Рішення

від 28.08.2014 по справі 910/13012/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13012/14 28.08.14

За позовом Приватного підприємства "Західпромгруп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНЗКО ТРЕЙД"

про розірвання договору та повернення коштів у розмірі 485 137,50 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Мочинський А.Р.

від відповідача: не з'явились

вільний слухач: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне підприємство "Західпромгруп" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АНЗКО ТРЕЙД" (далі -відповідач) про розірвання договору поставки нафтопродуктів №30/1 від 30.05.2014 р. та стягнення з відповідача 485 137,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого товару згідно договору поставки нафтопродуктів №30/1 від 30.05.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.07.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним вимоги.

Представники відповідача у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, вимог ухвал суду не виконали.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся про час та місце судового засідання належним чином, зокрема, ухвали суду від 27.06.2014 р. та від 24.07.2014 р. направлялись на зазначену у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (станом на 01.07.2014 року) адресу: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 2/10, проте конверт з ухвалою суду від 27.06.2014 р. повернувся до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», а конверт з ухвалою суду від 24.07.2014 р. до суду не повернувся.

Так, згідно п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 28.08.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2014 р. між Приватним підприємством "Західпромгруп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНЗКО ТРЕЙД" укладено договір поставки нафтопродуктів №30/1, умовами якого передбачено, що відповідач зобов'язується передати, а позивач зобов'язується прийняти й оплатити нафтопродукти в кількості, асортименті, по цінам, в терміни, відповідно до умов договору, додатків до нього, що є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 6.4. договору, за результатами поставки товару сторонами підписується акт прийому-передачі товару. Обов'язок по складанню акта прийому-передачі товару покладається на відповідача. При цьому, акт прийому-передачі товару оформлюється на підставі даних про кількість товару, зазначених у відповідному додатку до даного договору.

Згідно п. 7.1. договору, позивач зобов'язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії товару, якщо інше не передбачено сторонами в додатках до даного договору.

Судом встановлено, що відповідач на виконання умов договору виставив позивачеві рахунок-фактуру №30/2 від 30.05.2014 р. на суму 485 137,50 грн. в якості попередньої оплати на поставки дизельного пального, кількістю 38 050 л., а позивачем було оплачено такий рахунок в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №3 від 30.05.2014 р., №4 від 30.05.2014 р., №5 від 30.05.2014 р. (засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

Листом від 05.06.2014 р. №05/06-1 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання договору між сторонами через невиконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки оплаченого товару та вимагав повернення сплачених сум у розмірі 485 137,50 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем оплаченого товару поставлено не було, а тому останній зобов'язаний повернути перераховані йому кошти в розмірі 485 137,50 грн., що відповідач в свою чергу не зробив. Крім того, укладений між сторонами договір має бути розірваний через порушення відповідачем істотних умов договору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів №30/1 від 30.05.2014 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов договору перерахував відповідачеві 485 137,50 грн. згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури №30/2 від 30.05.2014 р. в якості попередньої оплати на поставки дизельного пального, кількістю 38 050 л., що підтверджується платіжними дорученнями №3 від 30.05.2014 р., №4 від 30.05.2014 р., №5 від 30.05.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач оплаченого позивачем товару не поставив, доказів зворотного суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Фактично, позивач, уклавши з відповідачем спірний договір поставки нафтопродуктів №30/1 від 30.05.2014 р., розраховував отримати нафтопродукти, за які вчасно здійснив передоплату відповідачеві, проте відповідач свого обов'язку належним чином не виконав, у розумні строки позивачеві товар не поставив (враховуючи, що договором не встановлені чіткі строки поставки оплаченого товару), доказів зворотного суду не надав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором поставки нафтопродуктів №30/1 від 30.05.2014 р. в частині поставки оплаченого позивачем товару, суд приходить до висновку, що відповідачем було істотно порушено зобов'язання за договором, а тому суд визнає обґрунтованою вимогу позивача про розірвання договору поставки нафтопродуктів №30/1 від 30.05.2014 р., укладеного між Приватним підприємством "Західпромгруп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНЗКО ТРЕЙД" та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, судом було встановлено вище, що позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення перед оплачених коштів у розмірі 485 137,50 грн., однак відповідач такого обов'язку не виконав.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення перерахованих позивачем коштів у сумі 485 137,50 грн. в якості передоплати.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов'язання щодо повернення позивачеві перерахованих коштів. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає заявлені вимоги про стягнення з відповідача 485 137,50 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства "Західпромгруп" задовольнити.

2. Розірвати договір поставки нафтопродуктів №30/1 від 30.05.2014 р., укладений між Приватним підприємством "Західпромгруп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АНЗКО ТРЕЙД".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АНЗКО ТРЕЙД" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 2/10, код ЄДРПОУ - 38872610) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства "Західпромгруп" (46001, м. Тернопіль, вул. Качали, буд. 5, код ЄДРПОУ - 37307080) 485 137 (чотириста вісімдесят п'ять тисяч сто тридцять сім) грн. 50 коп. за непоставлену продукцію та 10 920 (десять тисяч дев'ятсот двадцять) грн. 75 коп. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 01.09.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.