Рішення

від 28.08.2014 по справі 910/12058/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/12058/14 28.08.14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна девелоперська компанія"

про стягнення заборгованості

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Перехрестенко С.Д. (дов.№2430D/2013 від 12.09.2013)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна девелоперська компанія" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо внесення орендної плати за Договором № 186/01-212 оренди нежилого приміщення від 01.12.2010 та відшкодування вартості комунальних послуг за Договором №1/О про спільне користування нежитловими приміщеннями, укладеними між позивачем та відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2014 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено справу № 910/12058/14 до розгляду на 07.08.2014 року.

05.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

До судового засідання 07.08.2014 відповідач не направив свого представника, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

За наслідками судового засідання 07.08.2014 судом постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання представника позивача про продовження строку розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 28.08.2014 року.

26.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

Під час судового засідання 28.08.2014 представник позивача надавши пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити повністю, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Відповідач не забезпечив явку свого представника для участі у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце проведення судового засіданні повідомлений належним чином, що підтверджується долученим до матеріалів справи поштовим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення 19.08.2014 року.

Разом з тим, приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.12.2010 між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія Універсальна» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна девелоперська компанія» (орендар) укладено договір №186/01-212 оренди нежилого приміщення (договір оренди).

Відповідно до пункту 1.1. даного договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в оренду (найм) нежиле приміщення, далі - об'єкт оренди, за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 9 для використання з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої установчими документами.

Об'єктом оренди є нежиле приміщення, на 1-му (першому) поверсі, загальною площею 348, 2 кв. м., згідно викопіювання з поверхового плану технічного паспорта на будівлю, що складає невід'ємну частину цього Договору (п. 2.1. договору оренди).

Як визначено пунктом 3.1. договору оренди, за користування об'єктом оренди орендар сплачує, на рахунок, вказаний орендодавцем у розділі 10 цього договору, орендну плату, розмір якої становить: 34 820,00 грн. за місяць без ПДВ, 6 964 грн. - ПДВ, 41 784,00 грн. - розмір орендної плати за місяць з ПДВ. При цьому сторони узгодили, що розмір орендної плати з ПДВ за 1 кв.м. об'єкту оренди складає 120,00 грн.

Орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (п. 3.3. Договору оренди).

Положеннями пункту 3.4. договору оренди визначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця, вказаний у договорі.

Вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж не входить до складу орендної плати (п. 3.6. Договору оренди).

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем у межах розгляду даного спору, комунальні послуги надавались до орендованих приміщень на підставі раніше укладеного між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія Універсальна» (власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна девелоперська компанія» (користувач) договору №1/О про спільне користування нежитлового приміщення від 01.09.2009 року.

Так, відповідно до пункту 3.3.11 договору про спільне користування, до обов'язків користувача віднесено здійснення оплати послуг охорони об'єкту, протипожежної охорони та комунальних послуг за користування водопроводом, тепловою та електроенергією, газом та зв'язком згідно показників приладів обліку, а у випадку відсутності таких - згідно із загальновстановленими нормативами пропорційно до площі використовуваних приміщень. Оплата комунальних послуг здійснюється користувачем шляхом відшкодування власникові витрат, пов'язаних з їх оплатою, при цьому оплата таких витрат власника здійснюється протягом 10 банківських днів з дня отримання відповідного рахунку. У випадку прострочення оплати такого виставленого рахунку, користувач сплачує власникові пеню, в розмірі 0,1% від суми витрат на оплату комунальних послуг, за кожен день прострочення.

24.05.2011 позивачем на адресу ТОВ «Універсальна девелоперська компанія» направлено повідомлення №882/10-022 про розірвання договору оренди нежилого приміщення №186/01-212 від 01.12.2010 року. Вказане повідомлення отримано відповідачем 27.05.2011, що підтверджується наявним підписом представника з відміткою про отримання.

Таким чином, ТОВ «Універсальна девелоперська компанія» займала орендовані приміщення, які надавались комунальні послуги, у період з 01.12.2010 по 27.05.2011, що також підтверджується наявними у матеріалах справи актом приймання-передачі об'єкта оренди від 01.12.2010, складеним, підписаним та скріпленим печатками обох сторін, та актами про надання послуг з оренди за кожний місяць із визначеного періода, підписаними та скріпленими печатками обох сторін.

Після розірвання договору оренди, тобто у червні 2011 відповідач фактично займав приміщення, вказаний факт не спростований ним під час розгляду спору. Натомість, у матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 23.06.2011, з якого вбачається, що відповідачем погоджено, шляхом підписання та скріплення початковою акту, суму заборгованості з орендної плати та комунальних послуг у період з 01.12.2010-23.06.2011 року.

Звертаючись із даним позовом до суду ПАТ «Страхова компанія «Універсальна», просить стягнути суму заборгованості у розмірі 343 149,88 грн., яка складається із 292 488,00 грн. орендної плати та 50661,88 грн. вартості відшкодування комунальних послуг.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою договір 186/01-212 оренди нежилого приміщення є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які також підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено наявність обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна девелоперська компанія» сплатити на користь позивача 292 488,00 грн. суму заборгованості з орендної плати.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявність у матеріалах справи підписаних та скріплених печатками актів про надання послуг за спірний період, позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність обов'язку відповідача здійснити відшкодування вартості комунальних послуг у розмірі 50 661,88 грн.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 343 149,88 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на Відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна девелоперська компанія" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна девелоперська компанія" (02147, місто Київ, Русанівська набережна, будинок 18, квартира 32; ідентифікаційний код 31630041) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 48А; ідентифікаційний код 20113829) 343 149 (триста сорок три тисячі сто сорок дев'ять) гривень 88 копійок та 6 863 (шість тисяч вісімсот шістдесят три) гривні 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 28.08.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 02.09.2014 року

Суддя К.В. Полякова