Постанова

від 02.07.2009 по справі 8/95-д

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

8/95-Д

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 02 липня 2009 р.                                                                                    № 8/95-Д  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -  головуючого (доповідача), Грека Б.М., Подоляк О.А., за участю представників сторін: позивача –Тарасюк В.М.- директор,

відповідача –Левіна В.Б., Колосівської Л.Я.-директор,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Вікторія" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2009 року у справі за позовом Приватного підприємства "Вікторія" до ТзОВ "Левків-Агро", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Селянське фермерське господарство "Сонячний пагорб" про визнання договору купівлі-продажу дійсним та за зустрічним позовом ТзОВ "Левків-Агро" до Приватного підприємства "Вікторія" про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

                                                  встановив:

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до відповідача про визнання договору купівлі-продажу зерноскладу від 4 червня 2004 року дійсним.

ТзОВ "Левків-Агро" звернулось до суду з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу зерноскладу та іншого нерухомого майна на загальну суму 34607 грн., укладеного між приватним підприємством "Вікторія" та ТзОВ "Левків-Агро" 4 червня 2004 року.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10 вересня 2008 року (суддя Давидюк В.К.) в задоволенні первісного позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2009 року рішення суду в частині відмови в задоволенні позову ПП "Вікторія" залишено без змін. Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ТзОВ "Левків-Агро" скасоване, прийняте в цій частині нове рішення про задоволення позову. Визнаний недійсним договір купівлі-продажу зерноскладу від 4 червня 2004 року, укладений між приватним підприємством "Вікторія" та ТзОВ "Левків-Агро".

У касаційній скарзі приватне підприємство "Вікторія" просить скасувати вказану постанову суду, посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 4 червня 2004 року між ТзОВ "Левків-Агро" та приватним підприємством "Вікторія" був укладений договір купівлі-продажу, згідно умов якого ТзОВ "Левків-Агро" зобов'язалось передати у власність ПП "Вікторія" основні засоби у встановленій даним договором кількості та якості, а покупець - прийняти їх по акту приймання-передачі та оплатити їх вартість в строки, обумовлені даним договором.

Відповідно до п.3.1 укладеного договору передача основних засобів проводиться на підставі актів приймання-передачі по кожному об'єкту окремо.

Згідно п.3.2 договору за основні засоби покупець 30% вартості основних засобів перераховує попередньою оплатою;

-          решту - до 1 вересня 2004 року.

Вказаний договір був затверджений рішенням загальних зборів засновників TзOB "Левків-Агро" від 20.08.2004 року (протокол загальних зборів №2 від 20.08.2004 року).

На виконання умов укладеного договору позивачем за основним позовом було перераховано попередню оплату в сумі 28000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

12 червня 2004 року сторонами у справі були підписані акти приймання-передачі зерноскладу 1965 року побудови, ремонтної майстерні 1968 року побудови та вагової на зерноскладі, побудованої у 1965 році загальною вартістю 34607 грн.

 Звертаючись з позовом до суду, позивач за основним позовом просив визнати укладений договір купівлі-продажу від 4 червня 2004 року дійсним.

 Відповідно до ст.658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до Указу Президента України №1529/99 від 03.12.1999 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки", зборами уповноважених членів КСП "Левківське" від 28 січня 2000 року було прийнято рішення про реорганізацію КСП "Левківське", правонаступниками якого стали TзOB "Левків - Arpo" та Селянське фермерське господарство "Сонячний пагорб".

Як встановлено попередніми судовими рішеннями, розподільчий баланс, в якому були б визначені об'єкти, які передаються новоутвореним особам, не складався.

Належні докази, які б підтверджували той факт, що за ТзОВ "Левків-Агро" було зареєстроване право власності на об'єкти нерухомості, які є предметом спірного договору від 04.06.2004 року, в матеріалах справи відсутні.

Згідно довідки виконавчого комітету Левківської сільської ради №66 від 23.02.2009 року дозвіл на посвідчення права власності TзOB "Левків-Arpo" на об'єкти нерухомого майна - будинок механізатора, ремонтну майстерню, котельню тракторної бригади та будинок оператора в с.Левків по вул.Байка, 1/А було надано 11.01.2007 року рішенням виконкому Левківської сільської ради, а на інші об'єкти виконавчим комітетом сільської ради дозвіл на посвідчення права власності не надавався.

При вирішенні спору апеляційний господарський суд всебічно дослідив надані сторонами докази і правильно встановив, що на час укладення спірного договору TзOB "Левків-Arpo" не мало право розпоряджатись вказаним у цьому договорі майном.

Відповідно до п.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції законно визнав недійсним договір купівлі-продажу від 4 червня 2004 року та задовольнив зустрічний позов ТзОВ "Левків-Агро", скасувавши рішення місцевого господарського суду від 10 вересня 2008 року в цій частині.

Згідно ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи той факт, що спірний договір судом апеляційної інстанції визнаний недійсним, відсутні підстави і для задоволення позовних вимог ПП "Вікторія" про визнання цього договору дійсним.

Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність наведеним судом нормам матеріального права.

Наведені висновки апеляційного господарського суду відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваної постанови помилкові і не відповідають матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2009 року залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Вікторія" –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                 В. Дерепа

Судді                                                                                          Б.Грек                                                                                           

                                                                                                   О.Подоляк