Рішення

від 28.08.2014 по справі 904/5927/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.08.14р. Справа № 904/5927/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "АННАКАЙЛАС", м.Одеса

до товариства з обмеженою відповідальністю "Промторгсервісплюс", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник Петухова О.М. - довіреність № 34 від 09.07.14р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Медхаус Свіс ГМБХ", м. Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Аннакайлас", м.Одеса (далі по тексту - відповідач-1) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Промторгсервісплюс", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач-2).

Вимоги до відповідача-1 ґрунтуються на підставі договору поставки №0-140313 від 14.03.13р. Позивач просить суд стягнути з відповідача-1 заборгованість у розмірі 6306,29грн.

Вимоги до відповідача-2 ґрунтуються на підставі договору поруки №23/07 від 23.07.14р., яким забезпечено вимоги за договором поставки №0-140313 від 14.03.13р.

Судові витрати по справі у розмірі 1827,00грн. судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача-1.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. №224 від 08.08.14р. ухвалою суду від 11.08.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 28.08.14р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 19.08.14р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 14.08.14р.

Відповідач-1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду з відміткою пошти "за зазначеною адресою не проживає" від руки вказано "неизвестна".

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Відповідно до відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження відповідача-1 як станом на час подачі позову до суду та і станом на час прийняття рішення - 65011, Одеська область, місто Одеса, Приморський район, вулиця Єврейська, будинок 24.

Відповідач-2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 27.08.14р. з відміткою представника відповідача-2 про отримання ухвали суду 14.08.14р.

28.08.14р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі. Наполягав на розгляді справи в даному судовому засіданні.

Відповідач-1 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, з заявами та клопотаннями до суду не звертався. Вимоги суду не виконав у повному обсязі.

Відповідач-2 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, надав відзив на позов в якому позовні вимоги позивача визнав.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На думку суду неявка у судове засідання представників відповідача-1 та відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.08.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.13р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Біонайм Україна" (далі по тексту - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аннакайлас" (далі по тексту - відповідач-1, покупець) укладено договір поставки №0-140313 (далі по тексту - договір поставки).

14.03.13р. товариство з обмеженою відповідальністю "Біонайм Україна" змінило своє найменування на товариство з обмеженою відповідальністю "Медхаус Свіс ГМБХ".

Відповідно до п.1.1 договору поставки, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Предметом договору поставки, як передбачено п.1.2 договору поставки, є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (накладних, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 договору поставки визначено, що постачальник здійснює постачання товару, а покупець приймає та оплачує товар за цим договором окремими партіями.

Ціна за кожне найменування товару за цим договором визначається виходячи з відпускних цін встановлених постачальником на момент отримання заявки покупця та вважається остаточно узгодженою в розмірі вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (накладні та/або акти прийому-передачі), якщо інше не визначено постачальником відповідно до умов цього договору (п.4.1 договору поставки).

Згідно п.4.2 договору поставки розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в національній валюті України (гривнях) в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Порядок оплати отриманого товару визначено пунктом 4.4 договору поставки, а саме покупець сплачує за поставлений йому товар через кожні 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту першої поставки такого товару по мірі його реалізації третім особам (в тому числі кінцевому споживачу).

Пунктом 4.5 договору поставки сторони узгодили, що у разі не реалізації покупцем поставленого постачальником товару протягом 120 (сто двадцять) календарних днів з моменту його постачання покупець зобов'язаний за першою вимогою постачальника повернути йому увесь поставлений та нереалізований товар протягом семи календарних днів з моменту пред'явлення такої вимоги. Повернення товару здійснюється транспортом постачальника. У разі якщо покупець не повернув поставлений товар на вимогу постачальника, покупець тим самим підтверджує, що поставлений йому товар був повністю реалізований, та зобов'язується сплатити постачальнику його вартість.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на те сторонами і діє до 31.12.12р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, в тому числі і щодо нарахування неустойки за цим договором. Сторони домовилися, що у випадку, якщо жодна із сторін за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення дії даного договору, не повідомить другу сторону про припинення його умов (розірвання), договір вважається автоматично пролонгованим на наступний рік на тих же умовах (пункт 6.1 договору поставки).

На виконання умов укладеного між сторонами договору поставки позивач в період з 19.03.13р. по 21.03.14р. поставив відповідачу товар на загальну суму 12600,21грн., що підтверджується видатковими накладними оригінали яких господарським судом було досліджено в судовому засіданні.

Відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки оплатив товар лише частково, а саме у розмірі 1500,00грн., що підтверджується банківськими виписками, які господарським судом було досліджено в судовому засіданні.

Відповідач неналежним чином виконав умови п.4.5 договору поставки, а саме станом на час розгляду справи у суді повернув позивачу товар на загальну суму 4293,92грн.

Станом на час розгляду справи неоплаченим залишається товар на загальну суму 6806,29грн., яка і стала підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

Відповідач-1 не скористався правом на судовий захист.

Відповідач-2 позовні вимоги визнав.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання, оригінали первинних документів наданих суду для дослідження в судовому засіданні та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 6806,29грн. на підставі договору поставки, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ч.2).

Статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1). Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ч.2).

З метою забезпечення виконання в повному обсязі зобов'язань покупця за договором поставки 23.07.14р. між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) укладено договір поруки №23/07 (далі по тексту - договір поруки).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1). Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.2). Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ч.3).

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.2). Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.3).

Відповідно до п.1.1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором частково виконати грошові зобов'язання відповідача-1 за договором поставки №О-140313 від 14.03.13р. на поставку товарів, що укладений між кредитором та боржником (відповідачем-1), по оплаті за поставлений товар, починаючи з дати укладання основного договору.

Пунктом 1.3 договору поруки визначено, що поручитель відповідає за невиконання боржником зобов'язань перед кредитором по основному договору солідарно в межах 500,00грн.

Враховуючи, що на час розгляду справи у суді договір поруки є чинним, відповідальність відповідача-2 солідарна в межах 500,00грн., господарський суд визнав позовні вимоги позивача до відповідача-2 обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до абз.7 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням абз.7 ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача-1 на користь позивача судовий збір у розмірі 1827,00грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 546, 547, 553, 554, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аннакайлас" (65011, м.Одеса, вул.Єврейська, буд.24; ідентифікаційний код 38016958) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Медхауз Свіс ГМБХ" (49027, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна В.І. Леніна, 53; ідентифікаційний код 35341093) 6306,29грн. (шість тисяч триста шість грн. 29 коп.) - основна заборгованість; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Промторгсервісплюс" (49083, м.Дніпропетровськ, пр. Газети "Правда", буд.29; ідентифікаційний код 35446659) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Медхауз Свіс ГМБХ" (49027, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна В.І. Леніна, 53; ідентифікаційний код 35341093) 500,00грн. (п'ятсот грн. 00 коп.) - основна заборгованість, видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

01.09.14р.

Суддя І.В. Петренко