Рішення

від 01.09.2014 по справі 910/17697/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17697/14 01.09.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецрегіонбуд» ДоДорожньої профспілкової організації Південно-Західної залізниці Простягнення 780 635,84 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Козенко І.В. - дов. № 79 від 28.08.2014 року;

від відповідача: Воропаєв В.Г. - дов. № 215 від 28.08.2014 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецрегіонбуд» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дорожньої профспілкової організації Південно-Західної залізниці про стягнення 711 886,45 грн. основного боргу, 34 441,07 грн. пені, 27 051,69 грн. інфляційних втрат та 4 271,32 грн. три відсотки річних у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № ПЗ/ЄП14004 від 31.01.2014 р.

Ухвалою суду від 22.08.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 01.09.2014 року.

29.08.2014 р. через канцелярію суду від відповідача надійшли відзив на позов та документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 01.09.2014 року представник позивача подав письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 711 886,45 грн. основного боргу, 27 051,69 грн. пені, 37 426,38 грн. інфляційних втрат та 4 271,32 грн. три відсотки річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № ПЗ/ЄП14004 від 31.01.2014 р.

Відповідно до ч. 4 т. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Таким чином, пунктом 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 встановлено, що статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п., а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищенаведене, суд в судовому засіданні 01.09.2014 прийняв вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.09.2014 р. підтримав поданий через канцелярію суду відзив на позов, в якому не заперечував проти наявності заборгованості перед позивачем, проте у зв'язку зі складною фінансово-економічною ситуацією, що склалася в Україні, Дорожня профспілкова організація Південно-Західної залізниці на даний час обмежена у здійсненні фінансово-господарських платежів, в тому числі, за взятими зобов'язаннями.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.09.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецрегіонбуд» (продавець) та Дорожньою профспілковою організацією Південно-Західної залізниці (замовник) 31 січня 2014 року було укладено договір поставки № ПЗ/ЕП14004, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручив, а генпідрядник зобов'язався на свій ризик власними силами і засобами відповідно до умов цього договору виконати роботи з ремонту приміщень корпусу № 6 розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. Алея Дружби, 31, згідно з дефектним актом та кошторисною документацією, узгодженим сторонами графіком виконання робіт, в свою чергу замовник зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи в порядку і на умовах передбачених цим договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

У відповідності до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що характер та обсяги робіт, що виконуються генпідрядником за цим договором на об'єкті визначаються дефектним актом, додатками до цього Договору та затвердженими замовником кошторисами.

Пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 03.02.2014 р. до договору № ПЗ/ЕП14004 від 31.01.2014 р. сторони погодили, що договірна ціна, відповідно до п. 2.3 договору № ПЗ/ЄП14004 від 31.12.2014 р., у зв'язку зі збільшенням обсягів та складу робіт капітального ремонту № 6 розташованого за адресою: м. Євпаторія, вул. Алея Дружби, 31 переглянути та рахувати у сумі 6 711 886,45 грн.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що генпідрядник щомісяця подає на розгляд Акт виконаних робіт (форма КБ-2В) у відповідності з ДСТУ - НБ Д.1.1-1-2013, ДСТУ - НБ Д.1.2-1-2013, ДСТУ - НБ Д.1.3-1-2013, ДСТУ - НБ Д.1.4-1-2013, ДСТУ - НБ Д.1.5-1-2013, ДСТУ - НБ Д.1.9-1-2013, узгоджений представником технагляду замовника і довідку про вартість виконаних осіб та витрати (форма КБ-3) не пізніше 23 числа поточного місяця, а замовник протягом п'яти робочих днів перевіряє реальність Акту і підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт, або надає вмотивовану відмову. Якщо протягом п'яти робочих днів генпідрядник не отримав вмотивованої відмови в частині фактично виконаних обсягів робіт акти вважаються прийнятими та підлягають оплаті.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що оплата вартості фактично виконаних робіт проводиться замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника у строк 5 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), які підтверджують виконання генпідрядником усіх робіт згідно затвердженого замовником кошторису, або іншим чином згідно з письмовою домовленістю між сторонами.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що погашення авансу здійснюється шляхом зарахування 30 % (тридцяти відсотків) вартості фактично виконаних та прийнятих робіт.

Відповідно до пункту 11.1 договору строк виконання робіт - визначений графіком виконання робіт (додаток 2). Початок робіт: три дня з дати отримання авансу.

Відповідно до пункту 11.2 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до пункту 11.3 договору термін дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Як стверджує позивач, відповідачем на виконання п. 2.6 договору № ПЗ/ЄП14004 від 31.01.2014 р. було перераховано згідно платіжного доручення № 80 від 05.02.2014 р. авансовий платіж на будівельно-монтажні роботи (БМР) у сумі 2 000 000,00 грн., що становить 30 % від суми передбаченої договірною ціною.

Також замовником згідно платіжних доручень № 154 від 05.03.2014 р. та № 184 від 14.03.2014 р. було здійснені авансові платежі за БМР - у сумі 4 000 000,00 грн.

Таким чином, замовником на рахунок генпідрядника були перераховані грошові кошти у розмірі 6 000 000,00 грн.

В свою чергу, генпідрядником фактично було виконано робіт на суму 6 711 886,45 грн., що підтверджується актами (форма КБ-2В) та довідками (форма КБ-3), у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за договором № ПЗ/ЕП14004 від 31.01.2014 р. становить 711 886,45 грн.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Дорожньої профспілкової організації Південно-Західної залізниці про стягнення з останнього 711 886,45 грн. основного боргу, 27 051,69 грн. пені, 37 426,38 грн. інфляційних втрат та 4 271,32 грн. три відсотки річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № ПЗ/ЄП14004 від 31.01.2014 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що оплата вартості фактично виконаних робіт проводиться замовником шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок генпідрядника у строк 5 банківських днів з дня підписання сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), які підтверджують виконання генпідрядником усіх робіт згідно затвердженого замовником кошторису, або іншим чином згідно з письмовою домовленістю між сторонами.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем на виконання умов договору № ПЗ/ЕП14004 від 31.01.2014 р. фактично було виконано робіт на суму 6 711 886,45 грн., що підтверджується актами (форма КБ-2В) та довідками (форма КБ-3), копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач за виконані підрядні роботи розрахувався частково на суму 6 000 000,00 грн. (підтверджується платіжними дорученнями № 80 від 05.02.2014 р., № 154 від 05.03.2014 р., № 184 від 14.03.2014 р.), у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем за договором № ПЗ/ЕП14004 від 31.01.2014 р. становить 711 886,45 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 711 886,45 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 6.3 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 27 051,69 грн. пені за період прострочення з 06.05.2014 р. до 17.07.2014 р.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

Відповідно до ч. 4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором № 46/13-1, адже всупереч п. 2.5 наведеного договору у визначений строк не було здійснено оплату за виконані роботи, тобто відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Пунктом 8.4 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату робіт за договором, замовник сплачує генпідряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на цей період за кожний день прострочення від несплаченої суми, але не більше 10 % від вартості зазначених робіт.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 27 051,69 грн.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецрегіонбуд» просить суд також стягнути з відповідача 4 271,32 грн. три відсотки річних та 37 426,38 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення з 06.05.2014 р. до 17.07.2014 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних підлягають та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю у розмірі 4 271,32 грн. та 37 426,38 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дорожньої профспілкової організації Південно-Західної залізниці (місцезнаходження : 01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 02657046) на користь Товариства з обмежно відповідальністю «Укрспецрегіонбуд» (місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 14, код ЄДРПОУ 38952774) 711 886 (сімсот одинадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 45 коп. основного боргу, 27 051 (двадцять сім тисяч п'ятдесят одну) грн. 69 коп. пені, 4 271 (чотири тисячі двісті сімдесят одну) грн. 32 коп. три відсотки річних, 37 426 (тридцять сім тисяч чотириста двадцять шість) грн. 38 коп. інфляційних нарахувань та 15 612 (п'ятнадцять тисяч шістсот дванадцять) грн. 72 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

03.09.2014 р.

Суддя Спичак О.М.