Постанова

від 24.06.2009 по справі 23/37-б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

23/37-б

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 червня 2009 р.      

                                                                             № 23/37-б  

            Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого  -                                       Ткаченко Н.Г.

Суддів  -                                                   Катеринчук Л.Й.

                                                                 Білошкап О.В.

За участю : представника ДПІ у Голосіївському  районі м. Києва   -  Шаліної С.І.; арбітражного керуючого Бенедюка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському  районі м. Києва   

на постанову  господарського суду м. Києва  від 16.02.2009 р.  по справі № 23/37-б  за заявою  ТОВ "Компанія "Демарш" до ТОВ "Інструментал" про  визнання банкрутом, -

                                              В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду  м. Києва від 10.02.2009 року за заявою ТОВ "Компанія "Демарш"   порушено провадження по справі №  23/37-б  про банкрутство ТОВ "Інструментал"  на підставі ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду м. Києва від 16.02.2009 р.  по справі  № 23/37-б /суддя Демидова А.М./ боржника -  ТОВ "Інструментал"  визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Бенедюка С.С.

В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському  районі м. Києва   просить скасувати постанову  господарського суду м. Києва  від 16.02.2009 р. посилаючись на те, що вона постановленаі з порушенням норм  матеріального та процесуального права, справу направити  на новий розгляд до господарського суду першої інстанції на стадію підготовчого засідання.

У відзиві на касаційну скаргу  ліквідатор ТОВ "Інструментал"            Бенедюк С.С.   просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану  постанову суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що висновки апеляційного суду відповідають вимогам чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга  підлягає   частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи  оскаржувану Постанову про визнання  ТОВ "Інструментал" банкрутом  суд першої інстанції посилався на те, що боржник відсутній за своїм місцем знаходження, вимоги ініціюючого кредитора підтверджуються матеріалами справи  і не були задоволені боржником  і відповідно до ч.1 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або  визнання його банкрутом” у суду є підстави для  визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

        Але з такими висновками суду  погодитись не  можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім  переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

  Відповідно до чинного законодавства  рішення суду  є законним тоді,  коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана  постанова суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається із матеріалів справи,  ТОВ "Компанія "Демарш"   було подано заяву про визнання банкрутом  ТОВ "Інструментал" на підставі ст. 52 Закону України  “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, як відсутнього боржника, за визнаною претензією  №1 від 08.12.2008 р. по договору позики №09/09 від 09.09.2008 р.   на суму 31160 грн.(а.с.16).

Відповідно до  Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими. Згідно із ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" визнана претензія  не є виконавчим документом.

Отже, заява ініціюючого кредитора про визнання ТОВ "Компанія "Демарш"   банкрутом, подана за відсутності безспірних вимог до  боржника.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Як вбачається із матеріалів справи,  ініціюючий кредитор –ТОВ "Компанія "Демарш"   не надав суду доказів безспірності вимог,   а саме : кредитор не надав суду належних доказів, які свідчать про  припинення ТОВ "Інструментал" підприємницької діяльності, доказів неможливості встановити місцезнаходження  керівних органів боржника, довідки реєструючого органу  про відсутність  боржника за його місцезнаходженням.

Відповідно до ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, який набрав чинності  з 01.07.2004 р., в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч. ч. 1,3 ст.18 зазначеного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Даний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням.

Як вбачається із матеріалів справи,  відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.02.2009 р. (тобто, станом на день звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство  ТОВ "Інструментал") статус відомостей про юридичну особу боржника зазначено - не підтверджено відсутність за  місцем знаходження, що не є належним доказом відсутності юридичної особи боржника за її місцезнаходженням, відповідно до вимог Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” (а.с.16).

Відповідно до вимог ч.2, ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, господарський суд м. Києва, в порушення  вимог закону,  постановив оскаржувану ухвалу без всебічного, повного і об'єктивного розгляду  всіх обставин  та доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України, викладених у п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення", обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В порушення вимог ст. 84 ГПК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року N 11 “Про судове рішення” Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 24 квітня 1981 року N 4, від 25 грудня 1992 року N 13, від 25 травня 1998 року N 15, постанова  господарського суду            м. Києва  від 16.02.2009 р. належним чином не мотивована та законодавчо не обґрунтована.

За таких обставин, постанову господарського суду м. Києва  від 16.02.2009 р.  по справі про банкрутство ТОВ "Інструментал"  не можна визнати як таку, що відповідає  фактичним обставинам справи і вимогам закону і вона підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.

 При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та  всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване  рішення.

На підставі викладеного та керуючись  ст.52 Закону  України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",  ст. ст.1115, 1117 – 11111    Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -    

                                 П О С Т А Н О В И В:          

   Касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському  районі м. Києва   задовольнити частково.  

Постанову господарського суду м. Києва  від 16.02.2009 р.  по справі  № 23/37-б скасувати.

 Справу № 23/37-б направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва  на стадію ліквідаційної процедури.

         Головуючий -                                                          Ткаченко Н.Г.

         Судді  -                                                                     Катеринчук Л.Й.

                                                                                             Білошкап О.В.