Рішення

від 02.09.2014 по справі 903/756/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 вересня 2014 р. Справа № 903/756/14

за позовом: Приватного підприємства "Центр комплектації Луцьк", м.Луцьк

до відповідача: Приватного підприємства "НАТА-БУД", м.Луцьк

про стягнення 8 622,35 грн.

Суддя Дем'як В.М.

Представники:

від позивача: Федош С.М. - угода-довіреність від 25.07.2014р.

від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач - Приватне підприємство "Центр комплектації Луцьк" звернувся із позовом до відповідача - Приватного підприємства "НАТА-БУД" та просив стягнути 8 622,35 грн. заборгованості за поставлений товар, в т.ч. 6 230,00грн. основного боргу, 792,35 грн. індексу інфляції та 1 600,00 грн. витрат на правову допомогу.

В підтвердження позовних вимог посилається на розрахунок індексації боргу за період з лютого 2014р. по червень 2014р.; рахунки-фактури №13 від 14.01.2014р., №17 від 15.01.2014р., №23 від 21.01.2014р.; видаткові накладні №8 від 15.01.2014р., №9 від 15.01.2014р., №18 від 27.01.2014р.; податкові накладні №11 від 15.01.2014р., №12 від 15.01.2014р., №22 від 27.01.2014р.; довідку про надходження коштів на рахунок за вих. №21-3-28/2277-ЗРД від 16.07.2014р.; претензію №1 від 26.06.2014р.; а також договором №001 про надання правової допомоги у господарській справі від 25.06.2014р. та прибутковим касовим ордером (а.с.8-26).

Представник позивача на вимогу ухвали суду від 18.08.2014р. через канцелярію за вх. №01-29/8178/14 від 29.08.2014р. подав наступні документи:

- баланс за останній звітній період;

- довідку за підписом директора про наявну у відповідача заборгованість;

- власне письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи з спору між цими сторонами, про цей предмет і з цих підстав та відсутнє рішення вище перелічених органів з даного спору;

- довідку із управління державної казначейської служби про зарахування судового збору до держбюджету;

- витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України по відповідачу.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог за вх. №01-123/155/14, у зв'язку із здійсненням уточненого розрахунку суми індексу інфляції.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 02.08.2014р. позивач просить стягнути з відповідача: суму основного боргу - 6 230,00 грн., індекс інфляції - 792,31 грн., 1 600,00грн. - витрат на правову допомогу.

Вказана заява, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, є прийнятою судом.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-8/2351 від 20.10.2006 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному об'ємі.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув. Ухвала суду від 18.08.2014р. про порушення провадження у справі, яка була направлена рекомендованим листом на юридичну адресу відповідача (43012, м.Луцьк, вул. Варварівка,10/2 ), повернулась з відміткою відділення поштового зв'язку "в Луцьку немає такої організації".

Згідно приписів ст.75 ГПК та п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що неявка представника відповідача в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи. Стаття 22 ГПК України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки, в матеріалах справи є всі достатні документи, необхідні для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про судовий розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Центр комплектації Луцьк» (позивач) на підставі видаткових накладних №8 від 15.01.2014р., №9 від 15.01.2014р., №18 від 27.01.2014р. передало Приватному підприємству «НАТА-БУД» (відповідачу) товар (профілі, дюбелі, саморізи, кунтики) на суму 7 671,06грн.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до абз. 4 п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01 - 06/928/2012 від 17.07.2012р. підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивачем 26.06.2014р. на адресу відповідача надсилались претензія №1 про оплату за поставлену продукцію, яка останнім залишена без відповіді та задоволення. (а.с. 24).

Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, з врахуванням приписів ст. 530 ЦК України для відповідача строк виконання зобов'язання наступив 07.07.2014р.

Між тим, ПП «НАТА-БУД» здійснило лише часткову оплату отриманого товару - 07.05.2014р. - в сумі 600,00грн., та 14.05.2014р. - в сумі 841,06грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів на рахунок №21-3-28/22787-3 РД від 16.07.2014р., виданої Луцьким відділенням ПАТ «ФІТОБАНК»(а.с.22)

У зв'язку з частковою оплатою отриманого товару на момент розгляду справи, основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 230,00 грн., яку останній в судовому засіданні визнав повністю.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Водночас, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із зазначеними обставинами, нарахована позивачем сума індексу боргу в сумі 792,31 грн. також підлягають до задоволення повністю.

Отже, заборгованість відповідача за поставлений товар складає 7 022,31 грн., т.ч. 6 230,00грн. основного боргу, 792,31 грн. індексу інфляції, яка підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, підставна та підлягає до стягнення.

Оскільки розгляд справи в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі, на підставі ст. 44,49 ГПК України, слід покласти на нього.

Подаючи позов до суду позивач просив стягнути 1 600,00 грн. витрат на послуги адвоката.

При цьому, щодо розміру суми, яка підлягає відшкодуванню за послуги адвоката судом враховано приписи абзацу 2 п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначено, що суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Крім пояснень, щодо підготовки, оформлення та подання позовної заяви, формування пакета документів, надання на вимогу суду додаткових письмових доказів, які не впливають на складність справи, участь в судових засіданнях, адвокат Федош С.М. не надав жодних доказів щодо тих обставин, які б охарактеризували справу як дуже складну та таку, що розглядалася тривалий період.

Позивач у справі оплату послуг адвоката підтвердив договором про надання правової допомоги у господарській справі №001 від 25.06.2014р., прибутковим касовим ордером від 25.06.2014р. та квитанцією до прибуткового касового ордера №1 від 25.06.2014р.

Приймаючи до уваги наведене вище, виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає підставним та обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі не більше 500,00грн.

Оскільки, розгляд справи в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі, які складаються із судового збору в сумі 1 827,00 грн. та витрати на послуги адвоката на підставі ст. 44,49 ГПК України, слід покласти на нього.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про підставність заявлених позовних вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 144, 193, Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1.Позов задоволити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "НАТА-БУД" (43000, м.Луцьк, вул. Варварівка, буд.10, кв.2, код ЄДРПОУ 38079240) на користь Приватного підприємства "Центр комплектації Луцьк" (43020, м.Луцьк, вул. Рівненська, буд.76А, код ЄДРПОУ 35123814) 7 022,31 грн. заборгованості, 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 500 грн. судових витрат пов'язаних з послугами адвоката.

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Повний текст

рішення складено

04.09.2014р.

Суддя В. М. Дем`як