Рішення

від 01.09.2014 по справі 904/5930/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.09.14р. Справа № 904/5930/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомеко", (м. Дніпропетровськ)

до Комунального підприємства "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради, (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 24 738,55 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Кондрашов С.В. - представник (дов. № 15 від 20.08.14р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомеко" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Комунального підприємства "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради (далі-відповідач) про стягнення 26 778,00 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 26 260,00 грн. - основний борг, 518,00 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 2111/1 від 21.11.2013р., в частині повного та своєчасного розрахунку за надані транспортні послуги.

28 серпня 2014 року до господарського суду від Комунального підприємства "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради надійшла заява № 704 від 27.08.14р., в якій відповідач зазначає, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 15.07.14р. заборгованість становить у сумі 24 260,00 грн., тобто відповідач не заперечує проти стягнення з їхнього підприємства вищевказаної суми заборгованості та судових витрат в розмірі 1 827,00 грн., але він вказує на те, що дебіторська заборгованість населення перед Комунальним підприємством "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради за послуги з утримання будинку та прибуткової території, становить понад 7 млн. грн. і такий фінансовий стан підприємства робить неможливим в подальшому виконання рішення господарського суду, у зв'язку з чим, відповідач просить суд розстрочити борг підприємства строком на 1 (один) рік з погашенням боргу за наступним графіком:

- жовтень 2014 р. - 2 173,91 грн.;

- листопад 2014 р. - 2 173,91 грн.;

- грудень 2014 р. - 2 173,91 грн.;

- січень 2015 р. - 2 173,91 грн.;

- лютий 2015 р. - 2 173,91 грн.;

- березень 2015 р. - 2 173,91 грн.;

- квітень 2015 р. - 2 173,91 грн.;

- травень 2015 р. - 2 173,91 грн.;

- червень 2015 р. - 2 173,91 грн.;

- липень 2015 р. - 2 173,91 грн.;

- серпень 2015 р. - 2 173,91 грн.;

- вересень 2015 р. - 2 174,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомеко" 01.09.2014 року подало до суду уточнення до позовної заяви, в яких уточняє, що відповідачем за надані послуги здійснена оплата на суму 22 000,00 грн., що підтверджується підписаним актом звірки взаєморозрахунків від 10.03.14р., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, у зв'язку з чим, основний борг підлягає до стягнення у сумі 24 260,00 грн. та 3% річних у сумі 478,55 грн. Всього 24 738,55 грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2013 року між Приватним підприємством "Соната-Трейдер", як виконавець, та Комунальним підприємством "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради, як замовник, було укладено договір на надання послуг № 2111/1, відповідно до умов якого, виконавець здійснює для замовника послуги з прибирання прибудинкових територій житлових будинків, що перебувають на балансі КП "ЖГ Самарського району" ДМР, згідно дислокації (додаток № 1 до договору).

Даний договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2013 року (п. 6.1. договору).

Згідно п. 2.1. договору, виконавець зобов'язується надати замовникові послуги з прибирання прибудинкових територій житлових будинків, згідно дислокації.

Відповідно до п. 2.2. договору, замовник забезпечує контроль за якістю надання послуг з прибирання прибудинкових територій житлових будинків.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що виконавець зобов'язується виконати роботи в термін з 25 листопада 2013 року по 04 грудня 2013 року.

Вартість послуг становить 46 260.00 грн. (з урахуванням ПДВ 20%). Всі розрахунки за цим договором здійснюються на підставі актів виконаних робіт і виставлених рахунків виконавця замовнику. Відсутність підписаного акту замовником не звільняє замовника від оплати фактично виконаних робіт виконавцем (п.п. 3.1., 3.2. договору).

У відповідності до п. 3.3. додаткової угоди № 1 від 30.12.13р. до договору № 2111/1 від 21.11.13р., при невиконанні п. 3.2. договору, виконавець може передати право вимоги до замовника по погашенню заборгованості третій особі.

З позовної заяви вбачається, що згідно умовам договору ПП "Соната-Трейдер" надало транспортні послуги КП "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради на суму 46 260,00 грн.

Комунальне підприємство "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради частково сплатило вартість наданих послуг на суму 22 000,00 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 15 липня 2014 року, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.

Позивач вказує на те, що згідно підписаного акту звірку взаємних розрахунків на сьогодні заборгованість Відповідача складає 24 260,00 грн., яка до наступного часу не сплачена.

10 березня 2014 року між Приватним підприємством "Соната-Трейдінг" (надалі - цемент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкомеко" (надалі - цесіонарій-новий кредитор), керуючись статтями 512 - 519 Цивільного кодексу України, уклали договір про відступлення права вимоги № 1003/5.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 10 цього договору та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання умов цього договору сторонами. (п.п. 10, 11 договору).

Згідно п. 1 договору, цей договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним в Україні законодавством, Цементом Цесіонарієві права вимоги, належного Цедентові, в межах яких Цесіонарій стає кредитором по договору № 2111/1 від 21 листопада 2013 року між Цедентом та КП "Житлове господарство Самарського району "Дніпропетровської міської ради (надалі іменується "Боржник").

Відповідно до п. 2 договору, за цим договором до Цесіонарія переходить право вимагати (замість Цедента) від Боржника належного та реального виконання наступних обов'язків: погашення заборгованості у розмірі 26 260 грн. 00 коп., за договором № 2111/1 від 21 листопада 2013 року.

До Цесіонарія переходить право вимоги Цедента за договором, визначеним у п. 1 цього договору, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Моментом переходу права вимоги Цедента за договором, визначеним у п. 1 цього договору, до Цесіонарія є дата підписання цього договору (п.п. 3, 4 договору).

Цедент зобов'язаний на протязі 30-ти календрних днів днів з моменту набрання чинності цим договором повідомити Боржника про відступлення права вимоги. Цесіонарій зобов'язаний повідомити Цедента про здійснення платежу Боржником в строк 10 робочих днів. На протязі 2-х робочих днів Цедент зобов'язується передати Цесіонарію всі відповідні документи, з яких випливає право вимоги, що відступається за цим договором (п.п. 5, 6, 7 договору).

20 березня 2014 року позивачем було вручено відповідачу повідомлення № 1103/5 про відступлення права вимоги щодо сплати заборгованості на протязі 7-ми календарних днів.

Дана вимога позивача відповідачем залишена без відповіді і задоволення та заборгованість за договором № 1003/5 від 10.03.14р. останнім не сплачена.

Позивач зазначає, що факт надання відповідачу транспортних послуг підтверджується наступними бухгалтерськими документами:

- акт № ОУ-0000193 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.11.2013 року на суму 33 300,00 грн.;

- акт № ОУ-0000196 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 05.12.2013 року на суму 12 960,00 грн.

Комунальному підприємству "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради всього надано транспортних послуг на суму 46 260,00 грн. Відповідачем за надані послуги здійснена часткова оплата на суму 22 000,00 грн., що підтверджується підписаним актом звірки взаєморозрахунків від 15 липня 2014 року.

Таким чином, заборгованість відповідача за отримані послуги перед позивачем становить у розмірі 24 260,00 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані транспортні послуги у розмірі 24 260,00 грн.

Доказів виконання по оплаті за договором про надання послуг № 2111/1 від 21.11.13р. на загальну суму 24 260,00 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував, але свою заборгованість перед позивачем визнав у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 24 260,00 грн.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних у сумі 478,55 грн., згідно розрахунку, який вказаний у заяві про зменшення позовних вимог від 29.08.2014 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок 3% річних відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення 3% річних у сумі 478,55 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

28 серпня 2014 року до господарського суду від Комунального підприємства "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради надійшла заява № 704 від 27.08.14р., в якій відповідач зазначає, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків станом на 15.07.14р. заборгованість становить у сумі 24 260,00 грн., тобто відповідач не заперечує проти стягнення з їхнього підприємства вищевказаної суми заборгованості та судових витрат в розмірі 1 827,00 грн., але він вказує на те, що дебіторська заборгованість населення перед Комунальним підприємством "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради за послуги з утримання будинку та прибуткової території, становить понад 7 млн. грн. і такий фінансовий стан підприємства робить неможливим в подальшому виконання рішення господарського суду, у зв'язку з чим, відповідач просить суд розстрочити борг підприємства строком на 1 (один) рік.

Згідно п. 7.2. Постанови Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд вважає, що відповідач не навів підстав, які б свідчили про наявність обставин для надання розстрочки виконання рішення на 1 (один) рік. Крім того, позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання про розстрочення боргу строком на 1 рік, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкомеко" також знаходиться у скрутному фінансовому стані, у зв'язку з чим, суд відмовляє відповідачу у задоволенні вищевказаного клопотання про розстрочку виконання судового рішення, оскільки згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, розстрочення рішення є правом, а не обов'язком суду і тільки у виняткових випадках.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 49, ст. 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства "Житлове господарство Самарського району" Дніпропетровської міської ради (49127, м. Дніпропетровськ, вул. А. Барто, 19; п/р 26007050005954 в КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 05451368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкомеко" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Наримська, буд. 106, кв. 2; п/р 2600505024145 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 39126101) - 24 260 (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 478 (чотириста сімдесят вісім) грн. 55 коп. 3% річних, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.09.14р.

Суддя І.Ю. Дубінін