназвані норми Закону та встановив, що позивач за залізничними накладними №№40616328, 40616358, 40616367, актами прийому –передачі  нафтопродуктів від 09.10.03 р., 11.10.03 р., 17.10.03 р., 19.10.03 р., податковими накладними №№174, 180, 185 від 31.10.03р., №73 від 11.10.03р., оформленими, згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ”,  отримав від ТОВ „Спецсервіс-1” паливно-мастильні матеріали на загальну суму 564064,26 грн. в т.ч. ПДВ –94010,71 грн., сплатив останньому їх вартість, відніс до складу валових витрат вартість придбаних матеріалів та включив до податкового кредиту суми ПДВ, сплачені в ціні придбаних товарів, а тому суд першої інстанції  дійшов висновку про правомірність визначення позивачем суми бюджетного відшкодування за листопад 2003 року.

Апеляційна інстанція погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає чинному законодавству, матеріалам справи.

Доводи податкової служби щодо рішення господарського суду м. Києва від 24.12.2003 р. у справі №24/85 не заслуговують на увагу, тому що рішення суду та анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ „Спецсервіс –1” відбулося після здійснення вищеназваних господарських операцій. Тобто, на момент виписування податкових накладних ТОВ „Спецсервіс -1” було зареєстровано органами ДПС як платник податку на додану вартість, отже податковий кредит позивача за листопад 2003 р. сформований на підставі належно оформлених податкових накладних.

Посилання скаржника на п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” не приймається судовою колегією до уваги, оскільки, у цій нормі законодавства міститься лише загальне визначення терміну „бюджетне відшкодування”, не встановлено жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит, вона є відсильною нормою, тому що безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону. Іншою нормою є п.п.7.7.1 ст.7 вищеназваного Закону, який передбачає, що суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню із бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При цьому, відшкодуванню платнику податку підлягає сума, яка при визначенні її за п.п.7.7.1 має від'ємне значення. Отже, сума бюджетного відшкодування прямо залежить від правильного визначення суми податкових

зобов'язань та податкового кредиту.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов правильних висновків про необґрунтованість зменшення суми бюджетного відшкодування по ПДВ в сумі 94009 грн. за листопад 2003 р., в зв'язку з чим, підстави для зміни чи скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу

адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Постанову господарського суду Одеської області від 08.11.2006р. у справі №15/344-06-9356А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту  проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                     Л. І. Бандура   

Суддя                                                                                          Л. В. Поліщук

Суддя                                                                                         В. Б. Туренко