Рішення

від 26.08.2014 по справі 911/3031/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2014 р. Справа № 911/3031/14

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД ОРЕОЛ-1" до Товариства з обмеженою відповідальністю „WM-УКРАЇНА" про стягнення боргу,

за участю представників:

позивача: Овсяницький О.В. (дор. б/н від 07.08.2014);

відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД ОРЕОЛ-1" до Товариства з обмеженою відповідальністю „WM-УКРАЇНА" про стягнення боргу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 12/02-П від 07.03.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.08.2014.

Ухвалою від 12.08.2014 розгляд справи було відкладено на 26.08.2014.

В судовому засіданні 26.08.2014суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 26.08.2014 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

07.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД ОРЕОЛ-1" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „WM-УКРАЇНА" (покупець) було укладено договір поставки № 12/02-П, відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар на умовах даного договору. Найменування товару: покрівельні та гідроізоляційні матеріали в асортименті.

Постачальник здійснює поставку товару на умовах CRT (місце визначене замовником) відповідно до вимог «Інкотермс» (редакція 2000 року) (п. 5.1. договору).

Оплата за поставлений товар по даному договору проводиться покупцем в сумі вартості кожної поставленої партії товару, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно п. 5.2., на протязі 21 календарного дня з дати відвантаження товару (п. 6.1. договору).

Позивачем відповідно до видаткової накладної № 40/03 від 20.03.2012 було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 67950,00 грн. Факт прийняття товару відповідачем підтверджується підписом уповноваженої ним особи та відповідною довіреністю (копії накладної та довіреності містяться в матеріалах справи).

Крім того, вказаний факт підтверджується листом відповідача № 22/2012 від 19.03.2012, в якому останній гарантує оплатити вартість прийнятого товару (копія міститься в матеріалах справи).

Відтак, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання.

Відповідачем не надавалось суду жодних скарг щодо якості, комплектності товару або строків поставки. Відтак, у відповідача виник обов'язок сплатити його вартість у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував свої грошові зобов'язання за договором поставки № 12/02-П від 07.03.2012.

Прийнятий товар був ним оплачений лише частково у сумі 14000,00 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 53950,00 грн. Вказаний факт підтверджується довідкою № Р1-В11/02-467 від 31.07.2014, наданою Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (міститься в матеріалах справи).

Позивач звертався до відповідача з претензіями № 12/101 від 23.05.2012, № 14/21 від 03.03.2014 (копії доказів надсилання містяться в матеріалах справи). Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Суд зазначає, що в ухвалах про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу пропонувалось надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням його доводів, проте останній не надав суду ані відзиву, ані доказів сплати боргу.

За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 53950,00 грн боргу обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Також у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 3723,20 3% річних, 6096, 35 грн втрат від інфляції, 18311,51 грн пені.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 9.2. договору за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та втрат від інфляції, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично невірним та складеним без врахування п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (щодо нарахування пені). Склавши власний розрахунок, суд встановив, що вказані вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 4506,86 грн пені, 3599,86 грн 3% річних, 5580,80 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „WM-УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 32430672) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД ОРЕОЛ-1" (код ЄДРПОУ 35511654) 53950,00 грн боргу, 4506,86 грн пені, 3599,86 грн 3% річних, 5580,80 грн втрат від інфляції, а також 1827,00 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 01.09.2014.

Суддя А.Ф. Черногуз