Рішення

від 29.08.2014 по справі 911/3062/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2014 р. Справа № 911/3062/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль»

до першого відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

та другого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Олакс»

про стягнення 19 250грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Сивець Я.В. (дов. № 23/01/12-01 від 23.01.2014р.);

від першого відповідача не з'явилися;

від другого відповідача не з'явилися.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль» (далі - позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі - перший позивач) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Олакс» (далі - другий відповідач) про стягнення з першого відповідача 500грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № ДН-1702-004 від 17.02.2014р., № ДН-2304-001 від 23.04.2014р., № ДН-0206-002 від 02.06.2014р. згідно договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р., товар, стягнення з другого відповідача 20 000грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № ДН-1702-004 від 17.02.2014р., № ДН-2304-001 від 23.04.2014р., № ДН-0206-002 від 02.06.2014р. згідно договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р., товар та 5 000грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами своїх зобов'язань за договором поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р. та договором поруки № 06/06/14-О1Ю від 06.06.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.07.2014р. порушено провадження у справі № 911/3062/14, розгляд справи призначено на 08.08.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.08.2014р. розгляд справи відкладено на 29.08.2014р.

29.08.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від першого відповідача надійшло клопотання (вх. № 17762/14 від 29.08.2014р.), згідно якого останній визнав позовну вимогу про стягнення з нього 500грн. та просив суд розглянути справу без його участі, яке задоволено судом в частині розгляду справи без участі першого відповідача.

29.08.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача разом із клопотанням про долучення документів до матеріалів справи (вх. № 17768/14 від 29.08.2014р.) надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої останній в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з першого відповідача 500грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № ДН-1702-004 від 17.02.2014р., № ДН-2304-001 від 23.04.2014р., № ДН-0206-002 від 02.06.2014р. згідно договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р., товар, стягнути з другого відповідача 15 000грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № ДН-1702-004 від 17.02.2014р., № ДН-2304-001 від 23.04.2014р., № ДН-0206-002 від 02.06.2014р. згідно договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р., товар та 3 750грн. штрафу, оскільки після порушення провадження у справі (23.07.2014р.) другий відповідач сплатив 5 000грн., в підтвердження чого надав суду довідку ПАТ «ВТБ Банк» № 2496/100-2 від 27.08.2014р. Вказана заява прийнята судом.

Абзацами четвертим та п'ятим пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК може бути покладений на відповідача.

У судовому засіданні 29.08.2014р. представник позивача підтримав позов повністю.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачами не заявлено.

Другий відповідач у судове засідання 29.08.2014р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка другого відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника другого відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олакс» (Покупець) укладено договір поставки № 10/01/14-9ДН, згідно якого постачальник зобов'язався поставити та передати покупцю текстильну продукцію (надалі - товар), а покупець - прийняти товар і оплатити його вартість на умовах, визначених у договорі.

Згідно п.п. 3.2., 3.3. договору розрахунки за договором здійснюються на умовах відстрочення платежу, який складає 30 календарних днів з дати підписання відповідної накладної та/або виставлення рахунку-фактури. Датою здійснення платежу вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Договір набирає сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року (п. 10.1. договору).

На виконання п. 1.1. договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р. позивач поставив, а другий відповідач прийняв товар на загальну суму 56 622,62грн., що підтверджується видатковими накладними № ДН-1702-004 від 17.02.2014р. на суму 18 171,93грн., № ДН-2304-001 від 23.04.2014р. на суму 13 279,93грн., № ДН-0206-002 від 02.06.2014р. на суму 25 170,76грн. (а.с. 13-15), підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору.

06.06.2014р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС" (Кредитор) укладено договір поруки № 06/06/14-О1Ю, згідно якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за своєчасне виконання всіх зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Олакс» (Боржник) за договором поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р.

Згідно п. 2.1. договору поруки № 06/06/14-О1Ю від 06.06.2014р. під основним договором в договорі розуміють договір поставки № 10/01/14-9ДН від 10.04.2014р.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору поруки № 06/06/14-О1Ю від 06.06.2014р. у випадку повного повернення боржником заборгованості кредитору за основним договором, останній зобов'язується сплатити поручителю винагороду в розмірі 1 000грн. протягом трьох днів. Поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником зобов'язань за основним договором відповідно до ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України в визначеній сторонами сумі 500грн.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.4. договору поруки № 06/06/14-О1Ю від 06.06.2014р. у разі порушення боржником зобов'язання поручитель зобов'язується відповідати за збитки понесені кредитором та шкоду, нанесену його діяльності, але тільки у розмірі передбаченому п. 3.1. договору. Поручитель, який виконав свої зобов'язання перед кредитором, набуває всіх прав кредитора за зобов'язанням.

Пунктом 8.1. договору поруки № 06/06/14-О1Ю від 06.06.2014р. передбачено, що договір є безстроковим.

07.07.2014р. позивач звернувся до першого відповідача з вимогою № 07/07/14-01 від 07.07.2014р. (а.с. 25), згідно якої позивач просив першого відповідача виконати зобов'язання відповідно до договору поруки № 06/06/14-О1Ю від 06.06.2014р., а саме сплатити 500грн., яка 07.07.2014р. отримана першим відповідачем, що підтверджується підписом останнього на вказаній вимозі. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Другий відповідач за отриманий на підставі видаткових накладних № ДН-1702-004 від 17.02.2014р., № ДН-2304-001 від 23.04.2014р., № ДН-0206-002 від 02.06.2014р. згідно договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р., товар розрахувався частково, сплативши позивачу 36 622,62грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 16-20), решту боргу не сплатив, внаслідок чого борг другого відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № ДН-1702-004 від 17.02.2014р., № ДН-2304-001 від 23.04.2014р., № ДН-0206-002 від 02.06.2014р. згідно договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р., товар на момент порушення провадження у справі (23.07.2014р.) склав 19 500грн., а борг першого відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № ДН-1702-004 від 17.02.2014р., № ДН-2304-001 від 23.04.2014р., № ДН-0206-002 від 02.06.2014р. згідно договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р., товар на момент порушення провадження у справі (23.07.2014р.) склав 500грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 16-20).

Крім того, судом встановлено, що після порушення провадження у справі (23.07.2014р.), другий відповідач за отриманий на підставі спірних видаткових накладних товар сплатив позивачу 5 000грн., що підтверджується довідкою ПАТ «ВТБ Банк» № 2496/100-2 від 27.08.2014р. (а.с. 75), внаслідок чого борг другого відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № ДН-1702-004 від 17.02.2014р., № ДН-2304-001 від 23.04.2014р., № ДН-0206-002 від 02.06.2014р. згідно договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р., товар на момент прийняття судового рішення склав 14 500грн., а борг першого відповідача перед позивачем за поставлений на підставі видаткових накладних № ДН-1702-004 від 17.02.2014р., № ДН-2304-001 від 23.04.2014р., № ДН-0206-002 від 02.06.2014р. згідно договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р., товар на момент прийняття судового рішення склав 500грн. та визнається першим відповідачем, що підтверджується клопотанням першого відповідача (а.с. 69).

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 71), є вимоги про стягнення з першого відповідача 500грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № ДН-1702-004 від 17.02.2014р., № ДН-2304-001 від 23.04.2014р., № ДН-0206-002 від 02.06.2014р. згідно договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р., товар, стягнення з другого відповідача 15 000грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № ДН-1702-004 від 17.02.2014р., № ДН-2304-001 від 23.04.2014р., № ДН-0206-002 від 02.06.2014р. згідно договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р., товар та 3 750грн. штрафу.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд встановив, що станом на момент судового розгляду справи відповідачами позивачу борг у сумі 15 000грн. не сплачено, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 16-20) та довідкою ПАТ «ВТБ Банк» № 2496/100-2 від 27.08.2014р. (а.с. 75).

Враховуючи те, що борг відповідачів перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 15 000грн., розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з першого відповідача 500грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № ДН-1702-004 від 17.02.2014р., № ДН-2304-001 від 23.04.2014р., № ДН-0206-002 від 02.06.2014р. згідно договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р., товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню, а вимога про стягнення з другого відповідача 15 000грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № ДН-1702-004 від 17.02.2014р., № ДН-2304-001 від 23.04.2014р., № ДН-0206-002 від 02.06.2014р. згідно договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р., товар підлягає частковому задоволенню у розмірі 14 500грн., оскільки 500грн. боргу підлягає стягненню на підставі ч. 2 ст. 554 ЦК України з першого відповідача, як поручителя.

Крім того, позивач просить суд стягнути з другого відповідача 3 750грн. штрафу на підставі п. 6.3. договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р.

Згідно п. 6.3. договору у випадку порушення покупцем п.п. 3.2. та/або п. 8.1. договору, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25 % від загальної суми заборгованості, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

Суд встановив, що зазначені в п. 6.3. договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р. 25 % від простроченої суми за своєю правовою природою є штрафами.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки.

Враховуючи те, що другий відповідач порушив строки здійснення розрахунків, встановлені пунктом 3.2. договору, штраф у розмірі 25 % від суми простроченого платежу (погоджений сторонами п. 6.3. договору) у розмірі 3 750грн. (25 % від 15 000грн. (вартість неоплаченого понад 30 днів у товару)), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з другого відповідача 3 750грн. штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2012р. у справі № 5019/1287/12.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з першого відповідача 500грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № ДН-1702-004 від 17.02.2014р., № ДН-2304-001 від 23.04.2014р., № ДН-0206-002 від 02.06.2014р. згідно договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р., товар, стягнення з другого відповідача 14 500грн. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № ДН-1702-004 від 17.02.2014р., № ДН-2304-001 від 23.04.2014р., № ДН-0206-002 від 02.06.2014р. згідно договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р., товар та 3 750грн. штрафу є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (07400, АДРЕСА_1; реєстраційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8; ідентифікаційний код 37826977) 500 (п'ятсот гривень) 00 коп. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № ДН-1702-004 від 17.02.2014р., № ДН-2304-001 від 23.04.2014р., № ДН-0206-002 від 02.06.2014р. згідно договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р., товар та 279 (двісті сімдесят дев'ять гривень) 15 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олакс» (83059, Донецька обл., м. Донецьк, вул. Горностаївська, буд. 17В; ідентифікаційний код 31928750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс-Текстиль» (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 8; ідентифікаційний код 37826977) 14 500 (чотирнадцять тисяч п'ятсот гривень) 00 коп. боргу за поставлений, на підставі видаткових накладних № ДН-1702-004 від 17.02.2014р., № ДН-2304-001 від 23.04.2014р., № ДН-0206-002 від 02.06.2014р. згідно договору поставки № 10/01/14-9ДН від 10.01.2014р., товар, 3 750 (три тисячі сімсот п'ятдесят гривень) 00 коп. штрафу та 1 512 (одну тисячу п'ятсот дванадцять гривень) 03 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позову - відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 02.09.2014р.

Суддя П.В. Горбасенко