Постанова

від 28.08.2014 по справі 820/14533/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"28" серпня 2014 р. № 2а- 820/14533/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонова М.О.

за участю секретаря судового засідання Шевченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГО ТЕЛЕКОМ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАГО ТЕЛЕКОМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові - повідомлення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.06.2014 року № 0001962201, № 0001972201.

В обґрунтування позову вказано, що оскаржувані податкові - повідомлення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийняті з порушенням норм чинного законодавства, тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що фахівцями Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області при проведенні перевірки позивача були встановлені порушення вимог Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ваго Телеком» щодо з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій з продажу та придбання товарів (робіт, послуг), з подальшою їх реалізацією, по взаємовідносинам з ТОВ «Група Екліпт», код 38652208, за грудень 2013 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 2128/20-30-22-01/36989226 від 02.06.2014 року яким були встановлені порушення позивача:

- п.201.1 СТ.201, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 198.6, 198.3 ст.198 ПКУ, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 143 359 грн., податкові зобов'язання в сумі 803 грн., занижено суму ПДВ за грудень 2013 року - 120889 грн., за січень 2014 року-21667 грн.

- пп. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст 138 ПКУ завищено витрати (по даним операціям) в сумі 597246 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 112 714 грн. за 2013 рік та безпідставно завищено витрати в сумі 4013 грн. та доходи (в межах використаних витрат) в сумі 4 013 грн. (за 2013 рік.)

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова податкове повідомлення - рішення № 0001972201 від 19.06.2014 року щодо порушення позивачем п.138.2 ст.138, п.п.138.8.1 п.138.8, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 169 071,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001962201 від 19.06.2014 року щодо порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 213 834,00 грн.

Суд зазначає, що загальною підставою для вище зазначених висновків відповідача є податкова інформація яка надійшла по відповідача, а саме результати звірки ДПІ у Дзержинському районі районі м. Харкова (акт від 21.03.2014 № 865/26-55-22-01/38652208) ТОВ «Група Екліпт», яка свідчить про порушення цими СГД податкового законодавства.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між ТОВ «Група Екліпт» (далі «Постачальник») та ТОВ «Ваго Телеком» (надалі «Покупець» або «Позивач»), було укладено Договір № 23/2013 (надалі «Договір»).

Умовами п.1.1 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язується передати належний йому Товар у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та здійснити за нього оплату на умовах Договору, за номенклатурою та у кількості, визначених Сторонами у специфікаціях-додатках, котрі є невід'ємною частиною Договору.

Поставка Товару за вказаним Договором була здійснена поетапно в період з 02 грудня 2013 року до 30 грудня 2013 року, що підтверджується відповідними видатковими накладними № 2614 від 02.12.2013 року, № 2615 від 09.12.2013 року, № 2616 від 16.12.2013 року, № 2553 від 16.12.2013 року, № 2617 від 23.12.2013 року, № 2554 від 23.12.2013 року, № 2555 від 30.12.2013 року. Поставка Товару на склад Покупця здійснювалася силами та за рахунок Постачальника, як це передбачено умовами Договору.

Приймання Товару з боку Покупця здійснювалося уповноваженими особами підприємства, на підставі відповідної довіреності.

Суд зазначає та вказаний факт не заперечував відповідач, що ТОВ «Ваго Телеком» одержало від вищевказаного контрагента податкові накладні, які містять усі необхідні реквізити, передбачені положеннями норм чинного законодавства.

Податкові накладні були виписані за першою подією, тобто в момент отримання товару,. Сума ПДВ за вищезазначеними накладними була віднесена позивачем до податкового кредиту у Декларації з податку на додану вартість.

Крім того, під час здійснення господарської діяльності ТОВ «ВАГО ТЕЛЕКОМ» (далі «Замовник» або «Позивач») та ТОВ «Група Екліпт» (надалі «Виконавець»), керуючись нормами Цивільного кодексу України 02 грудня 2013 року уклали Договір № 23/2013-1 (надалі «Договір»).

Суд зазначає, що вище зазначеним актом перевірки встановлено, що в акті передачі металу на обробку б/н від 16.12.2013 року вказана інша кількість металу ніж в специфікації до договору та податковій накладній від 30.12.2013 року, а саме менше на 0,183 кв.м., що зазначено відповідачем як порушення.

З зазначеним вище висновком відповідача суд не погоджується та вважає його необґрунтованим, оскільки у відповідності до положень ДСТУ 19903-74 за погодженням виробника із споживачем листовий і рулонний прокат виготовляють з граничними відхиленнями по товщині, ширині і довжині.

Судом встановлено, що прийом металу документально і фактично здійснюється в кілограмах. Для передачі металу на обробку здійснюється перерахунок одиниць вимірювання з кг в кв.метри виходячи з стандартних розмірів листу: товщина 2мм, ширина 1,25м, довжина 2,5м.

При передачі металу з складу на першу механічну обробку здійснювався контрольний перерахунок одиниць вимірювання, який виявив допустимі розбіжності в межах норми, що і було відображено в специфікації та підсумковому акті виконаних робіт.

ТОВ «Група Екліпт» була виписана позивачу податкова накладна № 138 від 30.12.2013 року. Податкова накладна включена до реєстру податкових накладних за січень 2014 року та податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року № 9008125020 від 19.02.2014 року.

Суд зазначає та зазначений факт не заперечував відповідач, що одержана від вищевказаного контрагента податкова накладна містить усі необхідні реквізити, передбачені положеннями норм чинного законодавства.

Сума ПДВ за вищезазначеною накладною була віднесена позивачем до податкового кредиту у Декларації з податку на додану вартість.

Також судом встановлено, що за вище зазначеною угодою (№ 23/2013-2) передбачено, що Виконавець зобов'язується за завданням Замовника здійснити монтажні роботи з установки датчиків на антивандальні ящики за адресою: м.Кременчук, вул. Молодогвардійців, 30, на умовах передбачених даним договором, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та здійснити за них оплату на умовах Договору.

Судом встановлено, що роботи за вказаним Договором були виконані у повному обсязі, претензій щодо кількості та якості виконаних робіт у сторін не було, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі виконаних робіт від 30.12.2013 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваго Телеком» одержало від вищевказаного контрагента податкову накладну, яка містить усі необхідні реквізити, передбачені положеннями норм чинного законодавства.

Сума ПДВ за вищезазначеними накладними була віднесена нашим підприємством до податкового кредиту у Декларації з податку на додану вартість.

Крім того, судом встановлено, що 02 грудня 2013 року між ТОВ «Ваго Телеком» (далі «Замовник» або «Позивач») та ТОВ «Група Екліпт» (далі «Виконавець») був укладений договір на розробку фірмового стилю компанії № 23/2013-3.

Виконання зазначених робіт підтверджується актом приймання-передачі послуг 3 2558 від 30.12.2013 року. Загальна вартість наданих послуг складає 53 000,00 грн. в.т.ч. ПДВ 20 % - 8 833,33 грн., а також копіями розроблених фірмових знаків позивача (візитка, логотип тощо) наданими в судовому засіданні.

Суд зазначає та зазначений факт не заперечував відповідач, що одержана від вищевказаного контрагента податкова накладна містить усі необхідні реквізити, передбачені положеннями норм чинного законодавства.

Сума ПДВ за вищезазначеною накладною була віднесена позивачем до податкового кредиту

Податкова накладна по вищезазначеним правочинам включені до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних відповідного періоду.

Ці операції відображені у виписках із розрахункових рахунків та журналів - ордерів, оборотньо-сальдових відомостей тощо. Первинних бухгалтерських документах, що підтверджують проведення цих операцій.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірних угод не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідав дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Відповідачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як позивача так і ТОВ «Група Екліпт» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача так і ТОВ «Група Екліпт» на підписання договору тощо в момент його укладання суду відповідачем не надано.

Що стосується посилання відповідача на відсутність підтвердження факту декларування податкових зобов'язань по ПДВ з боку контрагента позивача, то вказані посилання відповідача є необґрунтованими оскільки у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а отже господарська діяльність контрагенту позивача не вказує на факт нікчемності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім цього суд зазначає, що згідно п.83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Суд зазначає, що викладені в акті судження відповідача в акті перевірки не ґрунтуються на жодному з визначених ст. 83 Податкового кодексу України джерел.

Що стосується посилання відповідача в акті перевірки, що позивачем не надано будь-який документ, що підтверджував би факт надання послуг чи виконання робіт (акт виконаних робіт або інший первинний документ), а також не надано до перевірки, а ні товарно-транспортних накладних, а ні актів виконаних робіт про надані автомобільні послуги, а ні будь - яких інших підтверджуючих факт транспортування первинних, банківських, бухгалтерських документів, то зазначена посилання суд вважає необґрунтованим оскільки , по-перше: перевірка була невиїздною, а по-друге: відповідачем у відповідності до положень ст. 71 КАС України не було надано жодних доказів в підтвердження вище зазначеного посилання.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угод між позивачем та ТОВ «Група Екліпт», так і на час судового розгляду останні знаходяться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платниками податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).

В акті перевірки підтверджується те, що при оформленні податкових накладних було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Група Екліпт», які оформлені відповідно до діючих вимог без будь-яких порушень.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення від 19.06.2014 року № 0001962201, № 0001972201 винесені Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГО ТЕЛЕКОМ" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові - повідомлення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.06.2014 року № 0001962201, № 0001972201.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 вересня 2014 року

Суддя Спірідонов М.О.