Рішення

від 28.08.2014 по справі 925/1256/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 року Справа № 925/1256/14

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Калмазан А.В. - представник за довіреністю,

від відповідача - представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Перон СТ",

м. Черкаси

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,

м. Черкаси

про стягнення 74 091 грн. 77 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Перон СТ" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору на відпуск нафтопродуктів споживачам за №94 від 03 січня 2009 року в розмірі 89 678 грн. 90 коп., в тому числі: 81 666 грн. 14 коп. основний борг, 821 грн. 50 коп. пеня та 7 191 грн. 26 коп. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 22 липня 2014 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 05 серпня 2014 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення

В судовому засіданні, яке відбулося 05 серпня 2014 року, на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 28 серпня 2014 року на 10 год. 20 хв.

До початку судового засідання 28 серпня 2014 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в якій останній просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 74 091 грн. 77 коп., в тому числі: 68 666 грн. 14 коп. основного боргу, 2 192 грн. 83 коп. пені та 3 232 грн. 80 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вказана заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а тому судом розглядається позов товариства з обмеженою відповідальністю "Перон СТ" з урахуванням зменшених позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав суду заяву в якій вказав, що 27 серпня 2014 року та 28 серпня 2014 року додатково сплатив позивачу 13 000 грн. 00 коп. коштів, та просив суд не стягувати інфляційні втрати, у зв'язку з періодичним погашенням боргу.

Оскільки відповідач про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні, яке відбулося 28 серпня 2014 року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1256/14.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 03 січня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Перон СТ" (постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (споживац) було укладено договір відпуску нафтопродуктів за №94

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору, постачальник бере на себе зобов'язання здійснювати заправку нафтопродуктами автотранспорту споживача, згідно з відомостями на автозаправній станції за адресою: вул.. Рябоконя, 148, м. Черкаси.

Згідно п. 2.1. договору споживач зобов'язався проводити оплату за нафтопродукти, які відпускатимуться постачальником, згідно з договором, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п. 2.3 договору, споживач зобов'язується проводити звірку розрахунків за одержані в поточному місяці нафтопродукти не пізніше 5-го числа наступного місяця.

Згідно до п. 2.4. договору, у разі виявлення заборгованості за розрахунками споживач не пізніше п'яти днів після проведення звірки перераховує суму заборгованості на розрахунковий рахунок постачальника.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав та забезпечив споживача нафтопродуктами, тобто поставив нафтопродукти, а споживач прийняв їх, що підтверджується копіями накладних на відпуск:

- ТМЦ № ПР-0492 від 28 лютого 2014 року на суму 33 392 грн. 05 коп.;

- ТМЦ № ПР-0238 від 31 січня 2014 року на суму 43 979 грн. 68 коп.;

- ТМЦ № ПР-4085 від 31 грудня 2014 року на суму 53 833 грн. 84 коп.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом та печаткою відповідача у видаткових накладних.

Однак відповідач свій обов'язок по оплаті товару виконав частково.

Станом на 12 серпня 2014 року заборгованість фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 перед товариства з обмеженою відповідальністю "Перон СТ" за отримані нафтопродукти становила 68 666 грн. 14 коп., що підтверджується актом звірки за період з 01 лютого 2014 року по 12 серпня 2014 року.

Таким чином позивач просив стягнути з відповідача 68 666 грн. 14 коп. заборгованості за поставлені нафтопродукти за договором № 94 від 03 січня 2009 року.

Частиною першою ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Також ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу від 26 червня 2014 року про сплату заборгованості за поставлений товар, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку УДППЗ "Укрпошта" від 26 червня 2014 року ( а.с. 15 - 16).

Відповідач не повідомив позивача про результати розгляду вимоги, лише частково сплатив заборгованість.

Враховуючи умови договору, суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача до суду строк оплати поставлених нафтопродуктів настав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договорів поставки, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі, а також не було спростовано доводи та обґрунтування позивача.

Водночас, після порушення провадження у справі відповідач частково сплатив борг в розмірі 3 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 27 серпня 2014 року, та не заперечується позивачем.

Відповідно до п. 1-1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене провадження у справі в частині стягнення 3 000 грн. 00 коп. основного боргу слід припинити.

Що стосується, сплати відповідачем 10 000 грн. 00 коп. 28 серпня 2014 року, то станом на момент прийняття рішення належних доказів зарахування вказаних коштів на рахунок позивача немає.

Позивач заперечує отримання вказаних коштів.

Отже, станом на 28 серпня 2014 року борг відповідача складає 65 666 грн. 14 коп. і дана сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктом 3.1. договору у випадку несвоєчасної оплати, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення.

Позивачем на підставі п. 3.1. договору заявлено вимогу про стягнення з відповідача 2 192 грн. 83 коп. пені за період з 05 квітня 2014 року по 27 серпня 2014 року, а з урахуванням положень ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача за вказаний період 3 232 грн. 80 коп. інфляційних втрат (розрахунок знаходиться в матеріалах справи).

При цьому позивач пеню нарахував у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Позивач невірно визначив періоди прострочення зобов'язання, водночас перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та пені, судом встановлено, що нарахування здійснено в меншому розмірі, однак позивач самостійно заявив до стягнення вказані суми, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 вищевказаного Закону у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Частиною другою ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Оскільки сума сплаченого позивачем судового збору становить 1 827 грн. 00 коп. (мінімальний розмір встановлений Законом України "Про судовий збір"), то наслідки передбачені п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону не застосовуються.

Крім того враховуючи, що частину боргу відповідач сплатив після порушення провадження у справі, то судовий збір в цій частині також покладається на відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82 - 85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Перон СТ", вул. Рябоконя, 148, м. Черкаси, ідентифікаційний код 30629648 - 65 666 грн. 14 коп. - основного боргу, 2 192 грн. 83 коп. пені, 3 232 грн. 80 коп. інфляційних втрат та 1 827 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 3 000 грн. 00 коп. основного боргу - припинити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 02 вересня 2014 року.

Суддя А.В.Васянович