Рішення

від 02.09.2014 по справі 906/828/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" вересня 2014 р. Справа № 906/828/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Смиковського В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Куліш В.Г. - дов. №316 від 08.08.14р., діє до 31.12.2014р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України (м. Житомир)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансарио" (м.Житомир)

про стягнення 42279,00 грн.

Позивач Інститут сільського господарства Полісся НАН України подав позов до відповідача ТОВ "Трансарио" про стягнення 42279,00 грн. , сплачених в якості попередньої оплати за дизпаливо за угодами купівлі-продажу нафтопродуктів №39/07-13 від 05.07.13 р. та №40/08-16 від 05.08.13 р.

В обгрунтування поданого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо поставки дизельного палива.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 530, 610, 612, 626 ЦК України.

Ухвалою від 24.06.14 р. суд порушив провадження у справі та вжив заходів для підготовки до розгляду справи по суті.

До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяву про зміну підстави та предмету позову. відповідачем не подано зустрічного позову, відповідно, в засіданні суду

Відповідач ухвалу суду про порушення провадження у справі від 24.06.14р. , а також про відкладення розгляду справи від 12.08.14р. та 26.98.14року не отримав. Останні повернулися до суду з відміткою органу зв'язку про причини невручення "за закінченням терміну зберігання".

У відповідності до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Пунктом 3.9.2 Постанови №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Позивач в засіданнях суду 12.08.14р., 26.08.14р. та 02.09.14р. позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, надавав суду витребувані докази, про що зафіксовано в протоколах судового засідання.

Оскільки у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, відповідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами; за відсутністю підстав для відкладення розгляду справи в засіданні суду 02.09.14р. представнику позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду про задоволення позову.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2013р. та 05.08.13р. між позивачем Інститутом сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук (м. Житомир) (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансарио" (м. Житомир) (продавець) уклали Угоди №39/07-13 та №40/08-16 купівлі-продажу нафтопродуктів (надалі за текстом Угода -1 та Угода -2 ).

В пункті 2 розділу 1 Угоди -1 та Угоди -2 передбачено, що загальний обсяг та асортимент товару, що поставляється за Угодами, визначається за кількістю та асортиментом товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов Договору на протязі його дії.

Продавець (відповідач) зобов'язався продати покупцю (позивачу), а покупець зобов'язався купити у продавця товар по цінам і кількості згідно накладних (п. 2 розділу 1 Угоди -1 та Угоди - 2).

Загальна сума продажу за Угодою -1 становить 42279, 00 грн., за Угодою -2 - 44 467,56 грн., відповідно.

Права та обов'язки сторін визначено у розділі 2 Угоди-1 та Угоди -2.

Зокрема, продавець зобов'язується передати покупцю у власність товар, передбачений п.1.2 на протязі 3 днів після подачі заявки, а покупець - його прийняти та оплатити.

У розділі 3 вищезазначених угод сторони обумовили порядок розрахунків, зокрема, покупець проводить оплату товару шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок продавця; оплата проводиться на підставі виставленого рахунку та накладної.

Відповідальність сторони передбачили у розділі 4 Угоди - 1 та Угоди -2.

Строк дії Угоди-1 та Угоди-2 , відповідно до п. 3 розділу 5, до 31 грудня 2013р.

Позивач за дизельне паливо здійснив попередню оплату за двома угодами, що підтверджується наступними доказами:

- платіжним дорученням №366 від 08.07.13р. на суму 30 000, 00 грн. (а.с. 11);

- платіжним дорученням №367 від 08.07.13р. на суму 12 279, 00 грн. (а.с. 12);

- платіжним дорученням №419 від 05.08.13р. на суму 44 467, 56 грн. (а.с. 13).

Судом встановлено, що у платіжних дорученнях №366 від 08.07.2013р. на суму 30 000, 00 грн. та №367 від 08.07.2013р. на суму 12 279, 00 грн. в реквізиті "призначення платежу" позивачем помилково вказано "оплата за отримане дизпаливо, накладна №77 від 05.07.2013р. та Договір №39/07-13 від 05.07.13р."

Первинні документи відповідача на отримання дизпалива на загальну суму 42 279,00 грн. у позивача відсутні.

Журнал обліку виданих довіреностей за 2013 рік доводить, що позивачем було видано довіреність серії ААД № 031065 від 05.07.13р. зі строком дії до 25.08.13року представнику ОСОБА_3 для отримання дизпалива у ТОВ "Трансарио" за накладною № 99 від 17.08.2013року.

Факт отримання дизпалива в кількості 4974, 0 л. на загальну суму 44 467, 56 грн., оплаченого платіжним дорученням №419 від 05.08.13р. за накладною № 99 від 17.08.2013року позивач визнає.

Інших довіреностей на отримання дизпалива у відповідача за період липня - грудня 2013року у Журналі обліку виданих довіреностей за 2013 рік не зареєстровано.

У зв'язку з не поставкою відповідачем дизпалива на суму 42 279,00 грн. , позивач звернувся з цим позовом до суду про повернення сплачених коштів як суми попередньої оплати.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи в сукупності, господарський суд прийшов до висновку позов задовольнити, з огляду на наступне.

За своєю правовою природою укладені між сторонами Угода -1 та Угода -2 - є договорами купівлі-продажу, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 ГК України та главою 54 розділом 1 ЦК України (ч.6 ст. 265 ГК України).

Зобов'язання, як це передбачено у статтях 11 та 509 ЦК України, що виникли з договору, інших юридичних фактів мають виконуватися належним чином відповідно до його умов, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У розділі 2 Угоди -1 відповідач як продавець зобов'язався передати позивачу як покупцю у власність товар, передбачений п.1.2 на протязі 3 днів після подачі заявки.

Умови Угоди-1 не містять домовленості сторін про форму заявки та спосіб її передачі відповідачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 206 ЦК України передбачено, що правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону. У частині 2 ст. 205 цього Кодексу передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Оскільки для заявки покупця законом не встановлена обов'язкова письмова форма, то остання могла бути вчинена позивачем усно, а доказом їх вчинення слід вважати здійснення 08.07.13р. попередньої оплати в сумі 42 279,00 грн. Оскільки відповідачем кошти прийнятті , слід вважати, що він прийняв заявку позивача до виконання і зміст останньої йому відомий.

Судом приймається до уваги, що з Угоди-1 сторонам спору було відомо про зміст та обсяг їх взаємних зобов'язань, виконання яких не залежало від факультативних (додаткових) умов договору щодо оформлення заявки та рахунку-фактури.

У ч. 1 статті 693 ЦК України передбачено договірне встановлення обов'язку покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата).

У зв'язку з цим, судом враховується, що позивач 08 липня 2013року сплатив на розрахунковий рахунок відповідача кошти в загальні сумі 42 279,00 грн., вказавши у призначені платежу підстави оплати - дизпаливо за Угодою-1.

Стосовно кількості дизпалива, яке відповідач мав поставити на сплачені кошти, то в цьому питанні сторони мали б керуватися умовою розділу 1 Угоди-1 про те, що ціна та кількість проданого товару визначається у накладній.

З врахуванням викладеного, відповідач мав поставити дизпаливо протягом 09-11 липня 2013року.

Згідно ст. 193 Господарського Кодексу України зобов'язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст.629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 664 Цивільного кодексу України визначає момент виконання обов'язку продавця передати товар покупцю. У ч. 1 цієї статті такий момент пов'язаний з моментом надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцем його знаходження.

При цьому абз. 3 ч.1 цієї статті конкретизує , що товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

У ч.1 статті 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

- за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.

Оскільки сторони не домовились про місце поставки дизпалива, діє вище викладена правова норма.

Однак , як встановлено судом, відповідач зобов'язання з поставки дизпалива , оплаченого позивачем 08 липня 2013 року на суму 42 279,00 грн. на протязі строку поставки не виконав, про готовність його передачі позивачу не повідомив.

У частині 3 ст. 612 ЦК України обумовлено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати ( тобто відмовитися від прийняття виконання).

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця , а не продавця. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця , останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову ( постанова ВСУ від 28.11.11р. у справі № 43/308-10).

Оскільки позивач звернувся з цим позовом до суду, зобов'язання відповідача з поставки товару припинилося, та виникло зобов'язання з повернення попередньої оплати в сумі 42 279,00 грн.

З врахуванням встановлених судом обставин та вимог ст. 33 ГПК України позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі ч.5 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансарио" (10029, м. Житомир, вул. Чапаєва, 7, ідентифікаційний код 38428873) на користь Інституту сільського господарства Полісся Національної академії аграрних наук України (10007, м. Житомир, Корольовський р-н, шоссе Київське, будинок 131, ідентифікаційний код 05453752):

- 42 279, 00 грн. основного боргу;

- 1827, 00 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.09.14р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (простою))

3- відповідачу (рек. з повід.)