Рішення

від 01.09.2014 по справі 910/9282/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9282/14 01.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехавіаресурс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез-Технолоджи"

про стягнення заборгованості

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Пушкаш Д.І. за довіреністю № 1 від 11.06.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтехавіаресурс" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез-Технолоджи" (відповідач) про стягнення з останнього заборгованості на підставі Договору № 28/05 про надання транспортних послуг від 24.09.2013 р. в загальній сумі 27272,90 грн., з яких: 25300,00 грн. - основний борг, 454,73 грн. - 3% річних, 1970,50 грн. - пені, 547,67 грн. - інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. (суддя Дупляк О.М.) порушено провадження у справі № 910/9282/14 та призначено справу до розгляду на 09.06.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2014 р. (суддя Дупляк О.М.), на підставі ст. 89 ГПК України, виправлено описку, допущену в ухвалі суду про порушення провадження у справі від 19.05.2014, ухвалено замість "на 09.06.2014 о 16:10" читати "на 16.06.14 о 16:10".

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-23/298 від 12.06.2014 р., у зв'язку з тривалим лікарняним судді Дупляк О.М., з метою дотримання вимог ГПК України та відповідно до п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/9282/14.

В порядку статті 2-1 ГПК України, справу № 910/9282/14 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. (суддя Гумега О.В.) прийнято справу № 910/9282/14 до свого провадження, розгляд справи призначено на 21.07.2014 р. о 11:00 год.

01.07.2014 р. представник позивача подав через відділ діловодства суду додаткові пояснення до матеріалів справи № 910/9282/14 на виконання вимог ухвали суду від 19.05.2014 р. з розрахунком суми заборгованості за Договором № 28/05 від 24.09.2013 р.

В судове засідання, призначене на 21.07.2014 р., з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання 21.07.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 16.06.2014 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 21.07.2014 р. судом встановлено, що вимоги ухвали суду від 16.06.2014 р. позивачем виконані не повністю, зокрема, не надано на вимогу суду обґрунтований розрахунок позовних вимог у вигляді таблиці (абз. 3 п. 3.2 резолютивної частини ухвали суду від 16.06.2014 р.), а відповідачем вимоги ухвали суду від 16.06.2014 р. не виконані в повному обсязі, в т.ч. не надано відзив на позов.

Представник позивача в судовому засіданні 21.07.2014 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 21.07.2014 р. подав клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 01.09.2014 р. о 15:20 год.

31.07.2014 р. представник позивача подав через відділ діловодства суду додаткові пояснення до матеріалів справи № 910/9282/14 на виконання вимог ухвали суду від 21.07.2014 р. з розрахунком суми заборгованості за Договором № 28/05 від 24.09.2013 р.

В судове засідання, призначене на 01.09.2014 р., з'явився представник позивача, подав додаткові пояснення до матеріалів справи № 910/9282/14. Додаткові пояснення залучені до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник відповідача в судове засідання 01.09.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 16.06.2014 р. та від 21.07.2014 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Так, поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.06.2014 р. та від 21.07.2014 р., надіслані за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві, були отримані уповноваженим представником відповідача 26.06.2014 р. та 25.07.2014 р., що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0110304779381 та № 0110304821590.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18) визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставини, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні судом встановлено не було.

Враховуючи наведене та закінчення встановленого статтею 69 ГПК України строку розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.09.2014 р. без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 01.09.2014 р. представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог з урахуванням додаткових пояснень до матеріалів справи № 910/9282/14, поданих через відділ діловодства суду 31.07.2014 р. та в судовому засіданні 01.09.2014 р., позов підтримав у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.09.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтехавіаресурс" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінтез-Технолоджи" (замовник, відповідач) був укладений Договір № 28/05 про надання транспортних послуг (надалі - Договір).

Відповідно до розділу Договору "Предмет договору" сторони узгодили, що виконавець (позивач) надає послуги по перевезенню вантажу (пісок) автосамоскидами Мерседес Бенц Aktros 4140 К (вантажопідйомність - 30т), а замовник (відповідач) приймає отримані послуги та розраховується за них.

У п. 3.1 Договору встановлено вартість перевезення вантажів автомобілями-самоскидами за один тонно-кілометр (в т.ч. ПДВ) з урахуванням паливно-мастильних матеріалів: 1 (одна) гривня.

Відповідно до п. 3.2 Договору встановлено, що замовник (відповідач) проводить розрахунки за отримані послуги на підставі товарно-транспортних накладних та рахунків на оплату, підписаних уповноваженими представниками за виконані роботи. Оплата послуг здійснюється замовником (відповідачем) протягом одного банківського дня з моменту надання виконавцем (позивачем) рахунків на оплату. Рахунки на оплату надає виконавець (позивач) замовнику (відповідачу) по факту виконаних послуг по перевезенню.

Згідно з п. 4.2 Договору сторони передбачили, що за недотримання строків оплати наданих виконавцем (позивачем) послуг, визначених у п. 3.3 Договору, замовник (відповідач) сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний банківський день прострочення платежу.

Позивач зазначив, що в період з жовтня по грудень 2013 р. надав відповідачу передбачені Договором послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 456060,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (перелік актів - 20 шт. наведено у позовній заяві - а.с. 4 т. 1), та товарно-транспортними накладними, які також підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (перелік накладних - 115 шт. наведено у позовній заяві - а.с. 4, 5 т. 1, та у реєстрах наданих транспортних послуг ТОВ "Спецтехавіаресурс" для ТОВ "Сінтез-Технолоджи" згідно товарно-транспортних накладних - а.с. 37, 38 т. 1).

Позивач також зазначив, що по факту наданих послуг за Договором, ним було складено та надано відповідачу рахунки-фактури на оплату цих послуг, перелік яких - 20 шт. наведено у позовній заяві - а.с. 5, 6 т. 1. При виконанні Договору позивачем були виписані податкові накладні щодо наданих послуг по перевезенню вантажу на підставі Договору, перелік яких наведено у позовній заяві - а.с. 6 т. 1).

Позивач стверджує, що в порушення умов Договору, відповідач виконав свої зобов'язання по оплаті послуг за Договором з простроченням строків оплати, визначених п. 3.2 Договору, та не в повному обсязі. Так, за даними позивача, відповідач лише частково оплатив надані позивачем на підставі Договору послуги по перевезенню вантажу в загальній сумі 430760,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача за період з 01.08.2013 р. по 17.12.2013 р. (а.с. 195 т. 1). Таким чином, за даними позивача, заборгованість відповідача на підставі Договору склала 25300,00 грн.

25.12.2013 р. позивач направив відповідачу претензію № 1/12-13 про сплату заборгованості за надання транспортних послуг, зокрема, згідно Договору № 28/05 від 24.09.2014 р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0420512713555 від 25.12.2013 р. Однак відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість за Договором № 28/05 від 24.09.2014 р. - не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, втім підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю юридичною природою є договором перевезення вантажу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату .

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 ЦК України).

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (надалі - Правила).

Відповідно до п. 11.1 Правил (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 05.12.2013 р. N 983), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до вказаних Правил.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Зібрані у справі докази, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (копії яких наявні в матеріалах справи - а.с. 17-36 т. 1) та товарно-транспортні накладні (копії яких наявні в матеріалах справи - а.с. 39-154 т. 1) підтверджують, що позивач згідно умов Договору надав відповідачу послуги по перевезенню вантажу автосамоскидами на загальну суму 456060,00 грн.

Вищенаведені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, та товарно-транспортні накладні, які підписані уповноваженими представниками за виконані роботи, судом приймаються у якості належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач надав, а відповідач прийняв без будь-яких зауважень та претензій послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 456060,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору сторони узгодили, що відповідач проводить розрахунки за отримані послуги на підставі товарно-транспортних накладних та рахунків на оплату, підписаних уповноваженими представниками за виконані роботи. Оплата послуг здійснюється відповідачем протягом одного банківського дня з моменту надання позивачем рахунків на оплату. Рахунки на оплату надає виконавець позивач відповідачу по факту виконаних послуг по перевезенню .

По факту наданих позивачем транспортних послуг за Договором, останнім було складено та надано відповідачу рахунки-фактури на оплату цих послуг (копії рахунків наявні в матеріалах справи - а.с. 154-173 т. 1). При цьому судом враховано, що здійснення відповідачем часткової оплати наданих позивачем на підставі Договору послуг свідчить про те, що відповідач отримував від позивача рахунки на оплату, визнавав заборгованість та вважав, що термін оплати спірних послуг настав.

Враховуючи, що наявні в матеріалах справи рахунки-фактур за послуги по перевезенню вантажу на підставі Договору були виписані позивачем в період з 25.09.2013 р. по 25.10.2013 р., а також визначену пунктом 3.2 Договору умову про те, що оплата послуг здійснюється відповідачем протягом одного банківського дня з моменту надання позивачем рахунків на оплату, суд прийшов до висновку, що станом на час розгляду спору по суті строк оплати за всіма наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами є таким, що настав.

Як встановлено судом, станом на час розгляду справи по суті відповідач здійснив лише часткову оплату наданих позивачем на підставі Договору послуг по перевезенню вантажу на загальну суму 430760,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача за період з 01.08.2013 р. по 17.12.2013 р. (а.с. 195 т. 1). При цьому відсутність здійснених відповідачем оплат в рахунок погашення заборгованості за Договором понад вищезазначеної суми в розмірі 430760,00 грн. додатково підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою про залишкову суму боргу ТОВ "Сінтез-Технолоджи" за Договором про надання транспортних послуг від 24.09.013 р. № 28/05 від 21.07.2014 р.

Зазначене, в свою чергу, свідчить про невиконання відповідачем умов Договору щодо своєчасної та повної оплати послуг позивача по перевезенню вантажу та про наявність у відповідача заборгованості за Договором в загальній сумі 25300,00 грн.: 456060,00 грн., загальна сума наданих позивачем послуг - 430760,00 грн., загальна сума здійснених відповідачем розрахунків за надані позивачем послуги = 25300,00 грн., основний борг.

У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 25300,00 грн. заборгованості за Договором визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 454,73 грн. 3% річних, 1970,50 грн. пені, 547,67 грн. інфляційних нарахувань.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вказано у п. 1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14), з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування , що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Позивач вважає, що оскільки відповідач прострочив оплату послуг з перевезення вантажу за Договором, то наявні підстави для стягнення з відповідача 1970,50 грн. пені на підставі п. 4.2 Договору.

Судом досліджено умови пункту 4.2 Договору, змістом якого сторони узгодили наступне: "За недотримання строків оплати наданих виконавцем (позивачем) послуг, визначених у п. 3.3 Договору , замовник (відповідач) сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний банківський день прострочення платежу".

Отже, вищенаведеною умовою Договору сторони цього договору передбачили відповідальність відповідача у вигляді сплати пені "За недотримання строків оплати … послуг, визначених у п. 3.3 Договору".

Проте, оскільки фактично Договір підряду взагалі не містить "п. 3.3" , то не можливо встановити випадок "недотримання строків оплати … послуг, визначених у п. 3.3 Договору". Разом з тим, як встановлено судом, Договором не встановлено відповідальність відповідача у вигляді сплати пені саме за недотримання строків оплати наданих позивачем послуг, визначених, зокрема, у розділі Договору "Предмет договору".

З огляду на наведене, підстави для стягнення з відповідача 1970,50 грн. пені відсутні, а тому суд відмовляє в задоволенні цієї вимоги повністю.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Натомість, вимоги позивача про стягнення з відповідача 454,73 грн. 3% річних та 547,67 грн. інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 1"Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання , не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При зверненні з позовом до суду, в якості додатку № 1 до позовної заяви позивачем було додано "Розрахунок суми позову за Договором № 28/05 від 24.09.2013 р.", в якому, зокрема, були наведені розрахунки 3% річних та інфляційних втрат (а.с. 198-200 т. 1).

Як передбачено п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.

При прийнятті справи № 910/9282/14 до свого провадження, судом було встановлено відсутність обґрунтованого розрахунку стягуваних сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, оскільки у доданому до позовної заяви "Розрахунок суми позову за Договором № 28/05 від 24.09.2013 р." окремі суми боргу, на які позивачем здійснювалось нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, фактично були вказані без посилання на відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактур, а банківська виписка по рахунку позивача щодо здійснених відповідачем часткових оплат (а.с. 195 т. 1) не містила даних про те, за яким саме рахунком-фактурою було здійснено відповідну оплату, у зв'язку з чим, суду не можливо було здійснити перевірку підставності нарахування позивачем до стягнення з відповідача, зокрема, сум 3% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках певні дії по підготовці справи до розгляду, в тому числі витребовує від сторін документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до абз. 10 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам роз'яснено наступне: якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (стаття 77 ГПК), зокрема, з метою одержання обґрунтованого розрахунку стягуваної (оспорюваної) суми.

З метою одержання обґрунтованого розрахунку стягуваних сум, суд ухвалою від 16.06.2014 р. зобов'язав позивача надати обґрунтований розрахунок позовних вимог у вигляді таблиці (абз. 3 п. 3.2 резолютивної частини ухвали суду від 16.06.2014 р.), проте позивач вимоги ухвали суду від 16.06.2014 р. в наведеній частині не виконав, оскільки "Розрахунок суми заборгованості", наведений позивачем у поданих 01.07.2014 р. через відділ діловодства суду додаткових поясненнях, рівно як і "Розрахунок суми заборгованості", наведений позивачем у поданих 31.07.2014 р. через відділ діловодства суду додаткових поясненнях, рівно як і "Розрахунок суми заборгованості", наведений позивачем у поданих в судовому засіданні 01.09.2014 р. додаткових поясненнях, повністю відповідають розрахунку, який додано в якості додатку № 1 до позовної заяви та який визнаний судом необґрунтованим з вищенаведених підстав.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що надані позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних втрат не містять необхідних даних для обчислення вказаних сум та перевірки правильності їх нарахування, а відповідно, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає лише сума основного боргу в розмірі 25300,00 грн., позовні вимоги в іншій частині позову задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в розмірі 1634,89 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75 , 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтез-Технолоджи" (01103, м. Київ, вул. Чорногірська, будинок, 17/14; ідентифікаційний код 38650148), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтехавіаресурс" (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, будинок 1; ідентифікаційний код 37868268) 25300,00 грн. (двадцять п'ять тисяч триста гривень 00 коп.) основного боргу, 1634,89 грн. (одну тисячу шістсот тридцять чотири гривні 89 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.09.2014 р.

Суддя Гумега О.В.