Рішення

від 28.08.2014 по справі 911/2439/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2014 р. Справа № 911/2439/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Компанії Intervet International B.V., The Netherlands, (Нідерланди) до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветінкорм», АР Крим, м. Сімферополь 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптісвіт», Запорізька обл., м. Запоріжжя про стягнення 1 650 905,77 євро за участю представників:

позивача:Бойко Г.О., довіреність № б/н від 23.10.2012 року; відповідача 1:не з'явилися; відповідача 2:не з'явилися; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2014 року Компанія Intervet International B.V. звернулася до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветінкорм» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптісвіт» про солідарне стягнення 1 286 906,92 євро основного боргу, 363 998,85 євро відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання, а загалом 1 650 905,77 євро, що становить 17 829 782,32 грн. за офіційним курсом НБУ на дату подання позову до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання замовлень укладених між сторонами на купівлю-продаж ветеринарних препаратів позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання та здійснив поставку продукції у повному обсязі, натомість відповідачі всупереч взятим на себе зобов'язанням не здійснили оплату вартості отриманих ветеринарних препаратів в повному обсязі.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

У зв'язку з викладеним, розгляд даної справи здійснюється господарським судом Київської області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.06.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.07.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2014 року розгляд справи було відкладено на 24.07.2014 року.

В судовому засіданні 24.07.2014 року представником позивача заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.2014 року суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 28.08.2014 року.

Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання 28.08.2014 року не з'явилися, про час і місце судового засідання були повідомленні належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвали господарського суду Київської області від 23 червня 2014 року, 10 липня 2014 року та 24 липня 2014 року було надіслано на юридичну адресу відповідача 1, а саме: 95000, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, Центральний район, вул. Кримської правди, 61, згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується експрес-накладною № 59000063567364 від 24.06.2014 року, експрес-накладною № 59000066533730 від 17.07.2014 року, експрес-накладною № 59000068734107 від 05.08.2014 року, відправником яких, є позивач, а також відправлено на юридичну адресу відповідача 2, а саме: 69063, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Жовтневий район, вул. Горького, 27/29, оф. 61. згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року за №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представників відповідача 1 та відповідача 2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідача 1 та відповідача 2, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з липня 2010 року по серпень 2011 року Компанія Intervet International B.V. здійснювала поставки ветеринарних препаратів Товариству з обмеженою відповідальністю «Оптісвіт» на підставі замовлень Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветінкорм» про поставку відповідної кількості продукції на загальну суму 1 528 744,22 євро.

На підтвердження факту здійснення поставок відповідачу 2, позивачем до матеріалів справи додано наступні документи:

- рахунок-фактура № 210056553 від 03.05.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 362 677,06 євро, що частково оплачена у сумі 241 837,30 євро, та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210056836 від 10.05.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 27 737,80 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210057105 від 17.05.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 102 801,60 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210057479 від 25.05.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 64 251,00 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210057480 від 25.05.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 95 305,00 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210057711 від 28.05.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 16 673,40 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210057710 від 28.05.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 27 413,70 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210058066 від 04.06.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 27 660,00 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210058296 від 10.06.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 1 285,00 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210058076 від 07.06.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 41 498,85 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210058405 від 11.06.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 128 505,60 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210058405 від 11.06.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 69 390,90 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210058504 від 14.06.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 11 104,00 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210058577 від 14.06.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 5 714,00 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210058964 від 24.06.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 102 505,60 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210059248 від 19.06.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 59 602,76 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210059244 від 29.06.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 28 350,00 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210059247 від 29.06.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 15 040,00 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210059460 від 02.07.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 50 236,25 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210059686 від 08.07.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 36 618,37 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210060709 від 28.07.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 49 724,40 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210060710 від 29.07.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 6 930,00 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210061179 від 05.08.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 55 300,00 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210061556 від 16.08.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 11 500,00 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210061878 від 24.08.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 1 756,40 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210061877 від 24.08.2010 року на ім'я відповідача 1 на суму 49 724,40 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

- рахунок-фактура № 210077847 від 29.08.2011 року на ім'я відповідача 1 на суму 51 402,50 євро та вантажо-супроводжувальний документ на ім'я відповідача 2;

В судових засіданнях встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідачами було перераховано позивачу в рахунок оплати товару суму в розмірі 241 837,30 євро, тоді як отримано від позивача товару на суму 1 528 744,22 євро, тому заборгованість перед позивачем становить 1 286 906,92 євро.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 123 ГПК України,іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про міжнародне приватне право», іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав. У разі відсутності законодавства, що регулює спірні відносини за участю іноземного суб'єкта підприємницької діяльності, господарський суд може застосовувати міжнародні торгові звичаї.

Пунктом 3 роз'яснення президії вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» № 04-5/608 від 31.05.2002 року встановлено, що господарські суди повинні керуватися вимогами статті 4 ГПК щодо вибору законодавства, яке має застосовуватися у вирішенні господарських спорів за участю іноземного підприємства, організації.

Зокрема, частиною четвертою статті 4 ГПК передбачено можливість застосування господарськими судами норм права інших держав у випадках, передбачених законом або міжнародним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Згідно ч. 1, 2 ст. 5 ЗУ «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 32 ЗУ «Про міжнародне приватне право» встановлено, що у разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином.

Відповідно до ст. 44 ЗУ «Про міжнародне приватне право», у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є: продавець - за договором купівлі-продажу.

Враховуючи вищевикладене, на час слухання справи господарський суд Київської області керувався вимогами Господарського процесуального кодексу України, Законом України «Про міжнародне приватне право» щодо вибору законодавства, яке має застосовуватися у вирішенні спору за участю іноземного елемента.

З огляду на вищевикладене та те, що позивач - Компанія Intervet International B.V. є приватною компанією з обмеженою відповідальністю (нідерландською мовою besloten vennootschap), що створена відповідно до законодавства Нідерландів, з місцем знаходження за адресою: 5831 AN Boxmeer, Wim de Korverstraat 35, зареєстрована у торговому реєстрі Торгової палати Нідерландів за номером 16028015, а також відсутністю між сторонами договору про вибір права конкретної держави при вирішенні спорів, судом при вирішенні даного спору застосовується матеріальне право Нідерландів.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про міжнародне приватне право» при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.

Згідно ч. 3 ст. 8 ЗУ «Про міжнародне приватне право» особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

В матеріалах справи наявний висновок з питань законодавства Нідерландів стосовно справи Компанії Intervet International B.V. проти Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптісвіт», ідентифікаційний код 36802819 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветінкорм», ідентифікаційний код 37599547, а також витяг з Цивільного Кодексу Нідерландів, переклад яких з нідерландської мови на українську виконаний перекладачем ОСОБА_2 та засвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 18 Конвенції Організації Об'єднаних Націй від 11.04.1980 року «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів», яка набула чинності для України з 01.02.1991 року, встановлено, що договір купівлі-продажу товарів може бути укладений на законних підставах навіть без його укладення у письмовій формі.

Частина 1 ст. 18 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» визначає, що акцепт оферти може бути у формі заяви або будь-якої іншої поведінки, яка свідчить про згоду з офертою

Відповідно до ст. 217 Цивільного Кодексу Нідерландів, договір укладається шляхом оферти та її акцепту.

Згідно ст. 52 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» покупець (тобто Боржники) має два основних зобов'язання: сплата купівельної ціни та прийняття поставки товарів. Ці два основні зобов'язання додатково деталізуються у статтях 54-59 Конвенції стосовно сплати купівельної ціни та у статті 60 конвенції стосовно прийняття поставки товарів.

Що стосується сплати купівельної ціни, статтею 58 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» визначає, що покупець повинен сплатити купівельну ціну, коли набуває контроль над проданими товарами, за винятком, якщо зобов'язаний сплатити в інший конкретний строк. У цьому конкретному питанні сторони за роки, протягом яких вони ведуть свою господарську діяльність, погодили, що продавець надає покупцеві 85-денний строк для оплати, як зазначено у рахунках-фактурах, направлених продавцем покупцеві.

Відповідно до ст. 26 Цивільного Кодексу Нідерландів, покупець зобов'язаний сплатити ціну. Сплата здійснюється у момент доставки та на місці доставки. У випадку продажу споживчих товарів від покупця не можна вимагати здійснення попередньої оплати в розмірі більше половини суми купівельної ціни.

Суд дійшов висновку, що позивачем належними засобами доказування доведено факт існування порушення його права, а тому позовні вимоги про стягнення 1 286 906,92 євро боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 78 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів», продавець має право на відсотки, якщо покупець затримує сплату купівельної ціни, без обмеження будь-якої вимоги про відшкодування збитків відповідно до статті 74 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів»

Стаття 74 Конвенції Організації Об'єднаних Націй «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» передбачає право на відшкодування збитків у випадку порушення договору, які включають втрачену вигоду. Спосіб, у який визначаються такі збитки, не деталізується, за винятком обмеження, що збитки повинні бути передбачувані на час укладення договору.

Відповідно до ст. 119 Цивільного Кодексу Нідерландів, збитки, які належать до відшкодування внаслідок прострочення сплати суми грошових коштів, включають встановлені законом проценти на таку суму за період, протягом якого зобов'язана особа не виконувала платіжні зобов'язання.

В кінці кожного року сума, на яку були нараховані встановлені законом проценти, збільшується на суму процентів, належних до сплати за такий рік.

Якщо встановлені договором проценти перевищують проценти, належні до сплати відповідно до попереднього пункту, то замість встановлених законом процентів нараховуватимуться встановлені договором проценти, стосовно невиконання зобов'язань зобов'язаною особою.

Відповідно до ст. 119а Цивільного Кодексу Нідерландів, компенсація, що належить до сплати внаслідок прострочення сплати суми грошових коштів, у випадку комерційного договору, включає встановлені законом проценти на таку суму, що нараховуються з дати, яка настає після дати, визначеної у договорі як остаточна дата сплати, і включно до дати фактичної сплати такої суми зобов'язаною особою.

Комерційний договір означає договір за плату, відповідно до якого одна або декілька сторін повинні надати або вчинити дещо, при цьому він укладається однією або декількома фізичними особами, які діють в рамках посади або діяльності, або укладається між юридичними особами.

Отже, покупець вважається таким, що не виконує своє зобов'язання зі сплати купівельної ціни, як тільки закінчується строк, наданий для здійснення оплати.

Відповідачі визнаються такими, що не виконують зобов'язання після спливу 85-денного строку сплати, наданого у кожному рахунку-фактурі, що дає право позивачу на визначене законом відшкодування відсотків з такої дати до дати платежу (включно) у повному обсязі.

Таким чином, позов в частині стягнення відсотків в розмірі 363 998,85 євро, які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства Нідерландів, у зв'язку з простроченням відповідачами виконання взятих на себе зобов'язань з оплати поставленої продукції є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 73 080,00 відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ветінкорм» (95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Кримської правди, 61, ідентифікаційний код 37599547) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптісвіт» (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 27/29, офіс 61, ідентифікаційний код 36802819) на користь Компанії Intervet International B.V.(5831, Нідерланди, AN Боксмер, Вім де Кьорверстрат, 35) (5831, The Netherlands, AN Boxmeer, Wim de Korverstraat, 35) 1 298 906 (один мільйон двісті дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот шість) євро 92 євроценти боргу, 363 998 (триста шістдесят три тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) євро 85 євроцентів відсотків за прострочення виконання грошового зобов'язання, 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 02.09.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак