Рішення

від 27.08.2014 по справі 910/11998/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/11998/14 27.08.14 За позовом: Приватного підприємства "КЕТЕР"

до: Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна"

про: стягнення 158 619,52 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Скопець Н.В.. - представ. за дов.;

від відповідача: не з'явились;

У судовому засіданні 27.08.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "КЕТЕР" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями "Білла-Україна" про стягнення суми основного боргу у розмірі 154 334,11грн., пені у розмірі 3 156,45грн., 3% річних у розмірі 1 128,96 грн. Тобто разом позовні вимоги складають суму у розмірі 158 619,52грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.06.2014 (суддя Капцова Т.П.) порушено провадження у справі №910/11998/14 та призначено розгляд справи на 21.07.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Капцової Т.П. на лікарняному, розпорядженням від 16.07.2014 №04-23/538 призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/11998/14, та передано справу на розгляд судді Літвінової М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2014 справу №910/11998/14 прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд справи призначений на 13.08.2014.

Ухвалою від 13.08.2014 розгляд справи відкладено на 27.08.2014.

Позивач у судовому засіданні призначеному на 27.08.2014 підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання призначене на 27.08.2014 не з'являвся, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, що підтверджено поштовими повідомленнями з відміткою про отримання.

Господарський суд визнав представлені сторонами документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.08.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

01.01.2013 року між Приватним підприємством «Кетер» (далі - постачальник) та Підприємством з 100 % іноземними інвестиціями "БІЛЛА-УКРАЇНА" (далі - покупець) було укладено договір поставки № 302848, згідно якого постачальник зобов'язується відповідно до замовлень покупця передавати у власність (постачати) покупцю, а покупець - приймати та оплачувати товар на умовах, передбачених цим договором, у тому числі додатковими умовами поставки, котрі погоджуються сторонами як Додаток № 1 до цього договору, що становить його невід'ємну частину та Додатком № 3 (надалі - "Додаток по РЦ"), що також становить його невід'ємну частину цього Договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 7.5. договору поставки № 302848 від 01.01.2013 року з врахуванням п. 7.8. договору, товар підлягає оплаті покупцем на умовах післяплати в строки, визначені в Додатку №1 до Договору. Товар до моменту його оплати покупцем не признається таким, що знаходиться у заставі постачальника.

Пункт 7.8. вказує, що покупець проводить розрахунки у встановлений для цього день - вівторок кожного тижня. Сторони таким чином, погодили, що розрахунки за цим договором здійснюватимуться покупцем в перший вівторок, який припадає після закінчення строку платежу, а якщо цей вівторок є вихідним, святковим чи неробочим днем - у вівторок наступного тижня. Вказаний порядок оплати є погодженим сторонами, та постачальник не пред'являтиме до покупця жодних претензій з цього приводу.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору поставки № 302848 від 01.01.2013 року та замовлень покупця постачальником було здійснено поставку товару на загальну суму 157 318,91 грн. за період з 05.12.2013р. по 13.03.2014 року, в свою чергу відповідачем поставлений товар було оплачено частково, зв'язку з чим сума боргу по зазначеному договору за період з 05.12.2013р. по 13.03.2014р. складає 154 334,11 грн. Зокрема, позивач стверджує, що у відповідача рахується заборгованість по наступним видатковим накладним: № РН-0000126 від 05.12.2013р. на суму 49 296,96 грн., № РН-0000130 від 19.12.2013р. на суму 35586,24грн., № РН-000132 від 26.12.2013р. на суму 3928,32 грн. (товар оплачений частково на суму 2984,80грн., таким чином заборгованість складає 946,52грн.), № РН-0000001 від 02.01.2014р. на суму 8169,66 грн., № РН-0000004 від 09.01.2014р. на суму 1324,80 грн., №РН-0000007 від 16.01.2014р. на суму 2200,08 грн., № РН-0000010 від 30.01.2014р. на суму 3484,44 грн., №РН-0000013 від 06.02.2014 р. на суму 34532,23 грн., № РН-0000017 від 13.02.2014 р. на суму 4843,92 грн., № РН-0000020 від 20.02.2014 р. на суму 1294,08грн., №РН-0000022 від 27.02.2014 р. на суму 5173,44 грн., № РН-0000024 від 06.03.2014 р. на суму 1321,92 грн., № РН-0000027 від 13.03.2014 р. на суму 6159,72 грн.

Таким чином, позивач стверджує, що сума боргу покупця перед постачальником за період 05.12.2013р. по 13.03.2014р. згідно договору поставки № 302848 від 01.01.2013 року та на підставі накладних за період 05.12.2013р. по 13.03.2014р. становить 154 334,11 грн.

Враховуючи вищенаведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 154334,11 грн. основного боргу, 3% річних 1128,96грн. та пені 3156,45 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 302848 від 01.01.2013 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Умовами п. 7.8. договору встановлено, що покупець проводить розрахунки у встановлений для цього день - вівторок кожного тижня. Сторони, таким чином, погодили, що розрахунки за цим договором здійснюватимуться Покупцем в перший вівторок, який припадає після закінчення Відстрочки платежу, а якщо цей вівторок є вихідним, святковим чи неробочим днем - у вівторок наступного тижня. Вказаний порядок оплати є погодженим сторонами, та постачальник не пред'являтиме до покупця жодних претензій з цього приводу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач поставлений товар згідно договору поставки № 302848 від 01.01.2013 р. за наступними видатковими накладними № РН-0000126 від 05.12.2013р. на суму 49 296,96 грн., № РН-0000130 від 19.12.2013р. на суму 35586,24грн., № РН-000132 від 26.12.2013р. на суму 3928,32 грн. (товар оплачений частково на суму 2984,80грн., таким чином заборгованість складає 946,52грн.), № РН-0000001 від 02.01.2014р. на суму 8169,66 грн., № РН-0000004 від 09.01.2014р. на суму 1324,80 грн., №РН-0000007 від 16.01.2014р. на суму 2200,08 грн., № РН-0000010 від 30.01.2014р. на суму 3484,44 грн., №РН-0000013 від 06.02.2014 р. на суму 34532,23 грн., № РН-0000017 від 13.02.2014 р. на суму 4843,92 грн., № РН-0000020 від 20.02.2014 р. на суму 1294,08грн., №РН-0000022 від 27.02.2014 р. на суму 5173,44 грн., № РН-0000024 від 06.03.2014 р. на суму 1321,92 грн., № РН-0000027 від 13.03.2014 р. на суму 6159,72 грн., що при підрахуванні складає суму боргу у розмірі 154334,01грн., тобто позивач не вірно зазначив суму основного боргу у позовній заяві.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 154334,01 грн. за поставку згідно накладних за період з 05.12.2013 по 13.03.2014 та в частині стягнення заборгованості за договором поставки № 302848 від 01.01.2013 підлягають задоволенню частково в сумі 154334,01 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар згідно договору поставки №302848 від 01.01.2013 р., керуючись пунктом 10.6 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 3156,45 грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.6 договору поставки №302848 від 01.01.2013 встановлено, що у випадку порушення термінів оплати товару в рамках протягом строку платежу, покупець повинен сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, котра діяла протягом періоду прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, господарський суд встановив що сума пені нарахованої позивачем не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний період, у зв'язку з чим задоволенню підлягає пеня у розмірі 3 156,45 грн.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1 128,96 грн.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, господарський суд встановив що сума пені нарахованої позивачем не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний період, у зв'язку з чим задоволенню підлягає пеня у розмірі 3 156, 45 грн.

Суд, зробивши арифметичний розрахунок 3% річних в межах заявленого позивачем періоду, вважає що сума 3% річних які нараховані позивачем не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний період, у зв'язку з чим задоволенню підлягає 3% річних у розмірі 1 128,96 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині основного боргу - 154 334,01 грн., пені - 3 156,45 грн., 3 % річних - 1 128,96 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» (02140, м. Київ, вул. Гришка, буд. 3, код 25288083) на користь Приватного підприємства «Кетер» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд.14-А, код 31954691) основний борг - 154 334,01 грн. (сто п'ятдесят чотири тисячі триста тридцять чотири гривні 01 коп.), пеню - 3 156,45 грн. (три тисячі сто п'ятдесят шість гривень 45 коп.), 3 % річних - 1128,96 грн. (одна тисяча сто двадцять вісім гривень 96 коп.) та 3 172,40 грн. (три тисячі сто сімдесят дві гривні 40 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 01.09.2014.

Суддя М.Є. Літвінова