Рішення

від 26.08.2014 по справі 904/5716/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.08.14р. Справа № 904/5716/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-виробнича фірма "Спецтехстрой", м.Харків

до товариства з обмеженою відповідальністю "БИРФЛЕКС", м.Дніпропетровськ

про стягнення 124096,80грн.

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

Від позивача: представник Чумаченко А.В. - довіреність № б/н від 03.03.14р.;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю інженерно-виробнича фірма "Спецтехстрой", м.Харків (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Бирфлекс", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 124096,80грн.

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 29.07.14р. ухвалою суду від 04.08.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 26.08.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 12.08.14р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 12.08.14р.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду з відміткою пошти "ф-ра з данного адреса выбыла".

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Господарський суд констатує, що як на дату порушення провадження у справі та і на дату прийняття рішення по справі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження відповідача - 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, Індустріальний район, вулиця Калинова, будинок 8, кімната 23.

26.08.14р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач явку свого представника не забезпечив, з заявами та клопотаннями до суду не звертався.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 26.08.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю інженерно-виробнича фірма "Спецтехстрой", м.Харків (далі по тексту - позивач) здійснює діяльність у сфері будівництва та реконструкції складних інженерних об'єктів.

В липні 2014 року до відділу постачання позивача звернувся представник товариства з обмеженою відповідальністю „Бирфлекс", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) з комерційною пропозицією щодо постачання необхідних для будівництва металевих виробів.

09.07.14р. між позивачем та відповідачем проведено телефонні переговори за результатами яких прийнято рішення про здійснення відповідачем поставки позивачу металевих виробів.

З огляду на викладене господарський суд констатує, що між позивачем та відповідачем укладено договір поставки у спрощений спосіб.

На виконання досягнутих між сторонами домовленостей, за допомогою телефонного зв'язку позивачем було передано відповідачу замовлення на поставку наступного товару:

- Арматура 18А500 міра у кількості 11,8 т.;

- Круг 10 ст. 3 пс міра у кількості 3 т.;

- Круг 8 ст. 3 пс міра у кількості 0,76 м.т.

Відповідач виписав позивачу рахунок на оплату №12196 від 09.07.14р. на суму 121365,50грн.

Позивач платіжним дорученням №4085 від 09.07.14р. здійснив оплату товару на суму 121365,50грн.

За усною домовленістю сторін узгоджено поставку товару на 11.07.14р. на вказану позивачем адресу в місті Харкові.

Відповідач в порушення домовленостей сторін 11.07.14р. товар не поставив.

В період з 11.07.14р. по 13.07.14р. відповідач запевнював позивача, що товар буде поставлено найближчим часом.

14.07.14р. відповідач повідомив позивача, що товар буде відвантажено у місті Харкові 14.07.14р., повідомив також про необхідність здійснення доплати та за допомогою факсимільного зв'язку передано копію видаткової накладної №1687 від 14.07.14р.

Позивач платіжним дорученням №4111 від 14.07.14р. (а.с.12) здійснив доплату, як того вимагав відповідач.

Як стверджує позивач і не заперечує відповідач, в період з 15.07.14р. і станом на час розгляду справи у суді останній не відповідає на телефонні дзвінки, листи електронної пошти, за місцезнаходженням двері ніхто не відчиняє.

Позивач стверджує, що відповідач фактично привласнив грошові кошти позивача, чим грубо порушив права та законні інтереси останнього, чинне законодавства та звичаї ділового обороту.

Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами договором позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу за вих.№18107-14 від 18.07.14р. (а.с.15) в якій відмовився від поставки металовиробів та вимагав повернути протягом одного банківського дня з моменту отримання вказаного листа належні позивачу грошові кошти у загальному розмірі 124096,80грн. Позивач долучив в якості доказів надіслання листа-вимоги за вих.№18107-14 від 18.07.14р. (а.с.15) опис вкладення та фіскальний чек №4539 від 18.07.14р. (копії) (а.с.16).

Від відповідача на адресу позивача 21.07.14р. надійшов гарантійний лист за вих.№б/н від б/д в якому відповідач гарантував повернути грошові кошти за рахунком №1687 від 14.07.14р. протягом семи календарних днів, тобто до 28.07.14р. включно.

Станом на час розгляду справи в суді відповідач не повернув позивачу грошові кошти у розмірі 124096,80грн.

Позивач надав суду довідку за вих.№б/н від 26.08.14р. в якій повідомив суд, що гарантійний лист за вих.№б/н від б/д містить описку, а саме 14.07.14р. за №1687 було складено видаткову накладну за якою товар не було позивачем отримано, а не рахунок.

Відповідач не скористався правом на судовий захист.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися складання гарантійного листа (а.с.18).

Доказів повернення грошових коштів в сумі 124096,80грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2481,94грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бирфлекс" (49000, м.Дніпрпетровськ, вул.Калинова, 8, к.23; ідентифікаційний код 39126507) на користь товариства з обмеженою відповідальністю інженерно-виробнича фірма "Спецтехстрой" (61093, м.Харків, вул.Карпівська, 1; ідентифікаційний код 24478901) 124096,80грн. (сто двадцять чотири тисячі дев'яносто шість грн. 80 коп.) - основна заборгованість; 2481,94грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 94 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

01.09.14р.

Суддя І.В. Петренко