Рішення

від 21.08.2014 по справі 917/1441/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2014 Справа №917/1441/14

За позовом Першого заступника прокурора міста Полтави вул. Козака, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36020 в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по полтавській області, вул. Леніна, 1/23, м. Полтава, 36014

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта плюс", вул. Бірюзова, 64-а, м. Полтава, Полтавська область, 36007

про стягнення грошових коштів в сумі 9 645,95 грн.

Суддя Плотницька Н.Б.

Представники сторін:

від позивача: Кузема В.А., дов. №8 від 08.01.2014,

від відповідача: не з'явились,

від прокуратури: Мушук Т.В., посв. №024509 від 06.02.2014.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно статті 85 ГПК України.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення №19/2000 від 20.03.2000, в розмірі 9 645,95 грн., з яких: 9 099,69 грн. - основна заборгованість, 546,26 грн. - пеня.

Позивач надав додаткові документи для приєднання до матеріалів справи (вх. 10814 від 21.08.2014) та письмові пояснення (вх. 10711 від 19.08.2014).

Від прокуратури надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 9 099,69 грн. основного боргу в період з жовтня 2013 по 2 грудня 2013 та 588,18 грн. пені.

Як зазначено у постанові Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

З урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог, судом розглядаються вимоги про стягнення 9 099,69 грн. основного боргу в період з жовтня 2013 по 2 грудня 2013 та 588,18 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, всупереч умовам укладеного договору, взяті на себе зобов'язання не виконав.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав. Ухвала, що направлялася відповідачу за вказаною в позові адресою, повернулася до суду з відміткою пошти "адресат вибув". Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданим позивачем, відповідач значиться за адресою, що співпадає з адресою, вказаною позивачем у позові.

Згідно статті 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчується, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи.

Судом враховано рекомендації, викладені у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до яких у разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того п. 3.9.2 містить рекомендацію, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено. За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

20.03.2000 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (надалі - Позивач, Орендодавець) та TOB "Еліта плюс" (далі - Відповідач, Орендар) укладено договір оренди підвального приміщення №19/2000 (надалі - Договір).

Предметом вказаного Договору є державне майно, а саме підвальне приміщення площею 613 кв. м., яке знаходиться на балансі Професійно - технічного училища №23 імені Героя радянського Союзу С.С. Бірюзова.

Позивач свої зобов'язання по Договору в частині передачі майна, визначеного п.1.1. Договору, виконав належним чином, передав в оренду майно, що підтверджується Актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.03.2000 року, який є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що за користування об'єктом оренди TOB "Еліта плюс" щомісячно сплачує орендну плату, яка визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить - 8 827,20 грн.

У подальшому орендна плата та строк дії Договору змінювались на підставі додаткових угод №1 від 26.06.2007; №2 від 27.06.2007; №3 від 05.06.2009; №4 від 12.01.2010; №6 від 07.08.2014.

Окрім того, 07.08.2012 року Сторонами Договору підписано Зміни та доповнення №1 до акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності до Договору оренди №19/00-р від 20.03.2000 року.

Згідно вказаних Змін та доповнень, Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування підвальне приміщення, що належить до державної власності, а саме: нежитлове приміщення площею 613,00 кв. м. Об'єкт оренди знаходиться на балансі Професійно-технічного училища №23 імені Героя радянського Союзу С.С. Бірюзова.

Згідно з п. 3.2 Договору, орендна плата перераховується в розмірі 30% орендної плати балансоутримувачу не пізніше 10 числа наступного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції; 70% орендної плати до Державного бюджету не пізніше 10 числа наступного місяця, з урахуванням щомісячного індексу інфляції.

До обов'язку Орендаря входить своєчасна і в повному обсязі сплата орендної плати до Державного бюджету (п. 5.3).

Відповідно до п. 3.3 Договору, Орендар після проплати надає Орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою банку, що обслуговує Орендаря). У разі ненадання копій платіжних доручень в зазначений термін, Орендар перераховує 0,5% від вартості, вказаної в ненаданому платіжному дорученні, на рахунок Регіонального відділення.

Однак, Відповідач вимоги Договору в частині своєчасного внесення орендних платежів не виконував. В зв'язку з чим, Позивачем на адресу Відповідача надіслано листи-претензії від 11.01.2014 року №11-05-0094, від 19.03.2014 року №11-05-1310, від 22.04.2014 року №11-05-2002, від 20.05.2014 року №11-05-2480 про невиконання умов Договору, зокрема з вимогою сплати заборгованості по орендній платі та пені, які залишені Відповідачем без задоволення.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором Відповідач систематично не проводив розрахунків по орендній платі, в зв'язку з чим за останнім перед Позивачем у період з жовтня 2013 року по 02.12.2013 року утворився борг по орендній платі в розмірі 9 099,69 грн.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди.

У відповідності до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 759 Цивільного Кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 статті 291 Господарського кодексу України не допускається. Зазначене також кореспондується з п. 1 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, де встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо сплати орендних платежів не виконував, заборгованість останнього перед Позивачем на момент прийняття рішення складає 9 099,69 грн.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 9 099,69 грн. заборгованості за період з жовтня 2013 по 2 грудня 2013 включно підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Положеннями статті 216 Господарського кодексу України, ч. 1 статті 218 Господарського кодексу України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 3.8 Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до Державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочення - строк фактичного користування майном з моменту припинення дії Договору до факту повернення майна Орендодавцеві за актом приймання-передачі.

Здійснивши перевірку наданого Позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 588,18 грн. пені (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань щодо кожного окремого орендного платежу), суд дійшов висновку, що останні є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статей 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростував.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє їх в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта плюс" ( вул. М.Бірюзова, 64 - а, м. Полтава, 36007, код 24826495) заборгованість по орендній платі в сумі 9099,69 грн., пеню в розмірі 588,18 грн. до Державного бюджету України на рахунок 31119094700002 УДКСУ в м. Полтава Полтавської області, код за ЄДРПОУ 38019510, банк одержувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, код бюджетної класифікації: 22080300, символу 094.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта плюс" ( вул. М.Бірюзова, 64 - а, м. Полтава, 36007, код 24826495) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), код отримувача 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001) 1 827,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.08.2014.

Суддя Плотницька Н.Б.