Постанова

від 12.02.2009 по справі 26/80

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 12 лютого 2009 р.                                                                                   

№

26/80 

Вищий господарський

суд України у складі колегії суддів:

Остапенка

М.І. (головуючий),

Харченка

В.М.,

Борденюк

Є.М.

розглянувши  у відкритому

судовому

засіданні у м. Києві

за

участю представника позивача:

ОСОБА_2.

та представника відповідача -Нагірного Р.М.

касаційну

скаргу

Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1.

на

постанову

від

21.10.2008

Львівського

апеляційного

господарського

суду

у

справі

№ 26/80

господарського

суду

Львівської

області

за

позовом

Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1.

до

Відкритого

акціонерного товариства "Львівська ПМК-7"

про

розірвання

договору та стягнення 15223,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

У

травні 2008 року фізична особа -підприємець ОСОБА_1. звернулася з позовом до

відкритого акціонерного товариства "Львівська ПМК-7" про розірвання

договору № 16/5 від 16.05.2007 та стягнення з відповідача 7450,00 грн. суми

невикористаного авансу, 6438,41 грн. штрафних санкцій за прострочення виконання

робіт за договором, 142,67 грн. річних і 1192,00 грн. інфляційних.

Рішенням

господарського суду Львівської області від 03.06.2008 у справі № 26/80 в

задоволенні позову відмовлено.

Постановою

Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2008, за тією ж справою,

вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У

касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 21.10.2008,

рішення суду першої інстанції від 03.06.2008 та прийняти нове рішення, яким

задовольнити позовні вимоги. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного

суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема,

ст.ст. 32, 43 ГПК України, ст.ст. 530, 549, 610, 612, 625, 651, 843, 844, 882

ЦК України, ст.ст. 188, 231, 320 ГК України.

Відзиву

на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не

надіслав.

Заслухавши

доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність

застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права,

колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу

такою, що підлягає задоволенню частково.

До

такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як

встановлено судами попередніх інстанцій, 16.05.2007 між сторонами у справі був

укладений договір № 16/5, згідно умов якого відповідач зобов'язався своїми

силами виконати роботи по будівництву магазину непродовольчих товарів по вул.

Шевченка, 1а в м. Пустомити Львівської області в строк і за цінами,

обумовленими договором. При цьому, умовами договору визначено, що загальна

вартість робіт складає 146900,00 грн.

Умовами

договору також було передбачено, що відповідач зобов'язався розпочати та

закінчити будівництво об'єкта в термін від 01.06.2007 до 31.08.2007. Договір

вступає в дію з дати його підписання та всіх додатків до нього повноважними

представниками сторін і діє до повного виконання ними своїх договірних

зобов'язань. Згідно з п. 3.1. договору, замовник оплачує виконані роботи по

факту виконання підрядних робіт згідно поданих актів Ф-2 та довідок Ф-3.

Судами

також було встановлено, що відповідно до квитанції № 155 від 06.06.2007

позивачем здійснено платіж на рахунок відповідача у сумі 10000,00 грн. на

авансування будівництва магазину непродовольчих товарів.

Листом

№ 1 від 20.06.2007 позивач звернувся до відповідача з попередженням про

звернення в суд для відшкодування з відповідача моральних та матеріальних

збитків, в якому зазначено, що будівництво розпочато лише 07.06.2007, що

працівники відповідача працюють лише по кілька годин на день, а станом на

18.06.2007 будівельні роботи повністю зупинені.

Звертаючись

до суду з цим позовом, позивач просив розірвати вищезазначений договір на

підставі ст. 188 ГК України, та стягнути з відповідача 7450,00 грн. суми

невикористаного авансу, 6438,41 грн. штрафних санкцій за прострочення виконання

робіт за договором, 142,67 грн. річних і 1192,00 грн. інфляційних.

Погоджуючись

з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, апеляційний

суд виходив з того, що оскільки позивач пропозиції розірвати договір

відповідачу не направляв, чим порушив порядок розірвання господарських

договорів, передбачений ст. 188 ГК України, у суду відсутні підстави для

задоволення вимог позивача щодо розірвання оспорюваного договору. Крім того, у

цьому ж зв'язку апеляційний суд зазначив, що позивач, як замовник, мав би

правову можливість відмовитись від проведення підрядником будівельних робіт

тільки у тому випадку, коли останній порушить термін здачі об'єкту в цілому.

З

такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно

до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного

права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; має право на захист

свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства,

а також має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового

або майнового права та інтересу.

Згідно

з  ч. 2, ч. 4 ст. 188 ГК України, сторона

договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна

надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не

досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді

у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона

має право передати спір на вирішення суду.

Таким

чином, недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку

надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення

такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом

порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання

оспорюваного договору.

Крім

того, вищезазначені доводи судів попередніх інстанцій є необґрунтованими з

правової точки зору ще й з огляду на наступне.

Згідно

із ч. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в

односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або

договором.

Відповідно

до ст. 849 ЦК України, замовник має право відмовитися від договору підряду, не

тільки у зв'язку із порушенням підрядником зобов'язань, але й взагалі у

будь-який час до закінчення роботи відмовитись від цього договору.

Ст.

651 ч. 3 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору

у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором

або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким

чином, висновки попередніх судових інстанцій про те, що до звернення до суду

позивач мав в обов'язковому порядку надіслати іншій стороні пропозиції про

розірвання договору, а також про те, що позивач міг відмовитись від подальшого

проведення робіт тільки за обставин порушення термінів здачі об'єкту в цілому,

не ґрунтуються на законі.

Оскільки

правові підстави вимог позивача про розірвання договору не були з'ясовані

судами, а відповідні у цьому ж зв'язку обставини не були ними встановлені,

оспорювані судові рішення не можна визнати такими, що відповідають вимогам

закону.

Це, в

свою чергу, дає підстави для їх скасування з передачею справи на новий розгляд.

В

ході такого суду належить врахувати вищенаведені недоліки, з'ясувати у позивача

правові підстави заявлених ним вимог, встановити дійсність тих обставин, на які

посилається кожна з сторін у своїх поясненнях по справі, на підставі зібраних

по справі доказів встановити її фактичні обставини та, в залежності від

встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно із вимогами

процесуального законодавства.

Керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11112

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1. задовольнити частково.

Постанову

Львівського апеляційного господарського суду від 21.10.2008 та рішення

господарського суду Львівської області від 03.06.2008 у справі № 26/80

скасувати.

Справу

передати до господарського суду Львівської області на новий розгляд в іншому

складі суддів.

Головуючий                                                                                       Остапенко

М.І.

Суддя                                                                                                  

Харченко В.М.

Суддя                                                                                                  

Борденюк Є.М.