Рішення

від 20.08.2014 по справі 911/1657/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2014 р. Справа № 911/1657/14

за позовом Заступника Бориспільського міжрайонного прокурора, Київська обл., м. Бориспіль в інтересах держави в особі

позивача 1 Головного управління Держземагентства у Київській області, м. Київ

та позивача 2 Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Київська обл., м. Бориспіль

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка

відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит», м. Київ

та відповідача 3 Товариства з обмеженою відповідальністю «Грус», Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача 3 - Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», м. Київ

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача 1 - Кабінету Міністрів України, м. Київ

про визнання недійсним правочину, витребування земельної ділянки та визнання недійсним державного акту

Суддя Наріжний С.Ю.

за участю представників сторін:

прокурор: Невзоров О.Б. - посвідчення № 016097 від 10.04.2013 р.;

від позивача 1: не з'явився;

від позивача 2: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: не з'явився;

від відповідача 3: Клименко О.А. - довіреність б/№ від 19.08.2014 р.;

від третьої особи 1: Жадобін В.І. - довіреність № 010-01/4766 від 28.07.2014 р.;

від третьої особи 2: Підгурська О.О. - довіреності № 9.1-32/440 від 15.04.2014 р. та 7.1-6/5059 від 18.08.2014 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

до господарського суду Київської області звернувся Заступник Бориспільського міжрайонного прокурора (далі - прокурор) з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області (далі - позивач 1) та Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» (далі - відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Грус» (далі - відповідач 3) про визнання недійсним правочину, витребування земельної ділянки та визнання недійсним державного акту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор посилається на те, що перевіркою, проведеною Бориспільською міжрайонною прокуратурою встановлено, що 13.12.2009 р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 99,000 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0024 та вказаний договір укладений з порушенням вимог законодавства отже підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.05.2014 р. порушено провадження у справі № 911/1657/14 та призначено її до розгляду на 10.06.2014 р.

Дослідивши позовну заяву, судом встановлено, що остання містить клопотання Прокурора про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку загальною площею 99,000 га ТОВ «Грус» із кадастровим номером 3220887000:03:002:0024 для ведення підсобного селянського господарства в адміністративних межах Сошниківської сільської ради Бориспільського району.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що на думку Прокурора, до ухвалення рішення у даній справі Відповідачем 3 чи іншими особами можуть бути вчинені дії щодо відчуження або передачі в користування спірної земельної ділянки, що зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Крім цього, 27.05.2014 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання Прокурора від 26.05.2014 р. № 105-2717вих14 (вх. № 41/14) про вжиття заходів забезпечення позову, в якому Прокурор просить суд накласти арешт на спірну земельну ділянку; заборонити органам державної реєстрації прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо реєстрації права власності та інших речових прав на спірну земельну ділянку; заборонити Державній виконавчій службі України та її структурним підрозділам проводити публічні торги з реалізації спірної земельної ділянки.

В обґрунтування вказаного клопотання Прокурор посилається на те, що рішенням господарського суду Київської області від 20.12.2012 р. було вирішено звернути стягнення за предмет іпотеки - спірну земельну ділянку та встановлено спосіб її реалізації шляхом проведення публічних торгів та у зв'язку з можливістю реалізації спірної земельної ділянки з публічних торгів існує загроза неможливості виконання рішення у даній справі в майбутньому.

Відповідно до абз. 2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» від 26.12.2011 року за №16, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Із клопотання Прокурора про забезпечення позову, викладеного у позовній заяві, а також з клопотання Прокурора про забезпечення позову (вх. № 41/14) суд не вбачає достатніх підстав для забезпечення позову, оскільки як зазначили у судовому засіданні Прокурор та представник Відповідача 3, оригінал Державного акту про право власності на спірну земельну ділянку знаходиться в матеріалах кримінальної справи, отже відсутні підстави стверджувати, що є можливість відчуження вказаної земельної ділянки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що клопотання Прокурора про забезпечення позову, викладене в позовній заяві, а також клопотання Прокурора про забезпечення позову від 26.05.2014 р. № 105-2717вих14 (вх. № 41/14) не підлягають задоволенню.

27.05.2014 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання Прокурора від 26.05.2014 р. № 105-2722вих14 (вх. № 9927/14) про залучення третьої особи, а саме ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», яке було задоволено ухвалою суду від 10.06.2014 р.

14.07.2014 р. через відділ діловодства суду надійшов відзив Відповідача 3 від 14.07.2014 р. № 14-07/2014-2 (вх. № 13721/14) на позов, згідно якого Відповідач 3 просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2014 р. судом залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача 1 - Кабінет Міністрів України, продовжено строк розгляду справи, розгляд справи відкладено на 20.08.2014 р.

В судове засідання 20.08.2014 р. з'явились Прокурор та представники Відповідача 3, Третіх осіб 1, 2. Інші учасники у справі у судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідачі 1, 2 відзиви на позов суду не надали.

Прокурор та представник Третьої особи 2 у судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити повністю. Представник Відповідача 3 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити у його задоволенні повністю. Представник Третьої особи 1 залишив вирішення вказаного питання на розсуд суду.

Згідно з ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Детально розглянувши матеріали справи, які є достатніми для розгляду справи у даному судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши подані докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2009 р. між ТОВ «Союз Інтергруп» (Відповідач 1) як продавцем та ТОВ «Промислово-торгівельна група «Самшит» (Відповідач 2) як покупцем було укладено договір, зареєстрований в реєстрі за № 3723, купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 99,000 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0024, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

В подальшому, 17.12.2009 р. між ТОВ «Промислово-торгівельна група «Самшит» як продавцем та ТОВ «Грус» (Відповідач 3) як покупцем було укладено договір, який зареєстровано в реєстрі за № 7435, купівлі-продажу вказаної земельної ділянки.

На підставі зазначеного договору Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі видано державний акт серії ЯЗ № 204959 на право власності ТОВ «Грус» на спірну земельну ділянку.

Позовні вимоги Прокурора обґрунтовані тим, що під час розслідування ГСУ МВС України кримінальної справи № 222-5, порушеної щодо ОСОБА_4 за фактами шахрайського заволодіння земельними ділянками, встановлено, що державний акт серії ЯЖ № 262991 на право власності ТОВ «Союз Інтергруп» на земельну ділянку із кадастровим номером 3220887000:03:002:0024 являється підробленим і ніколи не видавався управлінням земельних ресурсів; підписи посадових осіб та відбиток печатки на вказаному акті є підробленими, отже ТОВ «Союз Інтергруп» на час укладення договору купівлі-продажу від 13.12.2009 р. не був власником спірної земельної ділянки, отже вказаний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Київської області від 20.12.2012 р. у справі № 21/009-12 в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Євробудком» перед Третьою особою 2 у даній справі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитним договором від 30.09.2011 р. було звернуто стягнення на заставлене майно (предмет іпотеки) шляхом проведення публічних торгів,у тому числі на земельну ділянку ТОВ «Грус» площею 99,000 га, кадастровий номер 3220887000:03:023:0024, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сошниківська сільська рада, цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства.

Серед іншого, рішенням господарського суду Київської області у справі № 21/009-12 було встановлено, що вартість спірної земельної ділянки ТОВ «Грус» із кадастровим номером 3220887000:03:002:0024 складає 32036400,00 грн.

Зазначені обставини не потребують доказування в силу приписів ст. 35 ГПК України.

Стосовно законності укладення договорів купівлі-продажу між ТОВ «Союз Інтергруп» та ТОВ «Промислово-торгівельна група «Самшит» слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 131 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до приписів Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Як зазначено в оспорюваному договорі від 13.12.2009 р., укладеному між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, земельна ділянка належить продавцю (Відповідачу 1) на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 773074, виданого управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20.01.2009 р. № 184, цільове призначення земельної ділянки: для ведення підсобного сільського господарства.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 16/191 від 12.04.2010 р.

У позовній заяві Прокурор зазначає, що Відповідач 1 розпорядився спірною земельною ділянкою без належного на те права, відчуживши на користь Відповідача 2 майно, власником якого Відповідач 1 не був.

Так, згідно висновку експерта № 6600/11-11 від 17.08.2011 р. за результатами проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 222-5, копію якого долучено до матеріалів справи, на зазначеному вище державному акті підпис в графі «В.о. начальника Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі О.М.Совівський» виконаний не Совівським О.М.

Крім того, згідно висновку експерта № 4683/11-13 від 27.01.2012 р. за результатами проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз технічної експертизи документів у кримінальній справі № 222-5, копію якого долучено до матеріалів справи, зображення відтиску печатки від імені Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі, що міститься у оспорюваному державному акті на право власності на земельну ділянку було виготовлене з відтиску, нанесеного не печаткою «Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі» (ідентифікаційний код 24214504), а іншою печаткою.

Відповідно до вимог ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Так, згідно з приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Слід зазначити, що за змістом чинного законодавства особа набуває прав та несе обов'язки експерта після попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили, а невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі.

Враховуючи, що при складанні наведених вище висновків судових експертиз за матеріалами кримінальної справи № 222-5 експертів було попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, дані висновки експертиз суд вважає належними та допустимими доказами у справі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 20.01.2009 р. № 184, який зазначено в якості підстави для видачі підробленого державного акту, ТОВ «Союз Інтергруп» не укладався, що підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів № 11766655 від 30.08.2012 р.

Таким чином, судом встановлено, що на момент відчуження на користь Відповідача 2 Відповідачем 1 спірної земельної ділянки, останній не був її власником.

Водночас, Відповідачами вказана обставина належними та допустимими доказами спростована не була. Позиція Відповідача 3, викладена у відзиві на позов не спростовує висновків господарського суду.

Отже, оскільки ТОВ «Союз Інтергруп» на час укладення з Відповідачем 2 договору № 3723 від 13.12.2009 р. купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3220887000:03:002:0024 не був її власником, вказаний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 2 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовна вимога Прокурора про визнання недійсним укладеного між Відповідачами 1 та 2 договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також прокурор просить суд витребувати з незаконного володіння Відповідача 3 на користь держави в особі Головного управління Державного земельного агентства у Київській області спірну земельну ділянку із кадастровим номером 3220887000:03:002:0024.

Відповідним органом, який був наділений повноваженнями розпоряджатися спірною земельною ділянкою на час укладення договору, згідно ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України, була Бориспільська районна державна адміністрація, та станом на поточну дату відповідним органом згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України є Головне управління Державного земельного агентства у Київській області.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а згідно вимог ч. 1 ст. 153 Земельного кодексу України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 388 цього ж Кодексу, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, серед іншого, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Той факт, що спірна земельна ділянка вибула із власності держави поза волею її розпорядника та землекористувача, свідчить про можливість застосування віндикації для захисту порушених інтересів держави та витребування з незаконного володіння Відповідача 3 на користь держави в особі Позивача 1 вказаної земельної ділянки.

Таким чином, вимога Прокурора про витребування із незаконного володіння ТОВ «Грус» на користь Головного управління Державного земельного агентства у Київській області земельної ділянки із кадастровим номером 3220887000:03:002:0024, розташованої на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області, є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також Прокурором заявлено вимогу про визнання недійсним державного акту серії ЯЗ № 204959 на право власності ТОВ «Грус» на спірну земельну ділянку з мотивів відсутності підстав для його оформлення за Відповідачем 3 з огляду на незаконність дій Відповідача 1 щодо відчуження на користь Відповідача 2 земельної ділянки, що належала державі, та, відповідно, недійсність укладеного правочину.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами та доповненнями), державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються, серед іншого, на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для оформлення права власності на спірну земельну ділянку за Відповідачем 3, у зв'язку з чим вказаний вище державний акт на право власності на землю підлягає визнанню недійсним в судовому порядку як такий, що не відповідає законові та порушує права власника.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Прокурора у даній справі у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити наступне.

Згідно з приписами ст. 44 ГПК України, до складу судових витрат належить, зокрема, судовий збір.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно з п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України» (зі змінами та доповненнями), приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється до Державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Поряд з цим, згідно з п. 2.2 тієї ж постанови Пленуму, статтею 55 ГПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Якщо відповідні позовні заяви мають майновий характер, розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (пп. 2.2.1 п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України»).

Водночас, як зазначено у п. 2.10 вказаної постанови Пленуму, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог (п. 2.11 постанови Пленуму).

Враховуючи викладене, судові витрати у даній справі покладаються в рівних частинах на Відповідачів 1, 2, 3 шляхом стягнення до Державного бюджету України сум судового збору за двома немайновими вимогами Прокурора про визнання недійсними договору та державного акту (2*1218,00 грн. - 1 мінімальна заробітна плата на 01.01.2014 р.), а також за однією вимогою майнового характеру про витребування земельної ділянки (у максимальному передбаченому законодавством розмірі 73080,00 грн.), що загалом складає 75516,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. 40-років Жовтня, 36; код ЄДРПОУ 35411799) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 8, к. 414; код ЄДРПОУ 33999032) договір від 13.12.2009 р., який зареєстровано в реєстрі за № 3723, купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 99,000 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0024, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

3. Визнати недійсним державний акт на право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Грус» (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 36686209) серії ЯЗ № 204959 від 25.12.2009 р. на земельну ділянку загальною площею 99,000 га із кадастровим номером 3220887000:03:002:0024, яка розташована на території Сошниківської сільської ради Бориспільського району Київської області.

4. Витребувати з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Грус» (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 36686209) на користь Головного управління Державного земельного агентства у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, 3/14; код ЄДРПОУ 38760797) земельну ділянку загальною площею 99,000 га, кадастровий номер 3220887000:03:002:0024, що розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, Сошниківська сільська рада, цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства, вартістю 32036400,00 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз Інтергруп» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. 40-років Жовтня, 36; код ЄДРПОУ 35411799) в доход Державного бюджету України 25172 (двадцять п'ять тисяч сто сімдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-торгівельна група «Самшит» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 8, оф. 414; код ЄДРПОУ 33999032) в доход Державного бюджету України 25172 (двадцять п'ять тисяч сто сімдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грус» (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 26; код ЄДРПОУ 36686209) в доход Державного бюджету України 25172 (двадцять п'ять тисяч сто сімдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата виготовлення та підписання рішення 29.08.2014 р.

Суддя Наріжний С.Ю.