Рішення

від 21.08.2014 по справі 372/1383/13-ц

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1383/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2014 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Мостового Р.П.

при секретарі Василенко О.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої є: Обухівська районна державна адміністрація Київської області, Київська обласна державна адміністрація, Державна інспекція сільського господарства у Київській області до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення, недійсним договору купівлі продажу і скасування державних актів на право приватної власності на земельні ділянки і повернення земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В:

Заступника прокурора Київської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої є: Обухівська районна державна адміністрація Київської області, Київська обласна державна адміністрація, Державна інспекція сільського господарства у Київській області до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення, недійсним договору купівлі продажу і скасування державних актів на право приватної власності на земельні ділянки і повернення земельних ділянок.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вищевказані земельні ділянки були надані з порушенням на той час діючого законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідачі до судового засідання не прибули, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів

Перевіривши матеріали справи, суд встановив наступне:

Перевіркою законності відведення у власність громадян земельних ділянок на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області встановлено, що рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області (далі Рада) № 25/5 від 06.02.03 ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,107 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на території смт. Козин Обухівського району Київської області.

На підставі вказаного рішення Ради ОСОБА_1 отримав державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 200274, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 9625 від 20.05.03, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 3223155400:03:006:0048.

У подальшому, між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 27.11.09 № 552 (далі Договір) з кадастровим номером 3223155400:03:006:0048, належної продавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 200274, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 9625 від 20.05.03.

Ціна вказаного Договору склала 33117 гривень.

На підставі цього Договору ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 020947, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011095001493, з кадастровим номером 3223155400:03:006:0048.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07.11.12 № А292/78, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Київській області встановлено, що зазначена земельна ділянка - ОСОБА_2 площею 0,1074 га з кадастровим номером 3223155400:03:006:0048, знаходиться в прибережній захисній смузі правого берега Канівського водосховища та частково накладаються на водне плесо Канівського водосховища, у зв'язку з чим, відноситься до земель водного фонду.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи

державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і

реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 1 Водного кодексу України визначено, що водний об'єкт це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); водойма - безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт.

Відповідно до п.п. а), б) ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України та ст. 4 Водного кодексу України передбачено, що до земель водного фонду належать земельні ділянки, зайняті водосховищами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 85 Водного кодексу України громадянам та юридичним особам органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передавати на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Згідно з п. д) ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, зокрема, належать землі водного фонду.

Таким чином, передача у власність громадянам земель водного фонду для будівництва та обслуговування житлового будинку прямо суперечить вимогам п. д) ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України.

Статтею 88 Водного кодексу України передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води шириною для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Згідно ст. 61 Земельного кодексу України та ст. 89 Водного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), садівництво та городництво, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів, миття та обслуговування транспортних засобів і техніки, влаштування звалищ сміття, гноєсховищ тощо - заборонено.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.

Статтею 24 цього Закону передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.

Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

За таких обставин, Рішення про виділення спірної земельної ділянки прийнято не уповноваженим на те органом селищної ради.

Згідно ч. 10 ст. 59 вказаного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як зазначено вище, землі водного фонду перебувають в державній власності.

Відповідно до п. в) ч. 1 ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Частиною 2 ст. 84 Земельного кодексу України встановлено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі обласних та районних державних адміністрацій.

За таких обставин, власником земель водного фонду на території України є держава яка реалізує свої повноваження і права через обласні та районні державні адміністрації.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 4 ч. 1 ст. 19 якого передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 145 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.63 (чинного на час відведення спірної земельної ділянки) передбачено, що якщо майно за плату придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише в разі, коли майно загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадено у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом поза їх волею.

Якщо майно набуто безоплатно від особи, яка не мала права його відчужувати, власник вправі витребувати майно в усіх випадках.

Також ст. 146 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що державне майно, а також майно колгоспів, інших кооперативних та інших громадських організацій, неправомірно відчужене яким би то не було способом, може бути витребуване відповідними організаціями від будь-якого набувача.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 статті 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

За таких обставин, рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 25/5 від 06.02.03, яким ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянка площею 0,107 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на території смт. Козин Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223155400:03:006:0048 прийняте в порушення вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 4, ч.ч. 2, 3 ст. 85, ст. 88 Водного кодексу України, п.п. а), б) ч. 1 ст. 58, ч. 4 ст. 59, ст. 61, п. в) ч. 1 ст. 80, ч. 2, п.п. д) ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України та повинно бути визнано незаконним і скасоване на підставі п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 16, 393 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 отримав державний акт на право приватної власності на землю з кадастровим номером 3223155400:03:006:0048, що зареєстрований у встановленому законом порядку, а у подальшому відчужив її ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу № 552 від 27.11.09, який у свою чергу отримав державний акт на право власності на цю земельну ділянку, що зареєстрований у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо в порядку ст.ст. 16, 393 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України, лише шляхом визнання недійсними таких державних актів на право власності на земельні ділянки, скасуванням їх реєстрації, визнання недійсним зазначеного Договору, на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, ст. 210 Земельного кодексу України, оскільки право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку водного фонду набуто в порушення ч.ч. 2, 3 ст. 4, ст. 85, ст. 88 Водного кодексу України, п.п. а), б) ч. 1 ст. 58, ч.ч. 2, 4 ст. 59, ст. 61, ч. 2 ст. 79, п. д) ч. 4 ст. 84, ст. 89 Земельного кодексу України та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», і витребуванням цієї земельної ділянки на користь держави.

Крім того, відповідно до статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до підпункту «а» пункту 4.1. статті 4 «Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.11 №770, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 12.01.12 за № 34/20347, Держсільгоспінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за:

- дотриманням вимог земельного законодавства при набутті права власності на земельні ділянки за договорами купівлі-продажу, міни, дарування, застави та іншими цивільно-правовими угодами;

- дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю;

- дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Згідно ст. 5 цього Закону державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання та інше.

За таких обставин, оспорюваним рішенням виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, укладенням договору купівлі-продажу земельних ділянок, виданням оспорюваних державних актів на право приватної власності на землю та на право власності на земельну ділянку порушено інтереси держави, як власника земельних ділянок водного фонду, адже з державної власності протиправно вибули земельні ділянки водного фонду, які не могли бути передані у власність за рішенням не уповноваженого органу, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст. 3, 4, 5 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Враховуючи викладене та керуючись ст. 1 3, 14, 19, 121 Конституції України, ст.ст. 215, 256, 261, 387 ЦК України, ст.ст. 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 3, 15, 60, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України суд-,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Козинської селищної ради Обухівського району Київської області № 25/5 від 06.02.03 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,107 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на території смт. Козин Обухівського району Київської області.

Визнати недійсним виданий ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на землю серії Р1 № 200274, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за № 9625 від 20.05.03, з кадастровим номером 3223155400:03:006:0048 та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу № 552 від 27.11.09 земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:03:006:0048 на території смт. Козин Обухівського району Київської області, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 020947, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011095001493, з кадастровим номером 3223155400:03:006:0048.

Витребувати на користь держави з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1074 га з кадастровим номером 3223155400:03:006:0048, що розташована на території смт. Козин Обухівського району Київської області.

Визнати за державою право власності на земельну ділянку площею 0,1074 га з кадастровим номером 3223155400:03:006:0048, що розташована на території смт. Козин Обухівського району Київської області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області.

Заочне рішення може бути переглянуто Обухівським районним судом у випадку подання відповідачем відповідної заяви протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Р.П. Мостовий