Рішення

від 15.08.2014 по справі 910/9942/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9942/14 15.08.14

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю "ГФ ГЕФЕСТ СЕРВІС"

про стягнення 347 586,35 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2 за дов. б/н від 19.05.2014; від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ГФ ГЕФЕСТ СЕРВІС" про стягнення 347 586,35 грн заборгованості, з яких: 306 949,75 грн - основний борг; 20 072,84 грн - інфляційні втрати; 3 950,83 грн - 3 % річних; 16 612,93 грн - пеня.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором № 7 від 29.07.2013 в частині оплати поставленої позивачем продукції.

Розпорядженням керівника апарату № 04-23/537 від 16.07.2014 призначено автоматичний розподіл справи № 910/9942/14, за результатами якого визначено суддю Шкурдову Л.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2014 справу № 910/9942/14 призначено до розгляду на 15.08.2014.

Позивач 16.07.2014 через відділ канцелярії суду подав додаткові пояснення б/н від 14.07.2014 щодо здійснення розрахунку пені у відповідності зі ч. 1 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

У судове засідання 15.08.2014 представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про час і місце розгляду даної справи повідомлений належним чином.

Пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Поштові відправлення направлялись відповідачу за адресою: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9, втім повернуті на адресу суду за закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження відповідача: 04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про належність повідомлення відповідача про час і місце розгляду даної справи.

Таким чином нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.08.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 29.07.2013 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ГФ Гефест Сервіс» (надалі - відповідач, покупець) укладено договір №7 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1 якого на умовах Договору позивач зобов'язався, згідно замовлень відповідача, поставити та передати у власність позивача продукцію, якість якої відповідає стандартам і технічним умовам виробника продукції, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п. 1.2 Договору під продукцією сторони розуміють - гофропродукцію в асортименті, кількості, і по ціні згідно видаткової накладної на поставку продукції.

Згідно з п. 1.4 Договору моментом поставки сторони домовились визначити підписання сторонами видаткової накладної на продукцію.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна продукції, що поставляється за цим Договором, визначається у видаткових накладних на поставку продукції, що мають відповідати цінам вказаним у замовленні позивача, та включає вартість тари (упакування в якому поставляється продукція).

Згідно з п. 3.4 Договору відповідач оплачує продукцію на умовах відстрочки платежу протягом 60 календарних днів з моменту поставки продукції.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу гофропродукцію, що підтверджується видатковими накладними: №-000002202 від 31.07.2013 на суму 29 257,50 грн; №-000002278 від 07.08.2013 на суму 29 034,25 грн; №-000002346 від 15.08.2013 на суму 29 281,00 грн; №-000002390 від 21.08.2013 на суму 28 999,00 грн; №-000002552 від 04.09.2013 на суму 29 704,00 грн; №-000003023 від 15.10.2013 на суму 29 328,00 грн; №-000003163 від 29.10.2013 на суму 45 964,80 грн; №-000003312 від 12.11.2013 на суму 29 631,00 грн; №-000003694 від 18.12.2013 на суму 27 644,20 грн; №-000000127 від 24.01.2014 на суму 28 106,00 грн.

Таким чином позивачем поставлено відповідачу гофропродукцію на загальну суму 306 949,75 грн, втім відповідачем оплати поставленої позивачем продукції не здійснено, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, що склала 306 949,75 грн.

Крім основного боргу позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 20 072,84 грн інфляційних втрат, 3 950,83 грн 3 % річних та 16 612,93 грн пені.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК Україні за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач, згідно з п. 3.4 Договору, зобов'язався оплачувати продукцію на умовах відстрочки платежу протягом 60 календарних днів з моменту поставки продукції.

Таким чином позивач свої зобов'язання згідно з умовами Договору виконав належним чином (зауважень щодо якості продукції та своєчасності її поставки від відповідача не надходило), втім відповідачем поставлену позивачем продукцію не оплачено.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позов у частині стягнення основного боргу в сумі 306 949,75 грн обґрунтований, підтверджується зібраними у справі доказами, відтак підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення 20 072,84 грн інфляційних втрат та 3 950,83 грн 3 % річних в межах періоду з 01.10.2013 по 12.05.2014.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після перевірки розрахунку позивача в частині інфляційних втрат та 3 % річних суд дійшов висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат у заявленому в позові розмірі в сумі 20 072,84 грн та 3 % річних в сумі 3 950,83 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення пеню за прострочення виконання зобов'язання за умовами Договору в сумі 16 612,93 грн.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4.2 Договору за несвоєчасну оплату продукції відповідач несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Після перевірки розрахунку позивача в частині пені суд дійшов висновку про стягнення з відповідача пені у заявленому в позові розмірі в сумі 16 612,93 грн.

За таких обставин та враховуючи викладене вище позов підлягає задоволенню повністю.

За приписами ст. 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ГФ ГЕФЕСТ СЕРВІС" (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9, код ЄДРПОУ 38698310) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 306 949 (триста шість тисяч дев'ятсот сорок дев'ять) грн 75 коп. основного боргу, 20 072 (двадцять тисяч сімдесят дві) грн 84 коп. інфляційних втрат, 3 950 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн 83 коп. 3 % річних, 16 612 (шістнадцять тисяч шістсот дванадцять) грн 93 коп. пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 6 951 (шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) грн 73 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.09.2014.

Суддя Л.М. Шкурдова