Рішення

від 20.08.2014 по справі 914/2291/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 914/2291/14 20.08.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес" доВідкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Національна страхова компанія "Оранта" простягнення 39 539, 79 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Львівської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Національна страхова компанія "Оранта" 39539,79 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.07.14р. (суддя Іванчук С.В.) порушено провадження у справі №914/2291/14 та призначено справу до розгляду на 15.07.14р.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.07.14р. матеріали справи №914/2291/14 було передано за встановленою підсудністю до господарського суду міста Києва.

24.07.2014р. на адресу господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №914/2291/14.

Справа №914/2291/14 передана на розгляд судді Літвінової М.Є.

Ухвалою від 28.07.2014 справу №914/2291/14 прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 20.08.2014р.

Сторони у судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату та час проведення судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, наявні в матеріалах справи. Заяв, клопотань про перенесення судового засідання сторонами суду не подано.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

08.05.2013 між ПрАТ «СК «Брокбізнес» (далі - позивач, страховик) та ТзОВ «Ріля Україна» (далі - страхувальник) укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №006-43533/01НТ (далі - Договір), за яким був застрахований автомобіль «Volkswagen T5 Kasten» державний номер НОМЕР_1.

22.06.2013 о 12.00 год на а/д Старий-Тернопіль-Кіровоград, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Volkswagen T5 Kasten» державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та «ВАЗ» державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2

25.06.2013 страхувальник звернувся до страховика із заявою №424 про подію, що має ознаки страхового випаду за договором добровільного страхування транспортного засобу та ОСЦПВВНТЗ.

Відповідно до рахунку №А10006818 від 02.07.2013 вартість відновлювальних робіт застрахованого автомобіля становить 22 602,60 грн., рахунку №АР00006547 від 02.07.2013 вартість відновлювальних робіт становить 12499,00грн.

На підставі вищевказаного договору від 08.05.2013, заяви страхувальника від 25.06.2013, рахунку №А10006818 від 02.07.2013, рахунку №АР00006547 від 02.07.2013, позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 35 101,60 грн. на рахунок ТзОВ "Рілля Україна" згідно платіжного доручення №9077 від 02.10.2013.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи, в межах суми 35 101,60 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно внаслідок експлуатації автомобіля «ВАЗ» державний номер НОМЕР_2, як вбачається з постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12.08.2013.

Вищезазначеною постановою районного суду ОСОБА_2 визнано винним та притягнуто до відповідності за ст. 124 КпАП України і накладено штраф у розмірі 340,00 грн.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення - акт судового розгляду справи, який є результатом дослідження всіх документів та з'ясування всіх необхідних обставин. Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, належним доказом є довідка Державної автомобільної інспекції, складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. У свою чергу, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, остаточний висновок щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення міститься у постанові суду.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ» державний номер НОМЕР_2 була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) АС/2446515 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом АС/2446515, діючим на дату ДТП).

Отже, відповідач є особою на яку полісом АС/2446515 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації автомобіля «ВАЗ» державний номер НОМЕР_2 на час спірної ДТП.

22.10.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією №191 про сплату страхового відшкодування в сумі 35 101,60 грн. Яка за твердженням позивача отримана відповідачем приблизно 31.10.2013. Однак матеріали справи не містять доказів направлення та отримання відповідачем означеної претензії.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").

Отже, враховуючи вартість відновлювального ремонту 35101,60грн., слід також враховувати розмір франшизи за страховим полісом АС/2446515, що становить 0,00 грн.

За встановленими судами обставинами справи, позивач здійснивши виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспорту, отримав право вимоги в сумі 35101,60 грн., яке особа, що одержала страхове відшкодування, мала до особи, відповідальної за завдані збитки.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 577,01 грн. та індекс інфляції у розмірі 3 861,18 грн.

Початком періоду прострочення виконання зобов'язання позивач вважає 01.12.2013, оскільки за твердженням позивача претензія від 22.10.2013 була отримана відповідачем приблизно 31.10.2013.

Однак, матеріали справи не містять доказів направлення та отримання відповідачем означеної претензії, у зв'язку з чим суд не має можливості визначити початок прострочення виконання зобов'язання.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).

Враховуючи, що відсутні докази направлення та отримання відповідачем вимоги, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 577,01 грн., інфляційних у розмірі 3 861,18 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про покладення на відповідача витрат пов'язаних з оплатою адвокатських послуг в сумі 1 575,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Частинами 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Пунктом 1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Так, між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Мицик і Партнери" (далі - Адвокатське об'єднання) укладено договір від 30.04.2014 про надання юридичних послуг.

Виходячи з предмету договору від 30.04.2014, Адвокатське об'єднання зобов'язалося надати позивачеві юридичні послуги (представляти інтереси замовника в усіх державних органах, підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності, подавати документи, заяви, знайомитись з усіма документами, робити з них виписки, підписувати всі документи, необхідні для виконання даного Договору, розписуватись у їх отриманні, надані законом позивачу, відповідачу та третій особі, а саме: подавати позов та документи, що обґрунтовують позовні вимоги, подавати заяви, клопотання, підтримувати позов в повному обсязі, не визнавати позов в повному обсязі чи частково, змінювати предмет позову та позовні вимоги, укладати мирові угоди, тощо.), а замовник, в свою чергу, своєчасно та в розмірі, передбаченому цим Договором, оплачувати послуги виконавця.

Підставою для оплати є акт прийому-передачі виконаних робіт. Вартість послуг обчислюються з розрахунку 350,00 грн. за 1 год. роботи виконавця, але у загальному розмірі не менше 10% від суми позитивного результату на користь замовника (п. 5.1, 5.2).

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013).

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява підписана представником позивача - Михалевським Ю.Р. за довіреністю №41 від 24.02.2014 та на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №023 від 31.10.2013 (в матеріалах справи).

Як вбачається з платіжного доручення від 23.07.2014 № 293, позивачем перераховано на користь Адвокатського об'єднання грошові кошти в сумі 1 575,00 грн. (засвідчена копія зазначеного розрахункового документа наявна в матеріалах справі) згідно акту виконаних робіт №3/2014 від 21.07.2014 та Договору від 01.03.2013.

Отже, згідно призначення платежу, кошти у розмірі 1 575,00 грн. позивач перерахував на підставі договору про надання юридичних послуг від 01.03.2013 , в той час, як до позовної заяви доданий договір про надання юридичних послуг від 30.04.2014 .

Крім того, наданий акт виконаних робіт №3/2014 свідчить про надання правової допомоги по справі №СНТ/006-43533/01НТ , страхувальник ТОВ "Рілля Україна", однак відповідно до страхового акту №48267/1 від 07.10.2013 та розрахунку страхового відшкодування, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що страхова справа містить №48267.

Тобто, із вищенаведеного суд не може дійти висновку, що послуги оплачені позивачем за платіжним дорученням №293 від 23.07.2014 надані за договором від 30.04.2014 та саме в рамках справи №914/2291/14.

Відповідач в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, не спростував заявлені позовні вимоги.

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Тому в задоволенні стягнення витрат понесені на юридичні послуги слід відмовити, оскільки позивач в порядку ст. 33 ГПК України, не довів належними та допустимими доказами.

Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3, код 20344871) 35 101, 60 (тридцять п'ять тисяч сто одна гривня 60 коп.) відшкодування шкоди в порядку регресу та 1 621,93 грн. (одна тисяча шістсот двадцять одна гривня 93 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 26.08.2014.

Суддя М.Є. Літвінова