Рішення

від 26.08.2014 по справі 914/2057/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2014 р. Справа № 914/2057/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОР-ЗЕТ", м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 97 977,36 грн.

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОР-ЗЕТ" про стягнення заборгованості в сумі 97 977,36 грн., з яких 94 800,00 грн. - основний борг, 2 098,56 грн. - 3% річних та 1 078,80 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 13.06.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та призначено її до судового розгляду на 02.07.2014р. Ухвалою суду від 02.07.2014р. розгляд справи відкладено на 23.07.2014р. Ухвалою суду від 23.07.2014р. строк розгляду спору продовжено та відкладено розгляд справи на 13.08.2014р. Ухвалою суду від 13.08.2014р. розгляд справи відкладено на 26.08.2014р.

Представник позивача подав клопотання (вх.№36101/14 від 26.08.2014р.) про долучення до матеріалів справи листа №8 від 26.08.2014р., витягу (роздруківки) електронного листа від ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.09.2013р. та копії свідоцтва платника єдиного податку, видане суб'єкту господарювання ОСОБА_1 від 01.06.2012р. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Станом на 26.08.2014р. від відповідача не повернулось поштове повідомлення про вручення йому ухвали суду від 13.08.2014р. або поштовий конверт без вручення його адресату. Дана ухвала надсилалась відповідачу на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру

юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на адресу вказану позивачем у позовній заяві, а саме: 79024, м.Львів, вул.Молочна, б.15а та 79000, м.Львів, вул.Стороженка, 18.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із внесеними змінами та доповненнями «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаних позивачем у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців суду невідомо.

Станом на 26.08.2014р. від відповідача відзиви, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд,-

встановив:

21.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОР-ЗЕТ" (надалі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - перевізник) укладено договір перевезення №1, відповідно до умов якого перевізник бере на себе зобов'язання організувати перевезення пасажирів та належний їм багаж на автобусному маршруті загального користування, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити перевізникові встановлену цим договором плату.

Відповідно до п.3.1. договору загальна вартість даного договору складається з суми вартості послуг (виконаних робіт), наданих перевізником замовнику протягом дії даного договору, та складає 36 000,00 грн., з розрахунку 30 робочих днів на місяць, якщо кількість робочих днів у місяці змінюється то загальна вартість (ціна) договору підлягає коригуванню у відповідності до цих змін.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що оплата за перевезення пасажирів здійснюється за рахунок замовника. Перевізник не має права брати оплату за проїзд у пасажирів.

Умовами п.3.2. договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється щомісячно та у наступному порядку - на початку кожного місяця в якому будуть надаватись послуги (виконуватись роботи) передбачені п.1.1. договору, замовник зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок перевізника передплату у розмірі 70% від загальної суми грошових коштів яка зазначена в п.3.1. договору, остаточний розрахунок у розмірі 30% від загальної суми грошових коштів, яка зазначена в п.3.1. договору, замовник зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок перевізника до « 01» числа місяця наступного за тим місяцем в якому надавались послуги (виконувались роботи) передбачені п.1.1. договору, за умови відсутності претензій з боку замовника.

Згідно із п.5.1.2. договору передбачено, що перевізник має право отримувати за надані послуги (виконані роботи) оплату в розмірах і строки, що передбачені договором.

Відповідно до п.5.2.6. договору, перевізник зобов'язується сприяти замовнику у просуванні на ринку торгової марки «Програма-ЗЕТ».

Відповідно до п.5.4.1. договору замовник зобов'язаний прийняти від перевізника послуги за актом прийому-передачі, якщо вони відповідають умовам договору, і оплатити їх у розмірах і в строк, передбачені договором.

Як зазначає позивач, в період з 01.04.2013р. по 18.06.2013р. ним було надано ТзОВ «АВТОР-ЗЕТ» послуги на суму 79687,00 грн.

Однак, як стверджує позивач, відповідач порушив умови договору, акти виконаних робіт не підписав та не здійснив оплату за надані послуги.

Позивач керуючись ч.2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 2 098,56 грн. - 3% річних та 1 078,80 грн. - інфляційних втрат.

Крім того позивач посилається на ст.224 ГК України, в якій зазначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути основну суму боргу у розмірі 94 800,00 грн.

Відтак, загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути на його користь з відповідача становить 97 977,36 грн., з яких 94 800,00 грн. - основний борг, 2 098,56 грн. - 3% річних та 1 078,80 грн. - інфляційні втрати.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.08.2012р. між сторонами укладено договір перевезення №1, відповідно до умов якого перевізник бере на себе зобов'язання організувати перевезення пасажирів та належний їм багаж на автобусному маршруті загального користування, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти та оплатити перевізникові встановлену цим договором плату.

Відповідно до п.3.1. договору загальна вартість даного договору складається з суми вартості послуг (виконаних робіт), наданих перевізником замовнику протягом дії даного договору, та складає 36 000,00 грн., з розрахунку 30 робочих днів на місяць, якщо кількість робочих днів у місяці змінюється то загальна вартість (ціна) договору підлягає коригуванню у відповідності до цих змін.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що оплата за перевезення пасажирів здійснюється за рахунок замовника. Перевізник не має права брати оплату за проїзд у пасажирів.

Умовами п.3.2. договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється щомісячно та у наступному порядку - на початку кожного місяця в якому будуть надаватись послуги (виконуватись роботи) передбачені п.1.1. договору, замовник зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок перевізника передплату у розмірі 70% від загальної суми грошових коштів яка зазначена в п.3.1. договору, остаточний розрахунок у розмірі 30% від загальної суми грошових коштів, яка зазначена в п.3.1. договору, замовник зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок перевізника до « 01» числа місяця наступного за тим місяцем в якому надавались послуги (виконувались роботи) передбачені п.1.1. договору, за умови відсутності претензій з боку замовника.

Згідно із п.5.1.2. договору передбачено, що перевізник має право отримувати за надані послуги (виконані роботи) оплату в розмірах і строки, що передбачені договором.

Відповідно до п.5.4.1. договору замовник зобов'язаний прийняти від перевізника послуги за актом прийому-передачі, якщо вони відповідають умовам договору, і оплатити їх у розмірах і в строк, передбачені договором.

Як зазначає позивач, в період з 01.04.2013р. по 18.06.2013р. ним було надано ТзОВ «АВТОР-ЗЕТ» послуги на суму 79 687,00 грн.

Однак, як стверджував позивач, відповідач порушив умови договору, акти виконаних робіт не підписав та не здійснив оплату за надані послуги.

В матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000004 від 30.04.2013р. на суму 29 010,00 грн., №ОУ-0000005 від 31.05.2013р. на суму 29 977,00 грн., №ОУ-0000006 від 19.06.2013р. на суму 20 700,00 грн. Загалом сума боргу складає 79 687,00 грн. Разом з тим, в матеріалах справи також міститься акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000009 від 28.06.2013р. на суму 15 113,00 грн.

Однак, як вбачається із вказаних актів, зі сторони замовника (відповідача) вони не підписані. Позивач стверджував, що вказані акти відповідач відмовився підписувати.

Проте в матеріалах справи міститься паспорт № 1(В) автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень (міського), назва маршруту: супермаркет «Фуршет» - великий будівельний магазин «Пляц». Вказаний паспорт розроблений позивачем ФОП ОСОБА_1, затверджений відповідачем ТОВ «Автор-ЗЕТ» та погоджений з органом державтоінспекції і організатором перевезень Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради. Вказаний паспорт був затверджений та погоджений сторонами 21.08.2012р., а саме на дату укладення договору № 1 від 21.08.2012р. Оригінал паспорту оглянутий у судовому засіданні.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копії дорожніх листів за період з 01.04.2014р. по 18.06.2014р. з яких вбачається, що позивачем надавались послуги по перевезенню за маршрутом супермаркет «Фуршет» - великий будівельний магазин «Пляц». Оригінали дорожніх листів оглянуті у судовому засіданні.

Також ФОП ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи копію листа Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, який погоджував паспорт № 1(В) автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень (міського), в якому останній підтверджує, що автобус підприємця ОСОБА_1 здійснював регулярні спеціальні перевезення пасажирів по міському маршруту «Супермаркет «Фуршет» - великий будівельний магазин «Пляц».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем були фактично надані відповідачеві послуги по перевезенню згідно договору № 1 від 21.08.2012р. за маршрутом «Супермаркет «Фуршет» - великий будівельний магазин «Пляц».

Відподповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.5.1.2. договору передбачено, що перевізник має право отримувати за надані послуги (виконані роботи) оплату в розмірах і строки, що передбачені договором.

Пунктом 5.3.1. договору встановлено, що замовник має право прийняти від перевізника належно надані послуги (виконані роботи), що надаються за даним договором.

Відповідно до п.5.4.1. договору замовник зобов'язаний прийняти від перевізника послуги за актом прийому-передачі, якщо вони відповідають умовам договору, і оплатити їх у розмірах і в строк, передбачені договором.

Як вбачається з вищенаведеного, замовник зобов'язаний прийняти від перевізника послуги за актом прийому-передачі, і оплатити такі послуги в розмірах і в строк, передбачені договором.

Умовами п.3.2. договору передбачено, що оплата за цим договором здійснюється щомісячно та у наступному порядку - на початку кожного місяця в якому будуть надаватись послуги (виконуватись роботи) передбачені п.1.1. договору, замовник зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок перевізника передплату у розмірі 70% від загальної суми грошових коштів яка зазначена в п.3.1. договору, остаточний розрахунок у розмірі 30% від загальної суми грошових коштів, яка зазначена в п.3.1. договору, замовник зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок перевізника до « 01» числа місяця наступного за тим місяцем в якому надавались послуги (виконувались роботи) передбачені п.1.1. договору, за умови відсутності претензій з боку замовника.

Аналізуючи вищенаведене, послуги, надані позивачем відповідачеві за період з 01.04.2013р. по 18.06.2013р., мали бути оплачені у повному обсязі на умовах передбачених п.3.2. договору незалежно від підписання актів здачі-приймання наданих послуг за умови відсутності претензій з боку відповідача. Проте в матеріалах справи відсутні докази пред'явлення відповідачем претензій на адресу позивача щодо якості, об'єму, ціни та строків надання послуг які є предметом договору № 1 від 21.08.2012р.

Окрім того, позивачем до матеріалів справи долучено фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист від 04.07.2014р., в підтвердження того, що на адресу ТзОВ «АВТОР-ЗЕТ» надсилалися вищезазначені акти наданих послуг та рахунки на оплату цих послуг. Враховуючи те, що судом порушено провадження у справі 13.06.2014р., вказані акти та рахунки були направлені відповідачу після початку розгляду справи.

Відповідно до п. 1.7 1 . Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарському суду необхідно мати на увазі, що питання про те, чи мало місце пред'явлення кредитором боржникові вимоги про оплату, вирішується не під час прийняття судом позовної заяви, а виключно в процесі вирішення ним спору по суті. Отже, коли господарським судом буде з'ясовано, що таку вимогу пред'явлено після початку розгляду ним справи зі спору, пов'язаного зі стягненням заборгованості, то відповідний позов може бути задоволений, якщо строк виконання грошового зобов'язання настав до прийняття рішення по суті справи.

З огляду на те, що рішення у даній справі проголошено 26.08.2014р., а вказані акти та рахунки надіслані 04.07.2014р., суд дійшов висновку, що у відповідача було достатньо часу для перевірки вказаних актів та рахунків, а також для надання заперечень щодо сум заборгованості перед позивачем або щодо обсягу, якості та строків надання послуг.

Слід зазначити, що в судовому засіданні 26.08.2014р. позивачем долучено до матеріалів справи роздруківку електронного листа від ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.09.2013р., із змісту якого вбачається, шо відповідач не заперечує про існування у нього заборгованості за надані послуги перевезення, однак не має можливості їх оплатити.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи всі вищенаведені докази в їх сукупності, керуючись ст.43 ГПК України, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт надання відповідачу послуг з перевезення пасажирів на загальну суму 79 687,00 грн.

Відзив на позов та доказів погашення вказаної заборгованості відповідач не надав.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оцінивши всі докази в їх сукупності, враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 79 687,00 грн. - основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Що стосується суми заборгованості у розмірі 15113,00 грн. суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач у позовній заяві, в період з 01.04.2013р. по 18.06.2013р. ним було надано ТзОВ «АВТОР-ЗЕТ» послуги на суму 79687,00 грн. Дане зазначається в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000004 від 30.04.2013р. на суму 29 010,00 грн., №ОУ-0000005 від 31.05.2013р. на суму 29 977,00 грн., №ОУ-0000006 від 19.06.2013р . на суму 20 700,00 грн. та рахунках.

Однак посилаючись на ст.224 ГК України, позивач просить стягнути суму основного боргу у розмірі 94800 грн. долучивши до матеріалів справи акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000009 від 28.06.2013р. на суму 15 113,00 грн. та рахунок.

Відповідно до ст. 224 ГК України, Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Суд звертає увагу позивача, що статтею 225 ГК України встановлено склад та розмір відшкодування збитків відповідно до якої, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Проте в позовній заяві не наведено та в матеріалах справи відсутні докази завдання позивачеві відповідачем збитків внаслідок порушення останнім господарського зобов'язання. Разом з тим, позивачем також не зазначено та не підтверджено доказами які саме збитки були завдані позивачеві.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку у задоволенні позову у частині стягнення основного боргу на суму 15 113,00 грн. відмовити.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 2 098,56 грн. - 3% річних та 1 078,80 грн. - інфляційних втрат підлягають задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата судового збору підтверджується квитанцією №2 від 05.03.2014р. на суму 1 959,55 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог. Отже, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1 657,29 грн.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОР-ЗЕТ" (79024, м.Львів, вул.Молочна, 15а, код ЄДРПОУ 38287212) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 79 687,00 грн. - основного боргу, 2 098,56 грн. - 3% річних, 1 078,80 грн. - інфляційних втрат та 1 657,29 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 01.09.2014р.

Суддя Петрашко М.М.