Рішення

від 19.08.2014 по справі 910/14306/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14306/14 19.08.14

За позовомПриватного підприємства "Аванті" до Публічного акціонерного товариства "Тракт" простягнення 88 720,00 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Заценко З.В. - представник від відповідача Тур В.А. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства "Аванті" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Тракт" основного боргу у розмірі 40000,00 грн, пені у розмірі 7200,00 грн, інфляційних втрат у розмірі 41520,41 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/14306/14 та призначено розгляд справи на 06.08.2014.

В судовому засіданні 06.08.2014 оголошувалась перерва до 19.08.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором № ДГ-05/09-1 поставки нафтопродуктів від 05.09.2011 щодо здійснення повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї пеню та інфляційні втрати.

Відповідач наявність основної заборгованості перед позивачем у розмірі 40000,00грн. визнав, про що зазначив у письмовому відзиві на позов.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

05.09.2011 між Приватним підприємством "Аванті" (постачальник, позивач) та Відкритим акціонерного товариства "Тракт", яке змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Тракт", (покупець, відповідач) підписано договір № ДГ-05/09-1 поставки нафтопродуктів (далі - Договір № ДГ-05/09-1).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві нафтопродукти (далі - продукція, товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.

Номенклатура, обсяг, ціна, умови та строки постачання, умови та строки оплати продукції визначаються в Специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього Договору (п. 1.2 Договору).

Пунктом 9.1 Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна за одиницю виміру продукції, загальна вартість, строки та порядок оплати кожної партії продукції, що поставляється за цим Договором, погоджується сторонами в окремих Специфікаціях до цього Договору.

Специфікацією № 1 до Договору сторони визначили найменування, кількість та ціну товару, що поставляється згідно Договору. Так, специфікацією № 1 визначено, що за договором поставляється бітум нафтовий у кількості 26,240 т на загальну суму 199843,84 грн, термін постачання: з 27.09.2011 по 29.09.2011, умови оплати: протягом 3-х календарних днів з моменту постачання кожної партії.

На виконання умов Договору позивач 27.09.2011 поставив відповідачу бітум нафтовий у кількості 26,240 т на загальну суму 199843,84 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000161 від 27.09.2011 та товарно-транспортною накладною БЗС № 000850 від 27.09.2011.

Отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній, підтверджується підписом його представника на зазначеній накладній, та довіреністю №276 від 05.09.2011, виданою відповідачем на отримання товару від позивача, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар у кількості 26,240 т на загальну суму 199843,84 грн, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі специфікацією №1 до Договору та видатковою накладною, в якій міститься підпис представника відповідача про отримання товару, довіреністю відповідача на отримання товару.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач зобов'язання щодо повної та своєчасної (протягом 3-х календарних днів з моменту постачання) оплати отриманого товару виконав не в повному, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 40000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, суму основного боргу визнав у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 40000,00 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 7200,00 грн та інфляційні втрати у розмірі 41520,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у разі порушення покупцем строків оплати поставленої продукції та витрат, пов'язаних з постачанням продукції, сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як зазначено у п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане ; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін . Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з умовами Договору відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого товару протягом 3-х календарних днів з моменту постачання, тобто оскільки поставка товару була здійснена 27.09.2011, прострочення відповідача настало з 01.10.2011, і пеня повинна була нараховуватись на суму заборгованості, що виникала, за шість місяців з моменту прострочення, починаючи з 01.10.2011 по 01.04.2012.

З розрахунку пені доданого до позовної заяви, вбачається, що позивачем нараховується пеня з 07.08.2013 по 07.08.2014 за 180 днів з посиланням на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Тобто позивачем здійснено нарахування пені за шість місяців, які передували зверненню з позовом до суду, що суперечить нормам чинного законодавства, зокрема ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2009 у справі № 5/634-08.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 7200,00 грн, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати отриманого товару встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими.

Перевіривши, здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд визнає його невірним у зв'язку з наявністю арифметичних помилок, оскільки з розрахунку вбачається, що позивачем до розміру інфляційних втрат повторно включено суму основної заборгованості.

За здійсненим судом перерахунком інфляційних втрат за визначений позивачем період (травень 2014 року) розмір інфляційних втрат становить 1 520,00 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Тракт" (03057, м. Київ, провулок Польовий, 6, ідентифікаційний код 03450318) на користь Приватного підприємства "Аванті" (39617, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Красіна, 89А, к. 208 ідентифікаційний код 30259015) основний борг у розмірі 40000 (сорок тисяч) грн 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 520 (одна тисяча п'ятсот двадцять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 855 (вісімсот п'ятдесят п'ять) грн 04 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 26.08.2014

Суддя Ю.М. Смирнова