Ухвала

від 30.07.2014 по справі 640/12810/14-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/12810/14-ц

н/п 6/640/298/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2014 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Якуші Н.В.

при секретарі - Пічугіної А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова справу за поданням державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України,-

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2014 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло подання державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, погоджене з в.о. начальника Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України та передано у провадження судді Якуші Н.В. 30.07.2014 року, про що свідчить запис в контрольному журналі судових справ та інших матеріалів, переданих до розгляду судді 30.07.2014 року.

В обґрунтування подання заявник посилається на те, що на примусовому виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції знаходяться зведене виконавче провадження, за яким боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРІТЕК», код ЄДРПОУ 32033367. Вказував, що згідно довідки Головного управління статистики у Харківській області керівником ТОВ «ПАРІТЕК» є ОСОБА_1.

Представник Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції в судове засідання не з'явився, у поданні зазначив, що просить суд розгляд справи провести без його участі.

Суд, дослідивши подання та надані до нього документи, вважає що дане подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правилами частини 1 ст. 377-1 ЦПК України встановлено, що питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Право на свободу пересування є фундаментальним правом природно-правового походження та складається із таких основних складових: право фізичної особи на в'їзд і на виїзд з території країни, на якій вона перебуває, право вільного пересування у межах цієї території, у тому числі право на вільний вибір місця про живання. Це конституційне право належить всім фізичним особам: громадянам України, іноземцям та особам без громадянства.

Право на свободу пересування має також своє первинне закріплення у ст. 13 Загальної декларації прав людини, ст. 2 Протоколу N 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає "Інструкція з організації примусового виконання рішень", затверджена Наказом Мінюсту України від 02.04.2012 N 512/5 (далі - Інструкція). Розділом ХІ зазначеної інструкції передбачений порядок обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в'їзду в Україну.

На думку суду, подання державного подане з суттєвим порушенням вимог зазначеної інструкції, а саме:

В порушення п. г) ч. 11.1.1. ст. 1.1. Розділу ХІ Інструкції подання не містить підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

Приписами частини 2 статті 6 Закону України 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" визначено, що підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон є ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням до виконання зобов'язань. Частиною 2 цієї статті передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Право звернення державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України закріплене до виконання зобов'язань за рішенням, закріплене в п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України в редакції від 4 листопада 2010 року № 2677-VІ «Про виконавче провадження».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлені нормами Закону України в редакції від 4 листопада 2010 року № 2677-VІ «Про виконавче провадження». Зокрема, державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, установлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (стаття 5 Закону).

Під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, слід розуміти як пряму відмову від виконання судового рішення, так і інші винні дії, які свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань.

Таким чином, в поданні не наведено переконливих підстав щодо умисного ухилення саме ОСОБА_1 від виконання судового рішення та необхідності застосування до нього обмеження у праві на виїзд за межі України.

Крім того, в порушення ч. 11.1.5. ст. 1.1. Розділу ХІ Інструкції про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець не повідомив боржника.

Також, подання державного виконавця про вжиття заходів забезпечення виконання рішення суду шляхом тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого за формою та змістом повинно відповідати вимогам, визначеним положеннями ЦПК України та з врахуванням рекомендацій з цього питання, викладених у листі Міністерства Юстиції України від 06.06.2008р. №25-32/507. А саме: подання повинно бути виконано на бланку відповідного відділу державної виконавчої служби за підписом начальника цього відділу та обов'язково має містити: назву суду до якого направляється подання; відомості про виконавче провадження (найменування, дата, номер виконавчого документу на підставі якого вiдкрито виконавче провадження, назва суду, яким видано виконавчий документ, резолютивна частина рішення, дата відкриття виконавчого провадження); прізвище, ім'я по батькові особи (боржника), дата народження; прізвище, ім'я по батькові особи (стягувача) ; обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань; резолютивна частина подання, у якій мають бути визначені заходи (тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого), назва органів, які мають їх здійснити. У разі тимчасового обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа потрібно зазначати вид паспортного документа (для громадян України - дипломатичний паспорт, службовий паспорт, паспорт громадянина України, посвідчення особи моряка або посвідчення члена екіпажу; для іноземних громадян та осіб без громадянства - паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства), його серію та номер, а також

назву та адресу державного органу, до якого повинен надсилатися вилучений паспортний документ; як додаток: копії виконавчого документа, постанови про відкриття виконавчого провадження. За необхідності, до подань державних виконавців можуть додаватися копії інших документів.

Судом встановлено, що подання державного виконавця не містить в собі підтвердження того, що ОСОБА_1 перебуває на посаді керівника ТОВ «ПАРІТЕК» на день звернення з цим поданням, оскільки наявна в матеріалах справи довідка із Головного управління статистики у Харківській області датована 2012 роком.

Крім того, як вбачається з подання державного виконавця, незважаючи на всі спроби, встановити відомості, що ідентифікують ОСОБА_1, а саме визначити його ідентифікаційний код, місце реєстрації, паспортні дані не дали позитивних результатів, що унеможливлює в свою чергу суд накласти будь-які обмеження на особу, існування якої належними доказами не підтверджено.

З огляду на вищевикладене, суд вбачає, що відсутні достатні законні підстави для задоволення подання державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо обмеження конституційних прав громадянина України.

Відповідно до Конституції України обмеження пересування громадянину є одним з найсуворішим заходом впливу на особу, що умисно ухиляється від виконання судового рішення.

Відповідно до Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо підвищення ефективності виконання рішень суду» від 24.03.2008 року, суд може, але не зобов'язаний вживати заборону на виїзд боржника.

Беручи до уваги встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також, оцінюючи надані докази, суд вважає позовну заяву поданою передчасно, тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 33 Конституції України, Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" Законом України "Про виконавче провадження", суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Н.В. Якуша